Завантажити: Брошура “Листи з УА 8/2017”

– Слово Патріарха Іллі на празник святого пророка Іллі
– Слово Патріарха Іллі на свято Макавейських мучеників
– ДУХОВНІ ПОРАДИ:
Корінь невіри в нас – страх; Щодня маємо ходити у святому Дусі; Ми повинні рости у Христі; Як позбутися страху; Ми повинні реалізувати слово «разом»; Взивай до Господа! Виконування Божої волі – це найкраща підготовка до вічного життя; Ми повинні бути «мартирес», щоб дати свідоцтво цьому світу; Кожен з нас мусить бути свідком Христа; «До джерел»; Ми повинні проповідувати, що Христос помер за наші гріхи і воскрес; «Гріх є в тому, що не вірують в Мене …»   – Про окультизм: Божий ворог існує та прагне нашої погибелі; Що таке гріх проти Святого Духа; Наша мета – за всяку ціну здобути вічне життя; Господь Ісус виганяв демонів; Диявол ніколи не помагає задурно; Єдиним визволенням є чиста і радикальна віра
– Роздуми над Словом Життя Кол. 2,12
– Роздуми над Словом Життя 2 Сол. 2,9-10

Завантажити: Брошура “Листи з УА 7/2017”

– Слово Патріарха Іллі на неділю Всіх Святих Українського народу
– ДУХОВНІ ПОРАДИ:
Що означає бути убогим духом?
Ті, які мають чисте серце, побачать Бога
Як досягти убогості духа і чистоти серця?
Програма духовного зростання закодована в Біблії
…Він вийшов на гору, щоб молитися на самоті
Через молитву і крок віри Бог може діяти
Маловіре, чому ти засумнівався?
Праведник житиме вірою
Божий провід через Святого Духа і Боже слово
Де в цей момент є Ісус?
«Еголатрія»:
Нашою дорогою має бути Христос
Правила і відносини з іншими
Не буду служити демонам і своєму еґо, але Богу
Коли я любив Бога всім серцем?
– Ватикан несе відповідальність за найважчі злочини проти людства
– Роздуми над Словом Життя Еф. 6,11-12
– Роздуми над Словом Життя Кол. 1,27

Гасло «до джерел» має заохотити нас до того, щоб ми йшли до джерела – до суті хрещення, і там усвідомлювати, що через хрещення ми були занурені до Христової смерті. Цю смерть маємо щодня переживати, як каже ап. Павло: «Увесь час носимо в тілі мертвоту Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним. Нас бо увесь час живими віддають на смерть за Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі. І так смерть діє в нас, а життя у вас» (2 Кор 4,10-12). Як маємо переживати цю правду у щоденному житті? Так, що будемо вмирати для себе, для свого егоїзму, своїх примх…

Єпископ Атанасій Шнайдер

Під час особистої молитви треба правдиво усвідомлювати біль Церкви, біль і безсилля з того, що нас зв’язує «стара людина» зі своєю системою. Маємо прагнути визволення від духа світу, від «старої людини» – того брехуна, який є в єдності з духом обману і брехні. З молитвою обов’язково мусить бути поєднана правдивість, самозречення і постійне упокорення. Це необхідно і природньо також у повсякденному житті – це повинні мати не тільки святі душі, але хоча б до певної міри і літеплі християни, і навіть невіруючі.

В неділю перед святом Усікновення голови Івана Хрестителя читається Євангеліє про виноградарів, які вбивали пророків, посланих Богом у виноградник, яким була старозавітня церква. Одних побили, інших вбили чи вигнали. Тому Ісус розказав цю притчу первосвященикам і фарисеям. Всі знали, що Він говорив про них. Ісус каже, що Він є той наріжний камінь, а хто Його відкине, на кінець сам себе засудить. Останнім пророком Старого Завіту, а також першим Нового, є Іван Хреститель. В Євангелії написано, як все відбулося. Іван Хреститель сказав Іродові: «Не годиться тобі мати жінку брата твого!» (Мр. 6,18). Сказав йому одне речення, яким чітко вказав на його гріх. Цар Ізраїльський, який репрезентував не лише вибраний народ, але й виступав в Божому авторитеті, давав згіршення цілому народу тим, що взяв собі за дружину жінку свого брата. Всі люди знали про це і говорили, однак ніхто не сказав йому це у вічі. Але Іван сміливо йому це сказав: «Не годиться тобі мати жінку брата твого!». Якою була реакція? Євангеліє каже: «Ірод боявся Івана, знаючи, що він праведний і святий, і беріг його». Отож, він знав, ким є Іван. А далі: «Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче» (Мр. 6,20). Як бачимо, «дуже непокоївся», однак правдиво не каявся.

«І ось це свідоцтво: Бог дав нам життя вічне, і це життя – у Його Сині.

Хто має Сина, той життя має;

хто ж Сина Божого не має, той життя не має.

Я вам писав це, щоб ви знали, що маєте життя вічне – ви,

що віруєте в Ім’я Сина Божого»

Перед цим Божим словом сказано: «Коли приймаємо свідоцтво людське, то свідоцтво Боже більше. Таке бо свідоцтво Боже, що Він нам свідчить про Сина свого. Хто вірує в Сина Божого, той має в собі це свідоцтво. Хто не вірує в Бога, той неправдомовним Його робить, бо не вірить свідоцтву, яким Бог свідчить про Сина свого» (вірш 9-10). А після цього написано: «І ось те довір’я, що ми маємо до Нього: коли просимо щось, згідне з Його волею, Він вислухає нас. І коли знаємо, що Він вислухає нас, чого б ми не просили, то знаємо, що одержуємо те, що просили» (вірш 14-15).

Господь Ісус хоче від нас, щоб ми все більше і більше були залежними від Нього , щоб Його любили та для Нього жертвувалися, і в найменших буденних дрібницях. Незначні щоденні терпіння, навіть в дрібницях, мають велику вартість. Вони допомагають нам виходити зі свого егоїзму і задивлення на себе. А цьому мають допомогти і помилки, і погані звички наших ближніх, які маємо приймати з вірою і використати їх як паливо для вогню любові до Ісуса. Хто любить – терпить. Можливо, аж у вічності зможемо любити і вже не терпіти. Але поки ми є на цьому світі, в часі випробування, такою є реальність. Молитва має бути місцем цілопальної любові до Бога. Маємо молитися терпіннями, турботами, страхами, побоюваннями.

Людина, яка правдиво молиться і стає перед  Господом, не може гратись в хованки тим, що буде замасковувати свою «стару людину», а також не може замасковувати різні духовні пута, які руйнують інших. Все залежить від того, чи людина має живу віру. Якщо її не має, то замість неї прийме якийсь замінник, котрий підсуне «стара людина», яка імітує духовність, але фальшиву: дуже охоче закличе будь-якого духа, якому згодом людина відкриється. Тоді цей дух втілиться, візьме владу в свої руки і поневолить людину. «Стара людина» ненавидить тільки одне – Святого Духа, Духа правди і любові! Тому так необхідно давати в своєму нутрі – в своєму серці – місце для Ісуса. А тому ми повинні прагнути упокорення, вмирання своєму «добру», своїй волі, відчуттям і своїй правді, тобто втрачати  це задля Ісуса. Маємо бути разом з ним безсильні, співрозп’яті.

Життя дійсно коротке, дуже коротке, а тому треба жити на повно – любити Ісуса! Але це все тільки побожна фраза, якщо людина не має простору для правдивої молитви, де може любити тільки Його. А потім потрібно поширювати це, тобто пробувати жити цією любов’ю у відносинах з нашими ближніми. Адже кожен має свого «спеціаліста» – «стару людину», а вони взаємно ненавидяться, ревнують, а саме це найкращий «операційний стіл» і найкращий «операційний ніж» для нашого очищення. Тому необхідна спільнота: вона найкраще допомагає нам скинути з себе «стару людину», бо інакше вона з нами так зрощена, що навіть не усвідомлюємо її механізмів – настільки ми з нею є за одно.

В житті віри треба іти до кореня, а він полягає в дрібницях, в малих жертвах і малих самозреченнях, які змушують людину постійно чувати – не в напруженні, але щоб вчилась розрізняти думки. Ми повинні боротися з негативними думками, а особливо в молитві намагатися залишатися в Божій присутності, в сухій вірі, без почуттів і розуму. Стояти на Божому слові!Найбільша проблема – це не боротьба з силами темряви, але з нашою «старою людиною», яка їм відкривається, а потім нас обманює.

Дуже важливо контролювати свої думки. Це і є суть духовного переродження. Треба відкривати думки в корені і ставити їх до Божого світла.

Маємо насправді цілковито належати Ісусу, бо Він пролив за нас Свою кров на Голготі. Задля нас Він прийшов на цю землю. Ми повинні вмирати для себе задля Ісуса. Приклад: Коли бачимо хиби своїх ближніх, маємо перемінювати їх у свій хрест, який з вірою і відданістю щодня маємо брати на себе і через нього щодня вмирати собі і своїй волі. Мета полягає не в тому, щоб ближні позбулися своїх хиб, але щоб ми в дрібницях вмирали для себе – з великою вірою і любов’ю до Ісуса. Він нас бачить, Він має з нами Свій план, наше життя заплановане вже від вічності.

«Проповідуй слово, наполягай вчасно і невчасно, картай, погрожуй,

напоумляй з усією терпеливістю та наукою. Бо буде час, коли люди не знесуть

здорової науки, але за своїми пожаданнями зберуть навколо себе вчителів,

щоб уприємнювати собі слух, і від правди відвернуть вухо,

а повернуться до байок»