«Якого видав Бог як жертву примирення, в Його крові,

через віру, щоби виявити свою справедливість

відпущенням гріхів колишніх»

«Якого видав Бог як жертву примирення, в Його крові, через віру, щоби виявити свою справедливість відпущенням гріхів колишніх»

Кого видав Бог? Свого Сина Ісуса Христа.

Для чого видав Бог свого Сина? Як жертву примирення.

Примирення в чому? В Його Крові.

Через що маємо примирення? Через віру.

Чим Бог виявив Свою справедливість? Відпущенням гріхів.

Усвідоммо собі реальність, що Бог прощає нам гріхи, а це тому, що Ісус став жертвою примирення.

13.10.2017

Цього року минуло 100 років від появи у Фатімі. Що їй передувало і що слідувало?

У 18 столітті виникло просвітництво. У 19 столітті з просвітництва виникає модернізм. Насправді йшлося про руйнування основних правд християнства – про апостазію в Церкві.

Св. Пій X видав енцикліку та антимодерністську присягу. Частина єпископів, священиків та теологів, які були модерністами, свідомо не прийняли ці запобіжні заходи.

Після смерті Пія Х першим успіхом масонів було просунення на папський престол Бенедикта XV (G. della Chiesa, 1914-1922). Він дав простір для розвитку модернізму в Церкві. У 1917 р. Пресвята Богородиця декілька разів з’явилася дітям у Фатімі, в Португалії. Це був заклик до покаяння. Після Бенедикта прийшов до влади папа Пій XI (1922-1939), після нього Пій XII (1939-1958), а потім Іван XXIII. (А. Г. Ронкаллі, 1958-1963).

21.10.2017

В критичний момент у битві біля Відня 1683 року прийшов на допомогу польський король зі своїм військом і Європа була врятована від влади півмісяця!

У зв’язку з небезпекою сучасної ісламізації поляки звернулися до Бога з проханням про допомогу через молитву вервиці. В результаті влада відмовилась від кредиту МВФ та ісламізаційної квоти! Однак у важку хвилину архиєпископ Войцех Поляк через грубу брехню зловжив своїм пастирським авторитетом і виступив проти авторитету Бога! Він погрожував виключенням кожному священику, який захищає віру і свій народ. Кара, якою погрожує, нехай впаде на нього. Хай він буде виключений!

В нас є втілена глупота, яка нас принижує, нищить, ліквідує, а все ж людина з цим спокійна. Тому й настала глобалізація, тому приходили і війни, всілякі заразні хвороби, бо люди постійно повертаються до зла, постійно його люблять і не хочуть прийняти правду і Божий порядок, який захищає людину від цього всього. Це постійно тягне людей до самознищення і вони йдуть, як ведені на заріз. Що це є в нас? Це закон ентропії, духовної ентропії. Зробімо ж хоч цей перший крок: розпізнаймо реальність і назвімо її справжнім ім’ям – реальність того, як діє зло та темрява, яку Боже слово називає гріхом, це духовне самогубство. І також почнімо проти цього боротися.

Ми повинні взяти свій щоденний хрест. Тим хрестом є, насамперед, наша власна природа і характер. Коли хтось виявить нам своє ставлення до нас, це нас зранює.

Початківці, хоч і прийняли Христа, але їхня природа, «стара людина», є настільки сильною, що не знесе критики, не оберне її в правдиве покаяння і не з’єднає поглядом віри свій внутрішній біль з Христом – бичованим, вінчаним терням, розп’ятим. «Стара людина», навпаки, це болюче зранення оберне або в ненависть до ближнього (а до цього не треба себе змушувати), або закриється в себежалі – а це також фальшива дорога. Наші почуття здатні не лише роками тримати зранення, але вміють його майстерно оживляти і навіть підсилювати.

Треба знову і знову з живою вірою віддавати до Христової смерті себе – свою волю, свої настрої, смутки, розчарування, але і свої ідеї та плани. Все, що ми таким способом віддали Небесному Отцю в єдності зі смертю Ісуса Христа, те вже тепер приносить користь для нас і для Церкви, а тим більше це має свою цінність для цілої вічності.

«Всі бо згрішили й позбавлені слави Божої,

і оправдуються даром Його ласкою,

що через відкуплення в Ісусі Христі»

«Всі бо згрішили й позбавлені слави Божої, і оправдуються даром Його ласкою,

Тут Боже слово ясно каже, що всі згрішили. Звичайно, маленька дитина ще не може грішити, бо не розрізняє, що є гріх, але ця програма вже є в ній і лише питання часу, коли це проявиться. Отож всі заражені духовною отрутою первородного гріха, і наслідок того – що всі далекі від Божої слави. Це сумна реальність. Але тут є і друга реальність, реальність Божої любові. Бог дав свого Сина для нашого спасіння. Отож оправдання ми отримуємо даром, Його ласкою, через відкуплення в Ісусі Христі.

Перша Божа заповідь звучить: «Люби Бога всім серцем, всією душею і всією силою». Однак в нашому серці бачимо протилежне: хочу це робити, але не можу. Хочу добра, хочу служити Богу, але щось мене тримає. Найбільше це можемо бачити на молитві. Тут можемо собі усвідомити силу обману, який є в нас, інфекцію зла, «стару людину», ту силу, яка завжди обмане людину і відведе з правильної дороги. Нашою дорогою має бути Христос. Маємо мати чіткий напрямок і мету – небо. Але ми зазвичай десь блукаємо або навіть йдемо протилежною дорогою, а при тому думаємо, що знаходимось на правильному шляху. Тому мусимо зупинятися і входити до Божого світла,

Йосафат, побожний юдейський цар, одного дня побачив, що його царство оточене великим військом. Він знав, що немає ані найменшої надії на перемогу такої великої сили. Тому він упав долілиць перед своїм Господом і відчайдушно взивав: «Боже наш! В нас нема сили проти цієї великої навали, що прийшла на нас, ми не відаємо, що робити: тільки до Тебе наші очі!» (2 Хр. 20,12). Так молився цар Йосафат. Тут звернімо увагу на одну дуже важливу річ. Необхідно, щоб при прославі Господа ми відвернули свій погляд від жахаючих обставин і звернулися до Бога. Йосафат не закриває очі перед небезпекою, яка загрожує його країні, він не поводиться так, ніби ворогів не було. Навпаки, він дуже добре знає ситуацію, бачить свою повну безсильність і тому звертається до Бога за допомогою.

Ми повинні любити Бога всім серцем, всією душею і всією силою. День за днем минає…, а тому маємо поставити собі запитання: «Коли я любив Бога всім серцем?». Любити Бога – це суть внутрішньої молитви. Найперше ми повинні стати до світла, перед Боже обличчя, і зробити перший крок: віддати Богу свої гріхи, упокоритися і признати: «Я згрішив, дав себе обманути. Я був свавільником, пропихав свою волю. Або зробив якийсь невірний крок, дозволив себе кудись заманити…». Відразу ж в той момент, коли людина піддасться обману, треба каятися, тобто вийти на дорогу правди. Ісус каже: «Я – Дорога».

Хтось має багато фізичних дарів – наприклад, силу, працьовитість. Інший, знову ж таки, має душевні дари: добру пам’ять, різні здібності (наприклад, організаційні), а також Бог дає різні духовні дари. Але одночасно кожна людина мусить усвідомлювати, що має свою т.зв. «ахіллесову п’яту», тобто своє вразливе місце, бо диявол вміє ліквідувати і найкращих людей. Є чотири речі, які він пильнує, а потім використовує: 1) прагнення кар’єри; 2) залежність від алкоголю; 3) сексуальність; 4) грошолюбство. Сьогодні люди за кар’єру і гроші здатні зрадити совість, самі себе і народ.

Мудра людина рахується зі своєю слабкістю.

«Мовить Ісус до нього: „Устань, візьми ложе твоє і ходи!ˮ

І відразу ж одужав той чоловік, взяв ложе своє і почав ходити.

Того ж дня субота була, тому то сказали юдеї оздоровленому:

«Є субота, і не годиться тобі ложе носити!»