Кардинал Мюллер ‒ єретик /2 частина/
20.04.2020
Б) Цитати та відповіді на твердження Мюллера у книзі «Католицька догматика»
Кардинал Мюллер, який сьогодні представляє себе дуже консервативним, у той час, коли ще не був єпископом, написав підручник з догматики, яка однозначно не є консервативною. Книга була видана у 1995 р. під назвою «Katholische Dogmatik: Für Studium und Praxis der Theologie». Потім вона ще публікувалася у багатьох виданнях та перекладах і до сьогодні використовується для вивчення теології. Тут, у 5-ій главі 3-го розділу, Мюллер говорить про воскресіння Господа Ісуса Христа, при чому так, що його повністю відкидає і заперечує. За свої єресі кард. Мюллер ніколи не каявся.
Цитата: «Зважаючи на те, що синоптики не можуть і не хочуть записувати пасхальну подію за чітким сценарієм у формі нотаріальних записів, але швидше свідчать про подію з’явлення, яка доступна лише через віру…».
Відповідь: Стверджувати, що подія Христового з’явлення після Його воскресіння була доступною лише через віру, ‒ це брехня. Апостоли не вірили жінкам, не вірили навіть тоді, коли їм з’явився сам Христос. Тому Він їв перед ними і закликав їх доторкнутися до Нього. Тома не вірив апостолам цілий тиждень, поки сам не вклав свого пальця до Христових ран. Отож твердження, що подія Христового з’явлення була доступною лише через віру, повністю суперечить реальності. Навпаки, невіруючі апостоли зустрілися з реальністю воскреслого Христа і потім як свідки поширювали цю правду нашого спасіння по всьому світу.
Якщо Мюллер стверджує, що євангелисти не можуть записати події Христового воскресіння чітко, то цим також стверджує, що в Євангеліях не йдеться про реальні факти, а лише про їхні вигадані роздуми. Таким чином він заперечує істинність Євангелій. Якщо, як далі вказує, вони навіть не хочуть записувати факти, то чим Мюллер вважає Євангелії? Збіркою брехні та міфів?
Цим Мюллер стверджує, що апостоли не є свідками реальної дійсності, тобто що вони реально не зустрілися з воскреслим Господом. Він понижує їх до рівня якихось візіонерів. Але це груба маніпуляція та обман Мюллера. Це єресь релятивізму та модернізму. Мюллер не вірить, що Христос воскрес у тілі. Християнська віра в його тлумаченні втратила сенс, оскільки він подає її так, начебто вона не має нічого спільного з фактами. Згідно з його єретичними поглядами, віра є лише внутрішнім суб’єктивним переживанням, незалежним від реальності.
Цитата: «Необхідно враховувати літературний характер синоптичних пасхальних Євангелій. Вони не можуть бути протокольним записом свідків-учасників зовнішньо непомітної події».
Відповідь: Те, що розповіді окремих свідків-євангелистів не є протокольними записами, не змінює реальності воскресіння. З їхніх свідчень ми можемо зробити протокольний запис, використовуючи той самий метод, що й слідчі судді. Зі з’ясованих фактів та розповідей свідків складемо правдиву картину того, що і як відбувалося у зв’язку з Христовим воскресінням. Добросовісні теологи також так роблять.
Мюллер використовує термін «зовнішньо непомітна подія» і знову цим доводить, що реальну присутність воскреслого Ісуса серед апостолів вважає лише приватним об’явленням, яке є зовнішньо непомітним. Це єресь. Євангелисти ж, навпаки, свідчать про ясні факти.
Цитата: «Замість того (апостоли) хочуть свідчити про Боже спасительне діло в Ісусі з допомогою словесних засобів, відомих вже зі Старого Завіту (наприклад, «схема одкровення»), які служать для передачі Божого об’явлення словом та ділом».
Відповідь: Це богохульство і заперечення Божого об’явлення як такого. Об’явлення воскреслого Христа підтверджене наочними фактами, історичними подіями. Мюллер говорить про прямо протилежний процес. Він стверджує, що спочатку є ідеї, з яких святописець створить оповідання, яким буде виявляти свої думки. Але це великий обман! Якщо об’явлення воскреслого Христа не є реальним, то не існує жодного правдивого Божого об’явлення ні в Євангелії, ні у всьому Святому Письмі.
Цитата: «Зростаючий інтерес до переміненої тілесності воскреслого Господа можна побачити на різних рівнях традиції та в редакційних укладеннях пасхального оповідання в Марка і в пов’язаних з ним Євангеліях Матея і Луки, а врешті і в наступній лінії традиції в Івана».
Відповідь: Чим є ця наступна лінія традиції в Івана? За словами Мюллера, Іван зовсім не був свідком Христового воскресіння, але записав аж наступну лінію якоїсь людської традиції, що розвивається. Але цим Мюллер повністю заперечив достовірність свідчень апостолів ‒ наочних свідків Христового воскресіння! На противагу цьому, апостол Іван свідчить: «Що ми чули, що бачили нашими очима, що оглядали і чого руки наші доторкалися, про те свідчимо» (1 Ів. 1).
Що Мюллер має на увазі під терміном «редакційне укладення»? Отож, на думку Мюллера, апостоли не були наочними свідками, а лише якимись журналістами, які займалися своєрідною редакцією якогось оповідання? Однак такі редакції ні в якому разі не можуть бути Божим словом! Але тоді, згідно з Мюллером, християнство ґрунтується на якійсь нестабільній мілині, а апостоли та тисячі мучеників помирали за ці редакційні фантазії.
Цитата: «Однак, це не є доказом нібито зростаючої реіфікації (опредметнення) чи матеріалізації віри у воскресіння, але вираженням обмеження щодо будь-якого докетичного чи екзистенціалістичного витончення пасхальної віри».
Відповідь: Іншими словами, на думку Мюллера, хоч євангелисти не хотіли подавати свої тексти як запис фактів, але якщо б хтось ясно заявив, що це просто побожні думки та мрії про нереальність, то вони б також з цим не погодились. Отож, Мюллер вважає, що Євангеліє слід трактувати як байку, але при цьому ніколи відкрито не сказати, що це байка, бо так цей невіруючий екзегет втратив би вплив і вже не міг би надалі обманювати своїх читачів, адже байки нікого не цікавлять. Вони не мають на людей ніякого впливу. На життя людини впливають факти, те, що сталося. Бо якщо щось колись сталося, то це означає, що воно може статися і вдруге. Якщо Бог дійсно зробив чудо, то може зробити його знову. Якщо Христос дійсно воскрес, то це означає, що і ми воскреснемо. Але це не підходить так званим теологам типу Мюллера. Вони потребують створити якісь факти-нефакти, яким самі можуть не вірити, але мають можливість використовувати їх як інструмент маніпуляції «простими віруючими».
Цитата: «Останнім рівнем референції пасхальної події є відношення Отець-Син, яке стало видимим в Ісусі з Назарету та в його опосередкуванні Святим Духом».
Відповідь: Що це означає? Цим Мюллер знову доводить, що зустріч апостолів з воскреслим Ісусом він поставив на рівень приватного об’явлення, так що до нього може спокійно додати і наступний рівень референції. Мюллер ставить християнство до світла абсолютно неправдоподібної фантазії.
Цитата: «Пасхальна керигма не намагається вказати на абсолютно унікальний біологічний феномен…».
Відповідь: У Страсну п’ятницю наш Спаситель витерпів за нас страшні муки, а вкінці помер за наше спасіння на хресті. Своїм славним воскресінням Він підтвердив, що є не тільки правдивою людиною, але й Божим Сином. Що це за абсурд і грубе богохульство ‒ принизити воскресіння до терміну «біологічний феномен»? Це доказ того, що теологи типу Мюллера не мають ані крихти пошани і ставлення до Господа Ісуса Христа як до свого Спасителя. Що ці люди хочуть сказати нам, християнам? Вони лише применшують, хулять і ставлять під сумнів основні правди віри. Така теологія ‒ це смерть християнству! Такі теологи ‒ це єретики, релігійні обманники і духовні вбивці.
Цитата: «… але у світлі цієї події свідчити про есхатологічний самозв’язок Бога в Його божественному імені „Отець, Син і Дух” (Мт. 28,19) та зробити його доступним для всіх людей через віру».
Відповідь: Мюллер знову маніпулює і цілеспрямовано уникає суті абсурдним формулюванням, що при воскресінні Христа відбувся «самозв’язок Бога». Апостоли не мали свідчити «про есхатологічний самозв’язок Бога», але конкретно проповідувати покаяння на прощення гріхів і спасіння, яке є у розп’ятому і воскреслому Христі (Лк. 24; Ді. 2,32). Воскресіння ‒ це явний доказ Ісусового Божества і того, що Його смерть за нас була відкупительною.
Цитата: «Воскресіння Ісуса з мертвих та об’явлення синівства Слова Отця у спасенній людській природі Ісуса з Назарету ‒ це подія, яка не має аналогій чи паралелей».
Відповідь: Це брехня. Існує багато паралелей як Христового воскресіння, так і об’явлення Його Божества у Його прославленій людській природі. Божество Христа було об’явлене не лише при Його воскресінні. Своє Божество Господь Ісус засвідчив незліченними чудами, здійсненими як на фізичному рівні (оздоровлення та воскресіння мертвих), так і на духовному (вигнання демонів, навернення грішників). Крім усього іншого, ці чуда готували учнів до того, щоб вони могли повірити і в Його реальне воскресіння. Коли Ісус вгамував бурю на морі, учні впали Йому до ніг, поклонилися і говорили між собою: «Хто Він такий, що вітри і море Йому підкоряються?». В Кесарії Филиповій Божество Слова в людському тілі об’явилося Петрові, який визнав: «Ти Христос, Син Бога Живого». На горі Преображення слава Христового Божества об’явилася на Його людському тілі. А потім Христове воскресіння стало вершиною усіх цих чудес і підтвердженням Його Божества; а якщо було їхньою вершиною, то це означає, що між усіма чудами Христа існує певна схожість, певний спільний знаменник, яким є Божа сила, а також певна спільна мета ‒ привести людей до спасительної віри в Божество Христа.
(продовження в наступній частині)
+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату
+ Методій, ЧСВВр + Тимотей, ЧСВВр
єпископи-секретарі
о.Вацлав о.Давид
Завантажити: Кардинал Мюллер ‒ єретик /2 частина/ (20.04.2020)
