«Звірся на Господа всім твоїм серцем, не покладайсь на власний розум. У всіх твоїх путях думай про Нього і Він твої стежки вирівняє» (Прип.3,5-6)

Ми маємо різні злі звички і себежалі, які нас тримають в рабстві. А коли ми дозволяємо Богу нас оздоровити – це також духовне воскресіння. Передумова цього – стати до правди, хотіти бачити на собі хиби і признавати їх. Щоб ми не ображалися, але сказали: «Так, це моя слабкість». Щоб не впали в депресію, але сказали: «Треба з цим боротися. Так, буду програвати, але проситиму Бога про світло і силу. Дам Йому всі свої проблеми, які маю: „Господи, тут я слабкий, тут постійно падаю, ця залежність мене перемагає і робить мене рабом. Я не хочу цього, але власною силою нічого не зможу, цілим серцем надіюся на Тебе”». А потім, як каже Боже слово: «Господь вирівняє стежки твої». Ми, люди, постійно ходимо кривими стежками, злий нас тягне направо і наліво, але ми повинні йти вперед, і Господь вирівняє наші стежки. Так воно є, але треба, щоб на всіх своїх стежках ми пізнавали Його, думали про Нього. Коли не думаємо про Нього і не рахуємося з Ним, то не побачимо Божої дії. Але коли думаємо про Бога і звертаємося  до Нього, Бог почне діяти в нашому житті, почне робити чуда, зцілювати, буде нас торкатися.

«Довідався Ісус, що вони геть його прогнали, і, зустрівши його, промовив до нього: „Віруєш у Сина Чоловічого?”

А той: „А хто він, Господи, щоб я вірував у нього?”  

Ісус же йому: „Ти бачив його; він – той, хто говорить з тобою.” 

Тоді той сказав: „Вірую, Господи!” – і поклонився Йому»

У дев’ятій главі Євангелія від Івана детально описується подія оздоровлення сліпородженого, а також  ненависна реакція тодішніх церковних лідерів, якими були фарисеї і законовчителі. Подія починається тим, що в Єрусалимі Ісус з апостолами зустрів чоловіка, який був сліпий від народження. Мабуть, апостоли співчували молодому чоловіку, який був сліпим. Вони задали Ісусу цікаве питання: «Учителю, хто згрішив, що цей чоловік народився сліпим? Він сам чи його батьки?». Ісус відповів їм: «Не згрішив ні він, ні його батьки. Він сліпий тому, щоб на ньому виявились діла Божі». До цього Ісус додав: «Поки Я у світі – Я світло світу». А тоді зробив певний жест: плюнув на землю, зробив з слини глей і помазав сліпому очі глеєм, кажучи: «Іди, вмийся в Силоамській купелі». Сліпий не заперечував, не сказав, що туди не піде, що це не має сенсу, але повірив. Мабуть, він вже чув щось про Ісуса і без сумніву, його заторкнув тон Його голосу, в якому було співчуття, любов, а водночас Божа сила.  Він повірив. Пішов і вмився, а коли повернувся, був оздоровлений. Як він, мабуть, втішився, коли вперше в житті побачив мури Єрусалиму, Єрусалимський храм, блакитне небо, сонце і, головне, людей. Його сусіди були шоковані, бо бачили як він раніше жебрав, і казали один до одного: «Це він?», а інші: «Ні, це подібний до нього». Тоді він сам сказав: «Це я». І спитали його: «Як це сталося, що прозріли твої очі?» Він відповів: «Ісус зробив глей, намастив мені очі і сказав: „Іди до Силоаму та вмийся.” І я пішов, умився і прозрів».  Вони спитали: «Де є цей чоловік?». Він відповів: «Не знаю»....

«І прибув Ісус до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, яке Яків дав синові своєму Йосипові. Там і криниця Якова була. Втомившись з дороги, Ісус сів біля криниці. Було ж близько шостої години. І надійшла жінка з Самарії набрати води. А Ісус каже до неї: „Дай Мені напитися!”» (Ів. 4,5-7).

Спершу поставмо питання: Хто є Ісус, а хто є самарянка? Ісус є істинний Бог. Самарянка походила з народу, який виник шляхом змішування поганського месопотамського населення з залишками північно-ізраїльських племен. Тому євреї погорджували ними і не вважали їх справжніми ізраїльтянами. Ісуса, хоча Він був Богом, жінка вважала лише незнайомцем. Коли вона прийшла до криниці, Ісус сказав їй: «Дай мені напитися!». Іншими словами: «Я прагну!». Згодом, на Голготі, коли Ісус помирав у великих болях, коли з Його ран текла кров, а Його вороги насміхалися з Нього − саме там Він також промовив: «Прагну».

«Ми поховані з Ним через Хрещення у смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих…,

і ми теж жили новим життям»

«Ми поховані з Ним через Хрещення у смерть, щоб,

як Христос воскрес із мертвих…, і ми теж жили новим життям»

У цьому Слові життя сказано не лише про Христову смерть, але й про воскресіння. Тут знову вказано на Хрещення, що через Хрещення ми поховані з Ним у смерть. Увійти з Христом до смерті – це означає в даний момент відректися від власної волі. А мета – жити новим життям, точніше, Ісус має жити в нас. Він сам діє силою свого воскресіння.

Історичне воскресіння Христа в Єрусалимі 2000 років тому – це реальність. Але так само реальним є і з’єднання з Його воскресінням при моєму Хрещенні. Однак самого Хрещення недостатньо. Щоб у вашому домі було світло, у ньому мають бути електропроводи з вмикачем і лампочкою. Та навіть якщо енергія підключена до джерела, але ми не натиснемо вмикач, то залишимось у темряві. Тільки коли ми натиснемо вмикач, лампочка розсвітиться. Ми можемо прирівняти Хрещення до електропроводів, а вмикач – до активної віри. Христос живе в мені в силі через Хрещення і активну віру.

Господь через пророка Єзекиїла каже і тобі: «Я дам вам (тобі) нове серце» (Єз. 36,26). Бог обіцяє, що цю духовну трансплантацію зробить Він сам. Що маємо робити ми? Нічого, тільки прийняти, підписати згоду на трансплантацію і зробити себе цілком безсильним, співрозп’ятим з Христом; або бути як той, хто лежить на операційному столі і дозволяє себе оперувати лікарю-фахівцю. Не треба радити Богові, як і що робити. Він сам це зробить, і ніхто інший. Ти тільки дозволь Йому невидимо, але реально доторкнутися себе. Тут ми стоїмо перед великим таїнством. Розум йому опирається і хоче зрозуміти на основі матеріальних уяв. Але тут треба схилитися і прийняти цю духовну реальність вірою. Непорочне нове серце ‒ це не матеріальний орган, але новий духовний центр, який ми можемо прийняти і відкритися йому лише вірою. Це територія, де вже не діють закони гріха, але закони Духа благодаті (див. Рим.8,2). Це наче посольство іншої держави, інше царство, де володіє і царює Ісус.

«В Єрусалимі при Овечих воротах є купелеве місце, по-єврейському воно зветься Витесда, що має п’ять критих переходів. Лежала в них сила недужих, сліпих, кривих, усохлих, які чекали, коли то зрушиться вода: ангел бо Господній сходив час від часу в купелеве місце та й заколочував воду, і хто перший поринав по тому, як вода заколочувалася, то одужував, хоч яка б була його хвороба» (Ів. 5, 2-4). Там був і один чоловік, хворий 38 років. Це дуже довгий період. Уявіть, що ви б були хворі 38 років. Це не пів року чи рік, але 38 років! І він чекав… Надіявся, що буде оздоровлений. Але цього ніколи не відбувалося. Чому? У нього не було нікого, хто б допоміг йому. Ісус запитав його: «Хочеш бути здоровий?» Хворий не сказав прямо «так», але сказав це іншим способом. Відповів Ісусу: «Не маю нікого, пане, хто б мене спустив у купіль, коли зрушиться вода, бо тільки я прийду, а вже інший переді мною поринає» (Ів. 5,7). Іншими словами сказав: «Не маю можливості. Інші оздоровлюються, але я – ні». Ісус не пояснює, ким Він є, промовляє до нього дуже коротко, тільки одне речення: «Встань, візьми своє ложе і ходи!» (Ів. 5,8). І що сталося? «Відразу ж одужав той чоловік, взяв ложе своє і почав ходити» (Ів. 5,9).

13.04.2026

Основою обнови Церкви є обнова духовного життя сім’ї. Ця обнова пов’язана з дотриманням третьої заповіді Декалогу: «Шість днів працюй… А сьомий день – день відпочинку… святий день» (Втор. 5,12-15). При святкуванні сьомого дня наголошується, щоб ніхто не робив щоденну роботу, яку виконував протягом шести днів. Чому? По-перше, щоб міг відпочити, а по-друге, аби пам’ятав, що був виведений з єгипетського рабства. Сьогодні люди є рабами сучасного Єгипту – системи світу, яка поневолює їх багатьма способами та веде до різних залежностей. Але головне – не дозволяє їм зупинитися та вийти з рабства власного его і духа світу та його системи.

Дивіться це відео також на: https://rumble.com/v795rgw–12.html  
https://cos.tv/videos/play/68926605027477504   
https://crowdbunker.com/v/Z7E2VQtuuE   
https://youtu.be/4iO9v84gJow   

13.04.2026

Що спричинила літургійна реформа, коли повернула престол і священника у протилежному напрямку, тобто обличчям до людей? Вона спричинила десакралізацію Літургії та священного простору.

Дивіться це відео також на: https://rumble.com/v795n86–11.html  
https://cos.tv/videos/play/68926257456252928   
https://crowdbunker.com/v/QYDPMpY8rH   
https://youtu.be/ojOR7loGrJc   

«Якже минула субота, Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Саломія купили пахощів, щоб піти та намастити Його. Рано-вранці, першого дня тижня, прийшли вони до гробу, як сходило сонце, та й говорили між собою: „Хто нам відкотить камінь від входу до гробу?” Але, поглянувши, побачили, що камінь був відвалений, ‒ був бо дуже великий. Увійшовши до гробу, побачили юнака, що сидів праворуч, одягнений у білу одежу, і вжахнулись. А він до них промовив: „Не жахайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп’ятого. Він воскрес, Його нема тут. Ось місце, де Його були поклали. Але йдіть, скажіть Його учням та Петрові, що Він випередить вас у Галилеї: там Його побачите, як Він сказав вам”. І вони, вийшовши, втекли від гробу, бо жах і трепет огорнув їх, і нікому нічого не сказали, бо боялися» (Мр. 16,1-8).

«Ісус був виданий на смерть за гріхи наші

і воскрес для нашого оправдання»

«Ісус був виданий на смерть за гріхи наші

і воскрес для нашого оправдання»

На що наголошується в цьому Слові життя? Наголошується на воскресінні. У попередньому вірші сказано, що Отець воскресив Ісуса з мертвих: «Віруємо в Того, хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого» (вірш 24), але одночасно сказано, що сам Ісус воскрес з мертвих власною силою. Ісус сказав: «Я і Отець – одно» (Ів. 10,30). Ісус має спільну божественну сутність з Отцем. Ту саму божественну сутність має і Святий Дух. У Посланні до Римлян 8,11 написано: «Коли Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то Той, хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом своїм, що живе у вас». Тут ми згадуємо, що у воскресінні бере участь вся Пресвята Трійця: Отець, Син і Святий Дух. Ці Три Особи є одним, одним Богом у Трьох Особах – Бог Отець, Бог Син і Бог Святий Дух. Воскресіння є ознакою Божої сили. Бог створив Всесвіт, мільйони галактик і мільярди зірок своєю всемогутністю. Він підтримує існування всього. Він створив і нашу землю. Бог є Господом і Законодавцем. Він може втручатися в природні закони, і такий виняток ми називаємо чудом.

Деякі спостереження щодо відносин між Сполученими Штатами та Ватиканом

Відеолінк: https://youtu.be/bDcoX9X9SrA

Цілком зрозуміло, що багато католиків почуваються ображеними та згіршені заявами президента Сполучених Штатів щодо Лева [1], навіть якщо не можна стверджувати, що Хорхе Бергольйо під час свого «правління» утримувався від атаки і провокацій проти Дональда Трампа. Крім того, втручання останнього контекстуалізується заявами, організованими проти нього цього тижня в пропагандистській програмі CBS «60 хвилин» [2]  трьома вкрай корумпованими кардиналами: Купічем, Макелроєм і Тобіном — трьома прелатами, які є відомими ультрабергольянцями та ультрапрогресистами, що належать до мережі серійного ґвалтівника Теодора Маккарріка, нерозривно пов’язаними з радикальною лівою woke ідеологією, а також ключовими виборцями та найближчими соратниками Роберта Превоста.

При першій зустрічі Петра з воскреслим Ісусом біля гробу Святе Письмо не згадує про якусь розмову. Це був тільки погляд… Але тепер Ісус запитує Петра: «Симоне, сину Йони, чи любиш ти Мене?» Під час молитви я маю не тільки роздумувати про зустріч Петра з Ісусом. Я повинен усвідомити присутність Ісуса – Ісус зараз є тут, Він бачить мене і знає. Ісус є тут – так само, як тоді біля Генезаретського озера. В серці переживаю біль разом з Петром: «Я Тебе зрадив, я Тебе відрікся». Коли людина оглянеться на своє життя від самого дитинства, то скільки там було зради! Кожним гріхом я зраджував Його – чи це була слабкість, коли гріх був сильніший, або страх, або гордість, що не хотів признатися до Ісуса – і це неодноразово. Я стільки разів Його зрадив! І Ісус це все знає.