Пекло реальне
Треба говорити про пекло. Але про саму цю правду важко говорити. Однак, якщо на цьому темному фоні покажемо контраст – красу Спасителя, тоді це дійсно справжня євангелізація. Так, пекло є реальною небезпекою, яка стосується кожного. Але тут є Ісус, Який прийшов, щоб врятувати нас від пекла. Тому страх перед пеклом має бути для нас сильним стимулом до правдивого покаяння, щоб ми спасли свою душу.
Один побожний священик з апостольською ревністю протягом 40 років проводив місію у Франції. На аудієнції з папою Пієм IX у Римі під час щирої розмови розповів про свою місіонерську роботу. З цієї нагоди папа дав йому надзвичайно корисну пораду: «Вчи про великі правди спасіння. Говори, передусім, про пекло. Нічого не замовчуй, головне не замовчуй про пекло. Ніщо так не допомагає опам’ятати і навернути до Бога бідних грішників, як ця правда».
Під час нашого земного життя Бог є безмежно милосердний і добрий, але після смерті – Він справедливий. Тут є милосердний, але якщо ми відкидаємо Його милосердя, то після смерті засуджуємо себе на вічність без Нього. Тоді нас чекає тільки справедливість. Коли тут, на землі, Бог допускає кари, то це з любові, щоб ми не йшли в пекло.
Щоб людина потрапила до вічного засудження, не мусить робити нічого, абсолютно нічого. Вона вже є грішником, який засуджений Божим законом. Достатньо залишитися таким, як є. Не мусить бути ані вбивцею, ані злодієм. Люди часто кажуть: «Я нікого не вбивав, не обікрав, я не маю ніяких гріхів». Але це брехня. Ми грішимо думками, ненавистю, якій відкриємося, грішимо словом, а також невірою, а невіра – це найбільший гріх. Те, що не віримо в Христа, є гріхом (див. Ів.16,9), хоча самі по собі можемо бути т.зв. добрими. Наша справедливість не спасе нас. Ми повинні прийняти Спасителя. А щоб прийняти Його, треба признати свій гріх, правду про себе, про свою слабкість, а цього людська гордість не хоче. Боже слово говорить: «Той, хто не послухається Сина не побачить життя, але гнів Божий на нім» (Ів. 3,36). Бог у своїй любові дав нам єдиного Сина, щоб ми не загинули, і ми повинні Його прийняти. В іншому випадку на нас залишається Божий гнів і нас очікує суд та вічне прокляття, загибель через нашу невіру. А при тому так легко уникнути пекла! Христос все звершив за нас на хресті. Ісус говорить: «Хто спраглий, нехай приходить; хто бажає, нехай бере воду життя даром» (див. Об. 22,17).
Отож, треба зробити чотири основні кроки:
1) ми повинні мати спрагу – прагнути прощення, вічного життя;
2) ми повинні прийти до Христа;
3) ми повинні бажати, хотіти – а це умова спасіння, акт волі;
4) потім повинні прийняти Божий дар – воду вічного життя.
Якщо ми зробили ці чотири кроки, то через це дійсно прийняли Боже життя. Святе Письмо каже, що в пекло підуть ті, які хочуть туди іти; до неба також підуть тільки ті, які хочуть туди іти. Отож, кожен сам несе відповідальність за свою вічну погибель. Тому ми повинні прийняти Божу благодать, яку Бог дає нам через віру. «Бо так полюбив Бог світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто в Нього вірує, не загинув, але мав вічне життя» (Ів.3,16) Отож йдеться про те, щоб ми не загинули, але мали вічне життя!
Завантажити: Пекло реальне
