Треба знову і знову з живою вірою віддавати до Христової смерті себе – свою волю, свої настрої, смутки, розчарування, але і свої ідеї та плани. Все, що ми таким способом віддали Небесному Отцю в єдності зі смертю Ісуса Христа, те вже тепер приносить користь для нас і для Церкви, а тим більше це має свою цінність для цілої вічності.

«Всі бо згрішили й позбавлені слави Божої,

і оправдуються даром Його ласкою,

що через відкуплення в Ісусі Христі»

«Всі бо згрішили й позбавлені слави Божої, і оправдуються даром Його ласкою,

Тут Боже слово ясно каже, що всі згрішили. Звичайно, маленька дитина ще не може грішити, бо не розрізняє, що є гріх, але ця програма вже є в ній і лише питання часу, коли це проявиться. Отож всі заражені духовною отрутою первородного гріха, і наслідок того – що всі далекі від Божої слави. Це сумна реальність. Але тут є і друга реальність, реальність Божої любові. Бог дав свого Сина для нашого спасіння. Отож оправдання ми отримуємо даром, Його ласкою, через відкуплення в Ісусі Христі.

Перша Божа заповідь звучить: «Люби Бога всім серцем, всією душею і всією силою». Однак в нашому серці бачимо протилежне: хочу це робити, але не можу. Хочу добра, хочу служити Богу, але щось мене тримає. Найбільше це можемо бачити на молитві. Тут можемо собі усвідомити силу обману, який є в нас, інфекцію зла, «стару людину», ту силу, яка завжди обмане людину і відведе з правильної дороги. Нашою дорогою має бути Христос. Маємо мати чіткий напрямок і мету – небо. Але ми зазвичай десь блукаємо або навіть йдемо протилежною дорогою, а при тому думаємо, що знаходимось на правильному шляху. Тому мусимо зупинятися і входити до Божого світла,

Йосафат, побожний юдейський цар, одного дня побачив, що його царство оточене великим військом. Він знав, що немає ані найменшої надії на перемогу такої великої сили. Тому він упав долілиць перед своїм Господом і відчайдушно взивав: «Боже наш! В нас нема сили проти цієї великої навали, що прийшла на нас, ми не відаємо, що робити: тільки до Тебе наші очі!» (2 Хр. 20,12). Так молився цар Йосафат. Тут звернімо увагу на одну дуже важливу річ. Необхідно, щоб при прославі Господа ми відвернули свій погляд від жахаючих обставин і звернулися до Бога. Йосафат не закриває очі перед небезпекою, яка загрожує його країні, він не поводиться так, ніби ворогів не було. Навпаки, він дуже добре знає ситуацію, бачить свою повну безсильність і тому звертається до Бога за допомогою.

Ми повинні любити Бога всім серцем, всією душею і всією силою. День за днем минає…, а тому маємо поставити собі запитання: «Коли я любив Бога всім серцем?». Любити Бога – це суть внутрішньої молитви. Найперше ми повинні стати до світла, перед Боже обличчя, і зробити перший крок: віддати Богу свої гріхи, упокоритися і признати: «Я згрішив, дав себе обманути. Я був свавільником, пропихав свою волю. Або зробив якийсь невірний крок, дозволив себе кудись заманити…». Відразу ж в той момент, коли людина піддасться обману, треба каятися, тобто вийти на дорогу правди. Ісус каже: «Я – Дорога».

Хтось має багато фізичних дарів – наприклад, силу, працьовитість. Інший, знову ж таки, має душевні дари: добру пам’ять, різні здібності (наприклад, організаційні), а також Бог дає різні духовні дари. Але одночасно кожна людина мусить усвідомлювати, що має свою т.зв. «ахіллесову п’яту», тобто своє вразливе місце, бо диявол вміє ліквідувати і найкращих людей. Є чотири речі, які він пильнує, а потім використовує: 1) прагнення кар’єри; 2) залежність від алкоголю; 3) сексуальність; 4) грошолюбство. Сьогодні люди за кар’єру і гроші здатні зрадити совість, самі себе і народ.

Мудра людина рахується зі своєю слабкістю.

«Мовить Ісус до нього: „Устань, візьми ложе твоє і ходи!ˮ

І відразу ж одужав той чоловік, взяв ложе своє і почав ходити.

Того ж дня субота була, тому то сказали юдеї оздоровленому:

«Є субота, і не годиться тобі ложе носити!»

«Мовить Ісус до нього: „Устань, візьми ложе твоє і ходи!ˮ

Ісус оздоровив чоловіка, який був недужий 38 років. Це сталося в Єрусалимі біля купелі під назвою Витесда. Ісус спершу запитав чоловіка: «Чи хочеш бути здоровий?» Хворий сумно відповідав: «Господи, не маю нікого, хто б мене опустив у купіль як зрушиться вода, бо коли я прийду, вже інший переді мною поринає». Коли хворий описав свою ситуацію цілковитого безсилля, Ісус сказав йому: «Устань, візьми ложе твоє і ходи!». І одразу ж одужав той чоловік, взяв ложе і почав ходити. Тут Ісус проявив свою божественну силу. Він сказав слово і чоловік був оздоровлений. За Ісусовим словом є не лише Його воля, але й Божа сила. З боку хворого бачимо позицію послуху віри: він взяв своє ложе і ходив з ним, хоча й була субота. Тому попав у конфлікт з юдеями, які сказали йому: «Не годиться тобі ложе носити!»

19.10.2017

Українці!

Не очікуйте спасіння ні зі Сходу, ні зі Заходу! Ваше спасіння є від Господа!

Але Бог від кожного хоче покаяння!

Ті, які по-справжньому люблять себе, свою сім’ю і свій народ, хай моляться вервицю або чотки і проводять хресні ходи!

«Якщо Україна і Росія будуть каятися, не буде світової катастрофи» (сказала Богородиця у Фатімі 1917 року).

За вас моляться ті, чиї серця є завжди з вами!

7.10.2017

Франциск у своїй ексгортації Amoris laetitia де-факто скасував існування загальних моральних норм і замість об’єктивної реальності просовує тільки суб’єктивні погляди, які призводять до скасування Божих законів. До того ж лицемірно називає це милосердям. Чеський єпископ Голуб, на відміну від підписантів «Корекції», замасковує і одночасно просовує єресі Франциска.

Цитата Т. Голуба (з Чеського радіо): «Ризик полягає в тому, що тут є уявлення абсолютно незмінної доктрини, яка закінчилася з Іваном Павлом II, а потім настала зміна з Франциском. Але саме в сімейних питаннях в Церкві можна прекрасно побачити розвиток того, як ставитись до людей у вельми складних ситуаціях».

Якщо подивитися на історію філософії, хочеться плакати: як нахабно ті всі т.зв. філософи отруювали європейське мислення. Всі вони мають спільний знаменник – ненависть до єдиного та істинного Бога, а головне – ненависть до Ісуса Христа і Його Церкви, яку намагаються зовнішньо і внутрішньо знищити. Чи то Шопенгауер, чи Ніцше, чи Маркс, чи Конт, чи інші. Всі вони знову запроваджують поганську мораль, таку як гедонізм чи епікурейство, що по суті є притупленням навіть природної совісті, коли людина свідомо робить зло і кривдить інших в гонитві за насолодами.

8.10.2017

У радіопередачі Т. Голуб (єпископ із ЧР) захищав і пропагував єретичну ексгортацію Amoris laetitia. Окрім інших, проти неї виступили і підписанти «Корекції». Ексгортація де–факто перекреслює об’єктивні Божі закони і запроваджує суб’єктивізм як норму. Це єретичний феномен, якого Церква не знала ще від початку свого заснування.

«Церква побудована на підвалині апостолів і пророків, де наріжним каменем – сам Ісус Христос» (Еф 2,20). Церква не є жодним клубом голубоводів! «Церква – це стовп правди», а не голуб’ятник! (див. 1 Тим. 3,15).

Завжди основний крок полягає в тому, щоб зректися себе. Це крок віри! Ми не повинні залишатися в собі, в своїх настроях, в своєму смутку чи гіркості. За все треба дякувати. Ми повинні буквально змушувати себе радіти, але радіти у вірі з того, що Господь близько. Особливо, коли людину упокорять, коли вона програє, треба знати, що Ісус це бачить, що Йому все можемо жертвувати, і саме так до Нього уподібнюватися і в цьому Його наслідувати!...