Є ще й інші слабкості та злі звички. Хтось має, наприклад, схильність до гніву, інший – до наркотиків (як це сьогодні відбувається з молоддю ще в школі). Після того, як людина навернеться, мусить знати, що коли прийде якась криза або період духовної пустелі, сухості, диявол почне нападати, щоб людина повернулася туди, де була раніше. Якщо людина не має проводу, постійного молитовного режиму, підбадьорення, то стає недбалою і в духовному житті, а саме тут нападає диявол. Тому треба, щоб людина вже мала вибудувану захисну систему, рахувалась з цим. В той момент, коли прийде атака, мусить пустити сигнал надзвичайної тривоги – негайно розбудити ревність і оголосити війну. Коли ворог нападе, треба засурмити до бою. Не спати! Прокинутись! Тут йде боротьба!

Навіть якби нас обмовляли, переслідували, і якщо б ми не мали умов для життя, ми повинні радіти. Найбільша нагорода – це коли можемо терпіти не тільки за свої дурниці і гріхи, але і заради Христа. Боже слово: «Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: Радуйтеся, бо Господь близько» (Фил. 4,4). Він дійсно близько, особливо, коли людина розп’ята разом з Христом. І навіть коли прийдуть випробування, і навіть якщо б ворог їх зінтенсивнював, не дозвольмо себе відвернути від Божої волі. Не можемо робити нічого більшого, ніж виконувати Його святу волю! Нехай Мати Божа навчає нас цього і міцно захищає. Будьмо Її дітьми, Вона наступає ворогу на голову!

Іноді ми завалені течією всіляких праць і обов’язків. З цим, звичайно ж, пов’язана певна заклопотаність, а іноді й нервовість. Це для нас хрест. Але і в цих ситуаціях треба знайти спосіб, як їх використати. Необхідно намагатися все, що приходить, переживати в співрозп’ятті і терпеливо, ще інтенсивніше особисто пережити цей час в єдності з розіп’ятим Ісусом. Так Бог дає нам можливість вмирати для свого «я» і приносити з вірою малі жертви. Дійсно, найважливішим є жити з віри! Господь хоче від нас, щоб наслідуючи Його, ми були свідоцтвом цьому світу про відданість Йому – нашому Господу і Спасителю. Тому необхідно, щоб це було цілковито – коли ми  разом з Ісусом, любимо Його всім серцем, всією душею і всією силою. Це Божа норма, а одночасно перша і найбільша Заповідь. Вона дана нам як дзеркало, в яке можемо заглядати не раз на день, а кілька разів на день. Власне це пов’язано з співрозп’яттям і з співумиранням з Христом в різних ситуаціях дня, але головне – в молитві.

Дивіться це відео також на: https://rumble.com/v58sqwa-317109034.html   
https://cos.tv/videos/play/54432113958621184   
https://youtu.be/MuoXhfq2M3k   

«Поховані з Христом у хрещенні, разом з Ним ви також воскресли,

вірою в силу Бога, який воскресив Його з мертвих»

Натхненний оригінал цього тексту є на грецькій мові. Перекладати цю глибоку правду можна у різних варіантах. Але остаточно глибокий сенс може відкрити тільки Святий Дух, який є автором. Людським співавтором та інструментом Святого Духа був святий апостол Павло. Святе Письмо пояснює Святий Дух, який вводить нас до його таїнств, – той же Святий Дух, який є головним автором усього Святого Письма. Ми спробуємо тільки окреслити певні духовні глибини, які є в цьому вислові зі Святого Письма.

Сказано: «Поховані з Христом у хрещенні». Що це означає? Адже всі ми живемо. Тут йдеться не про фізичне поховання (його пережив Ісус, коли був покладений у кам’яний гріб на Голготі), але тут йдеться про вираження таїнства, що через хрещення ми з’єднані з Христом і з усіма таїнствами нашого спасіння. Це стосується і наступної правди, коли сказано, що разом з Ним (з Христом) ми також воскресли. Фізично це нас також не стосується, бо фізично ми ще навіть не померли і фізично не були поховані. Але йдеться про глибоку правду в духовній сфері.

«Бог зволив їм об’явити, яке величне багатство

слави Його тайни між поганами, а вона – Христос у вас, надія слави!»

Президенту України

Петру Олексійовичу Порошенку

Шановний пане Президенте!

Звертаємося до Вас з проханням про допомогу і охорону нашого монастиря у Львові-Брюховичах, вул. Шкільна, 27, бо життя сестер знову в небезпеці!

13 липня 2017 року о 23:30 було скоєно напад на наш монастир. Невідома група чоловіків кинула у вікна коктейлі Молотова. В монастирі спало 30 сестер і 5 гостей. Тільки завдяки Божому чуду не дійшло до катастрофи і монастир не став братською могилою.

У 1 главі послання до Колосян можемо зауважити ще кілька глибоких правд, які нас стосуються.

У вірші 13 сказано, що Бог визволив нас –  буквально вирвав – з-під влади темряви і переніс до Царства Свого улюбленого Сина. Також одразу ж наголошено, що в Ньому, в Ісусі, маємо відкуплення і прощення гріхів. Отож прощення гріхів не осягаємо ніде інше, а тільки і тільки в Ісусі. Умовою є віра в Ісуса Христа як Божого Сина, який прощає гріхи. Він прощає їх як через особистий жаль, так і через Тайну Сповіді. Отож тут знову наголошено, що ми були визволені з-під влади темряви, за якою є злий дух.

Наступна глибока правда виражена у 24 вірші, де апостол каже, що радіє, страждаючи за нас і доповнюючи те, чого ще бракує скорботам Христовим для Його Містичного тіла, яким є Церква. Це стосується і нас. І наше терпіння, поєднане з Христовим терпінням, приносить благословення для інших. А тоді в 27-му вірші апостол говорить про таїнство. Запитуємо: Яким є це таїнство для поган? Це таїнство про нас, які часто живемо серед невіруючих. Це таїнство полягає в тому, що Христос є серед нас, а одночасно і в нас.

Дух антихриста діє з великою силою та підступністю і всередині Церкви, найшвидше серед сліпих і літеплих християн, наповнених духом цього світу, так що вони зовсім не розрізняють всіляких пасток і різних «троянських коней», які один за одним проникають всередину Церкви. Ці впливи проникають в т.зв. християнську літературу і в т.зв. християнське мистецтво і, на жаль, також в богословську літературу і на богословські факультети, а звідти інфекція поширюється далі. Через що? Через єретичні твори і конкретні вказівки та фальшиву побожність.

У тому, якою цінною є молитва віри, не можна сумніватися! Тому ми повинні з великою вірою стати на молитві перед Господом, навіть якщо бачимо гірку реальність, що Божий ворог просовує всередину Церкви своїх людей, які згодом нищать Боже царство і не дозволяють жодної обнови, але навпаки – душать все, що є Боже і живе. Але ці люди там опиняються за гріхи християн і є лише вираженням мертвої Церкви, або, скоріше, мертвої, байдужої віри Божого люду. Бог допускає це, бо ми молимося з малою вірою. Але це має спонукати нас до ревної молитви, яка рахується з Богом, що Він має останнє слово і що тільки Він може втрутитись і змінити серця людей так, щоб вони були спасенні.

Сьогодні святкуємо неділю Всіх Святих Українського народу. Ці святі і мученики – це не тільки ті, які відомі нам з далекого минулого, але також є багато героїчних свідчень віри з останнього часу…

Одна свідома віруюча жінка з України, яка мала вже понад 85 років, розповідала: Коли мені було 16 років, нашу сім’ю вивозили на Сибір. У вагоні з нами була одна наша знайома, яка мала з собою в сумці свою 2-місячну дитину і дуже боялася, що вона помре. Її турбувало тільки одне: як врятувати дитину? Тоді у вагоні всі разом думали, що робити, допомагали їй і молилися. Ще перед тим, як поїзд відправився, побачили, що поруч проходила одна знайома жінка. І тут їм прийшло на думку, що зробити. Мати взяла сумку з дитиною і підійшла до міліціонера, кажучи: «Дуже прошу вас, дайте цю сумку тій жінці». Жінка не знала, що було в сумці, але прийняла її, і так дитина була врятована. Це було чудо, що та жінка прийшла якраз в той час, і те, що міліціонер вислухав прохання матері. Звичайно, завдяки їхнім молитвам Бог відкрив його серце, адже він ризикував, що його можуть покарати …

«Одягніться в повну зброю Божу,

щоб ви могли дати відсіч хитрощам диявольським.

Нам бо треба боротися не проти тіла і крові,

а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви,

проти духів злоби в піднебесних просторах»

Сказано, що ми повинні одягнутися в повну Божу зброю. Отож, не лише в деяку, але зброя має бути повною. І сказано, що ця зброя має бути Божою, а не людською. Чому ми повинні її одягнути? Щоб дати відсіч хитрощам диявольським. А до чого зводить диявол, дух брехні? До того, щоб людина чинила зло під прикриттям добра, або щоб пропагувала брехню з допомогою мозаїки, підступно поскладаної з часткових правд. Але мета політики диявола одна – обманути людину, щоб вона потрапила до фальшивих систем мислення, де усуне правду і покаяння, та житиме в ірреальності, марноті і самообмані (а з часом і сама почне бути в ньому переконана). Отож найбільша потреба – це проповідувати правду і вести на дорогу правди, а вона поєднана з покаянням. Коли людина щось виконає, треба оглянутися назад і подивитися, чи це було добре, чи погано, а також усвідомити, які це принесло плоди. А для цього потрібно, з одного боку, самокритики (але правдивої – не впадати у скрупульозність і депресії), а з іншого боку – правдивої критики інших, яка веде до наслідування Христа, який сам є Дорогою, Правдою і Життям.