V слово з хреста: «Елої, Елої, лема савахтані?» (Мр. 15,34),

що означає: «Боже мій, Боже мій! Чому ти мене покинув?»

Дивіться це відео також на: 

1) Роздуми над Божим словом:

Ісус помирає на хресті. Його тіло повне ран, слідів від ударів, шкіра покрита холодним липким потом. Неможливо знайти жодного положення, яке давало хоча б якесь полегшення. Цвяхи в зап’ястях тиснуть на великі передплічні нерви і важко пошкоджені нерви спричиняють нестерпний біль. Коли Ісус підіймається догори, щоб полегшити ці муки, то повною вагою спирається на цвяхи у стопах.

1) Роздуми над Божим словом:

Ів. 19,28-29: «А по тому Ісус, знаючи, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: Прагну! Стояла ж посудина, сповнена оцтом. От і подали Йому до уст настромлену на тростину губку, просяклу оцтом».

«Так само й Дух допомагає нам у немочі нашій; про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо,але сам Дух заступається за нас стогонами невимовними»

Ця правда дуже актуальна для нас. Якщо ми повірили в Господа Ісуса і прийняли Його Духа, то Дух Божий, передусім у простій молитві, буквально взиває в нас без слів або заступається стогонами невимовними. Часто ми відчуваємо біль, страх, і навіть не можемо цього пояснити чи описати словами. Але коли станемо перед Богом, усвідомимо Його присутність і дамо Йому цей біль, побоювання, нестабільність, терпіння, втрату наших найдорожчих, непевне майбутнє ‒ своє і своїх близьких, тоді навіть не знаємо, як маємо молитися і за що. А саме в Рим. 8,26 сказано, що Божий Дух заступається за нас стогонами невимовними.

Існує багато конкретних прикладів. Один з них: Це було на початку минулого століття в Америці. Один фермер та його дружина були щирими християнами, і їм лежало на серці передусім спасіння безсмертних душ їхніх рідних. Діти вже були дорослі і залишили їх, кожен заснував свою сім’ю. Старі батьки за них молилися.

«Так само й Дух допомагає нам у немочі нашій;

про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо,

але сам Дух заступається за нас стогонами невимовними.»

Коли на молитві боремось за свій народ, треба усвідомити декілька реальностей. По-перше, існує реальність гріха, який є над конкретним народом, наприклад, над Україною, над Чехією, над Словаччиною чи над іншим народом… Це аборти, зради церковників, їхні єресі, якими вони були отруєні і отруюють інших. Крім того, тут існують некомерційні організації зі зрадниками народу, деякі напівтаємні товариства, які обманюють людей ілюзією грошей та кар’єри і тягнуть їх до погибелі. Є зрадливі люди в політиці, в мас-медіа, які сугестивно поширюють брехню, гріх, і маніпулюють людьми на їхню шкоду. Тут є також особисті гріхи людей ‒ різні форми нечистоти, чвари, непрощення, невіра, ідолопоклонство, окультизм… Існує реальність вини перед Богом, яка тягне за собою покарання. Покарання вже надходить і воно пов’язане з гендером, з викраданням дітей, з ісламізацією… Це вже розпочинається. Некомерційні організації пропихають це, намагаючись розбити народ і привести його до колапсу… Отож, тут існує реальність гріха окремих людей і різних груп. Але, з іншого боку, тут є жменька людей, вірних Богові, які взивають до Нього. Хоча їх небагато, але вони взивають.

11.04.2020

Архиєп. Вігано у Страсний тиждень закликав католицьких єпископів та священиків, щоб у Білу суботу о 15:00 приєдналися до нього і разом з ним виголосили екзорцизм папи Лева XIII. Цей папа мав видіння: «На місці, де як світло світу був установлений престол святого Петра і столиця правди, поставили трон своєї огидної безбожності…». У нашій свідомості постає образ жахливого осквернення храму св. Петра поганським ідолом Пачамамою. Багато хто бачить пандемію і те, що католики позбавлені Святої Літургії та Святих Тайн, як кару ‒ і не лише за це осквернення, але й за єресі та апостазію в найглибшому нутрі Церкви.

Біла субота ‒ це день, коли згадуємо, як Господь наш Ісус Христос зійшов до аду, щоб визволити душі праотців з кайданів сатани. Архиєп. Вігано нагадав про надзвичайну серйозність нинішньої ситуації не лише через пандемію, але в першу чергу ‒ через трагічну апостазію всередині Церкви.

1) Роздуми над Божим словом:

Ів. 19,25-27: «При хресті Ісусовім стояла Його мати… Бачивши матір і біля неї учня, що стояв, – а його ж любив Він, – Ісус мовить до матері: Жінко, ось син твій! А тоді і до учня мовить: Ось матір твоя! І від тієї хвилі учень узяв її до себе».

Дивіться це відео також на: 

1) Роздуми над Божим словом:

Лк. 23,39-43: «Один із розп’ятих злочинців зневажав Його, кажучи: Хіба ти не Христос? Спаси себе й нас! А другий озвавшись, скартав його і мовив: Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару? Бо ж ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого. І додав: Ісусе! Згадай мене, як прийдеш у своє Царство! Сказав Ісус до нього: Істинно кажу тобі: сьогодні будеш зі Мною в раю!»

Дивіться це відео також на: 

1) Роздуми над Божим словом:

«З Ним вели також двох інших злочинців, щоб їх скарати на смерть. Як прийшли на місце, що зветься Череп, там Його розіп’яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці. Ісус же сказав: “Отче, прости їм, бо не знають що роблять”». (Лк.23,32-34).

3.04.2020

Бергольйо проголосив на весь світ проповідь з дому св. Марти.

Цитата Бергольйо: «Мойсей зробив мідяного змія і підніс його. Ісус буде піднесений за нас як змій … Він взяв на Себе наші гріхи аж до тієї міри, що став гріхом. Повністю гріхом…».

Коментарі: Ісус не став повністю гріхом, бо тоді би перестав бути Божим Сином, але Він взяв на Себе гріхи людства. Є різниця: «взяти на себе гріхи» і «повністю стати гріхом». Повністю гріхом став Люцифер ‒ ангел став дияволом. Таким чином він змінив свою суть з ангельської на диявольську. А Ісус, навпаки, як істинний Бог і Спаситель, Своєю смертю знищив гріх і переміг диявола, який є зачинателем гріха. Ми повинні з вірою подивитися на хрест, де Христос переміг пекельного змія і його отруту ‒ гріх. Це є спасительна віра, яка рятує від зміїного укусу і від отрути, яка переходить на нас від прабатьків.

«І ми самі, що маємо зачаток Духа, ми самі в собі стогнемо,

очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла»

Сказано: «І ми самі, що маємо зачаток Духа», ‒ тобто ще не маємо Його в повноті.

Хоча й маємо зачаток Духа, але якщо ми є тут, в часі, то до останньої хвилини життя в нас діє отруйне насіння, яке перейшло на нас від прабатьків, а тому гріх постійно поневолює наше тіло. Хоча ми повірили, прийняли Господа Ісуса, хоча ми вже є Божими дітьми і Дух дає нам силу, але все ж ми стогнемо, бо гріх, духовна темрява, лінивство до духовних речей тягне нас донизу. Своєю власною силою ми не можемо змінити наше фізичне єство, в якому є первородний гріх. Він буде в ньому аж до години смерті. Ми очікуємо визволення нашого тіла. Як відбудеться це визволення? Святе Письмо каже нам, що дух праведника піде у вічну славу, але тіло після смерті розпадеться в порох. Аж при Другому приході Бог знову оживить наше тіло з земного пороху, а також перемінить його, так що воно буде подібне до Христового тіла.

«І ми самі, що маємо зачаток Духа, ми самі в собі стогнемо,

очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла»

Однією з форм покаяння є Тайна Сповіді. Але якщо людина не є щира перед Богом, то Тайна Сповіді їй не допоможе. Крім того, нема потреби сповідатися зі всього. Тайна Сповіді існує для визнання важких гріхів. Але скільки легких гріхів ми щодня вчиняємо! Тому кожного дня потребуємо ставати перед Богом і перед Його справедливим судним престолом.

Ісус каже: «Коли хтось Мої слова слухає, а їх не береже, Я його не суджу… Слово, яке Я вирік, судитиме його останнього дня» (Ів. 12,47-48). Бог дав нам як норму для життя Своє слово, а це слово буде нас судити, кожну нашу думку, кожне почуття. Якщо людина це усвідомить, і якщо вона є скрупулянтом, то піддасться депресії. Але це лише однобічний погляд. Однак він потрібен для нашого твердого серця, яке інакше не бачить, не чує і не усвідомлює, тому що, як каже пророк Давид, воно обросло жиром, тобто має товсту шкіру. Часто потрібен сильний удар (напр. нещастя, хвороба, розбиті відносини), щоб людина пробудилась з літеплості і тупості.