+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

Іноді потрібно багато працювати і немає часу на молитву. Але якщо людина з цим рахується, то коли є час на молитву, використає його повністю. Але при праці треба рахуватися з Богом: «Господи, це роблю для Тебе». Просто рахуватися з Богом в кожній речі, яку робимо. Якщо людина не зупиниться, то збочить з дороги. Але якщо зупиниться, Бог дасть наступне світло і до того, що робити далі. Всі Божі речі і всі Божі натхнення приходять на колінах. Коли людина не молиться, нічого не отримає.

Хто молиться, той має владу, тому що Бог діє через нього. Це боротьба з царством темряви.

«Тим Отець Мій прославиться,

коли ви плід рясний принесете і будете Моїми учнями»

«Тим Отець Мій прославиться,

коли ви плід рясний принесете і будете Моїми учнями»

Чим буде прославлений Отець? Тим, що принесемо рясні плоди. Але рясних плодів не принесемо з того, що будемо проводити рясну діяльність незалежно від Божої волі. Якщо у своїй проблемі ми незалежні від Ісуса, тобто не перебуваємо в Ньому, а Він в нас, а перебуваємо лише у своїй волі, у своїх уявах та емоціях, то можемо творити лише рясний хаос, який не принесе Божому Царству жодної користі. Плоди можемо приносити лише тоді, коли перебуваємо в Христі і є Христовими учнями. Але для кожного Свого учня Ісус ставить умову: «Хто не покине все, що має, не може бути Моїм учнем». Це не означає, що ми повинні позбутися матеріальних засобів до існування тощо. Але треба, щоб в даній ситуації ми завжди позбулися власної волі, яка не хоче підкорятися Божій волі, а це пов’язано з певною пробою віри. Плід, який ми тоді приносимо, – той духовний плід, – залишається на всю вічність.

Вірно йти за Ісусом означає починати знову і знову. Коли впадемо, треба вставати і йти далі – так, як Господь Ісус на хресній дорозі. Встати і знову боротися. Що це конкретно означає? Це означає, що коли дозволимо себе обманути брехнею цього світу або брехнею, яка запрограмована в нас, в нашій «старій людині», ми повинні встати і поглянути правді у вічі, навіть якщо це болить, а тоді сказати: «Я згрішив! Господи, я зробив свавілля, не послухав Тебе. Прости мені!». Це основа. Немає сенсу гратися в хованки і переконувати себе в чомусь… Правда є така: я згрішив, дозволив себе обманути. Тож чому буду це приховувати?! Я повинен каятися, і то щодня.

«Шукайте найперше Царства Божого, а все інше вам додасться» (Мт. 6,33). Все інше, що потребуємо, нам додасться! Господь Бог про нас подбає! Але мусимо спершу шукати Божого Царства. Це вимагає зусиль, намагань, бо «стара людина» охоча робити все можливе, тільки не шукати Божого Царства. Але коли зречемося себе і поставимо Ісуса та Його Царство на перше місце, Він дасть нам силу і ласки на кожен день.

+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

ДЕКІЛЬКА ДУМОК ПАТРІАРХА ІЛЛІ НА ВЕЛИКИЙ ПІСТ

Святий Єфрем у молитві на час Великого Посту пише: «Господи і Владико життя мого, духа лінивства, недбайливості, властолюбства і пустомовства (порожнього мислення і мріяння) віджени від мене!» Отож першою проблемою є духовне і фізичне лінивство, що згодом веде  до отупіння мислення, а сила, яка мала б перетворитися в любов, перетворюється в самолюбство, гнів, себежаль, мріяння, нечисті думки і почуття. Старе прислів’я говорить: «Неробство (лінивство) є матір’ю всіх пороків». У цій молитві, крім звільнення з лінивства, просимо і про звільнення від трьох духів: недбайливості, властолюбства (самолюбства) і пустомовства. Але пустомовство є тільки  доказом того, що наші думки є порожніми, світськими, егоцентричними, егоїстичними. Тому коренем є зміна мислення. Але це не одноразова дія. Послухом віри я повинен постійно змінювати своє мислення, яке є світським, пустим, егоїстичним, з якого виходить лінивство і недбальство.

«Я – виноградина, ви – гілки. Хто перебуває в Мені,

а Я в ньому, той плід приносить щедро»

«Я – виноградина, ви – гілки. Хто перебуває в Мені,

а Я в ньому, той плід приносить щедро»

У притчі про виноградну лозу Господь Ісус пояснює, що той, хто вірить в Ісуса, повинен усвідомлювати, що має мати з Ним єдність. Це виражається словами: «Перебуває в Мені, а Я в ньому». Слово «перебувати» також виражає, що недостатньо мати єдність з Ісусом і Його волею лише в якомусь конкретному випадку. Я повинен перебувати в цьому духовному зв’язку і надалі.

Задумайся над Словом життя і дай відповідь на наступні запитання:

Хто є виноградина? Хто є гілки?

У Божому слові сказано: «І коли побачив дракон, що він повержений на землю, переслідував жінку, яка народила сина. А жінці дано двоє крил орла великого, щоб летіла в пустиню на місце своє…» (Одкр. 12,13-14).

Як Мойсей, посланий Богом, вивів народ з Єгипетської неволі в пустиню, так сьогодні Бог посилає Царицю пророків, щоб Вона вела нас дорогою духовної пустині.  Вона знає цю дорогу, бо пройшла її перед нами.

Бог дарував нам «два могутніх орлиних крила» — молитву і піст. Це крила, які мають силу винести нас на шлях святості. Про це свідчать життя святих. Без них ми не вийдемо з Єгипту – тобто з-під влади духа світу. Це середники для виходу з Єгипту в пустелю, на дорогу очищення, яка має слідувати після навернення. Ці крила дадуть нам можливість розірвати пута Єгипту і почати жити в Божій присутності, пізнати глибину своєї нужденності і безмежну Божу любов. Молитва і піст відкриють нам очі на духовну боротьбу, що лютує навколо нас і в нас самих – на боротьбу за безсмертні душі.

+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

Святі нас часто закликають, щоб ми, передусім в час Великого Посту, пам’ятали про останні речі: смерть, суд, небо і пекло. Так, Бог знає день, годину і місце вашої смерті. Немає нічого певнішого, ніж те, що цей земний шлях для кожного з нас закінчиться. Потім буде Божий суд. Ісус говорить: «Нема нічого прихованого, що б не виявилося». Ми будемо суджені перед ангелами, цілим всесвітом і всіма людьми. Що робити, щоб Ісус не був змушений нам сказати, як тим немудрим дівам: «Істинно, кажу вам, не знаю вас!» Що робити, щоб при своєму другому приході Він сказав нам: «Прийдіть благословенні і успадкуйте Царство!» Що робити? Жити з віри, вірити Ісусу та Його слову, і не вірити брехуну і спокуснику, який відводить нас від Ісуса і даної Ним програми.

Це інтерв’ю з редакційних міркувань було розділене на дві частини. Відео першої

частини доступне тут, а другої — тут.

Стівен Кокс: — Ваше Високопреосвященство, ми прочитали Ваш «гарячий» аналіз результатів надзвичайної Консисторії (тут), і, гадаю, можна сказати, що Ви знову влучили в ціль: «Ця Консисторія закріплює наступність між Бергольйо та Превостом у всіх суперечливих пунктах синодального порядку денного та в незворотності Собору». Яким, на Вашу думку, є сценарій, що відкривається перед нами як католиками після нещодавніх заяв Лева про «динамічний розвиток» Доктрини та Моралі?

Архиєпископ Карло Марія Вігано: — Коли ми чуємо про «динамічний розвиток», ми не можемо не згадати про засудження гетеродоксальної [єретичної] доктрини так званої «еволюції догмату», згідно з якою Церква з плином часу та завдяки науковому прогресу богословських дисциплін нібито отримує краще та інше розуміння Одкровення. Це справжнє псевдонаукове шахрайство, засноване на еволюціонізмі та філософському історизмі, яке пропагується модерністами ще з часів Альфреда Луазі. Таким чином християнський народ намагаються переконати, що їхні фальсифікації Віри та Моралі слід вважати лише іншим способом вираження тих самих понять, які протягом двох тисяч років Магістеріум не міг правильно сформулювати. Виходить, що Католицька Церква нібито навчала доктрин, які протягом століть пасивно приймалися покірним і неосвіченим народом, і які лише з ІІ Ватиканським Собором та його літургійною реформою були відкинуті.

«Плекайте в собі ті самі думки, які були у Христі Ісусі…

Він понизив себе, ставши слухняним аж до смерті, смерті ж хресної»