Роздуми над Словом життя Рим. 6,4
«Ми поховані з Ним через Хрещення у смерть, щоб,
як Христос воскрес із мертвих…, і ми теж жили новим життям»
У цьому Слові життя сказано не лише про Христову смерть, але й про воскресіння. Тут знову вказано на Хрещення, що через Хрещення ми поховані з Ним у смерть. Увійти з Христом до смерті – це означає в даний момент відректися від власної волі. А мета – жити новим життям, точніше, Ісус має жити в нас. Він сам діє силою свого воскресіння.
Історичне воскресіння Христа в Єрусалимі 2000 років тому – це реальність. Але так само реальним є і з’єднання з Його воскресінням при моєму Хрещенні. Однак самого Хрещення недостатньо. Щоб у вашому домі було світло, у ньому мають бути електропроводи з вмикачем і лампочкою. Та навіть якщо енергія підключена до джерела, але ми не натиснемо вмикач, то залишимось у темряві. Тільки коли ми натиснемо вмикач, лампочка розсвітиться. Ми можемо прирівняти Хрещення до електропроводів, а вмикач – до активної віри. Христос живе в мені в силі через Хрещення і активну віру.
Жити новим життям означає жити з віри, яка з’єднує мене з Христом. Йдеться про послух віри, про який сказано, наприклад, у 16 вірші. Послух віри – це реалізація Божого слова. Це те, про що говорив Ісус, коли закликав не лише чути вухами, але й реалізувати, втілювати Боже слово. Мудрим є той, хто реалізує. Він не будує своє життя на піску, а на скелі (Мт. 7,4).
Нове життя дає Святий Дух, а не дух цього світу. Святий Дух втілює живого Христа через наш послух віри і покаяння. Покаяння – метаноя – це зміна мислення, отож це процес. У конкретній ситуації моє мислення реагує автоматично: себежалем, критикою, гнівом, нечистотою… Це виходить зі старої природи людини. Процес зміни мислення – це покаяння. Замість себежалю – жаль над своїми гріхами, замість критики – самокритика, замість гніву – лагідність, замість нечистоти – чистота.
Завантажити: Роздуми над Словом життя Рим. 6,4
