В молитві ми не повинні розвивати якісь плани, вирішувати проблеми, ситуації, які виникають, але треба коротко віддати їх Богу і залишатися тільки в убогості духа, в єдності з Христом: «Ти, Ісусе, і я. Господи, з Тобою я розп’ятий для цього, для цього і для цього… Як це вирішиться? Це в Твоїх руках!» Який сенс мріяти про якісь імовірні варіанти? І так того не зміню. Але можу просити: «Господи, дай добру думку особі, яка може в цьому щось вирішити. Використай ту людину для здійснення Своєї волі, як, наприклад, дав перському царю Киру думку відпустити з вавилонської неволі ізраїльтян і ще й дати їм дозвіл, що можуть будувати храм. Отож, тепер на молитві в цей момент я не вирішую свою проблему, не вирішую, що і як могло б бути. Тепер цим не займаюся. Господи, Ти маєш тисячі способів як це зробити».

«Але Писання все замкнуло під гріхом,

щоб віруючим була дана обітниця завдяки вірі в Ісуса Христа»

Перед цим віршем написано: «А що ж тоді закон? Його додано із-за переступів, доки не прийде потомство, якому була дана обітниця, проголошена ангелами через посередника. Посередника ж нема, коли є хтось один; а Бог один. То хіба закон проти обітниць Божих? Зовсім ні! Було б інакше, якби дано закон, який міг би оживляти. Тоді справді від закону було б оправдання». Отож апостол Павло знову пояснює нам, що оправдання від гріха або т.зв. праведність не здобуваємо через закон, тобто через його зовнішнє виконання. Запитуємо: який сенс тоді має закон? На це відповідає 22-й вірш, який будемо повторювати наступні два тижні: «Але Писання все замкнуло під гріхом, щоб віруючим була дана обітниця завдяки вірі в Ісуса Христа». Тут сказано, що Писання все замкнуло під гріхом. Іншими словами, закон викриває наш гріх, але не визволяє нас від нього. Нас визволяє від нього віра в Ісуса Христа, тобто обітниця виконується на тих, які вірують в Ісуса Христа. Тому центр нашої віри і спасіння − це особисте відношення до Христа.

Диявол діє і на нас, і то через думки і почуття, наприклад незрозумілим пригніченням, страхом через наслідування Ісуса, різним тиском на психіку, напруженням і т.д. Бог до певної міри допускає, щоб дух брехні зводив і обманював нас, щоб ми усвідомили, що все ще перебуваємо в темряві і потребуємо через покаяння входити до Божого світла – до світла Ісусового хреста. Ми не повинні піддаватися гніву або докорам, чому Бог допускає це на нас і на людство і чому вже тепер не зв’яже диявола на 1000 років, як написано в Книзі Одкровення. Не наша справа – радити Богу, що має і чого не має робити. Ми повинні мати практичну покору, яка полягає в тому, що навіть якщо знаємо, що за даною річчю стоїть диявол, то не будемо нарікати, але дякувати Богові, що допустив на нас це випробування, бо саме завдяки цьому отримаємо багато ласк.

Святість полягає в дрібницях. Звичайно, спочатку людина повинна пройти певним початковим процесом. Мусить бути охоча стати до правди, розірвати зв’язок з оманливими, грішними думками, а також враховувати природній порядок. Основна умова – з найбільшою щирістю бути готовим послухати Христові принципи. Те, що результат здається таким, начебто не існувало абсолютно ніякого духовного росту і людина здається собі ще гіршою, ніж спочатку – це інша справа! Тобто весь шлях метаної – зміни мислення – це ціложиттєвий процес, який базується на правдивості і бажанні постійно змінюватися, але заради Христа і з Христом.

Знову поставмо собі питання: Для чого ми прийшли у цей світ? Ми тут не для того, щоб їсти, пити, спати, працювати, а потім закінчити своє життя смертю. Але йдеться про найважливіше – здобути вічне життя. Всім людям призначено померти. Ми нічого сюди не принесли і нічого не віднесемо, до гробу не візьмемо з собою ані копійки. Боже слово каже: «Людино, усвідом, що ти порох і в порох повернешся». Тут, на землі, ми є лише кілька років – це життя кожного з нас.

Одна жінка повернулася з лікарні з результатами обстеження, де їй сказали, що вона має третю стадію раку з метастазами. Я сказав їй, що Бог або зробить чудо, або за 2-3 місяці вона буде на цвинтарі, що з тим мусить рахуватися. Я не знав, яка воля Божа, чи Бог хоче її оздоровити, чи ні. На кожній Літургії я завжди просив: «Боже, дай мені пізнати твою волю!» Коли подавав їй Святе Причастя, усвідомив, що Ісус є переді мною: «Ісусе, Ти її торкнися, Ти є та сила, яка оздоровлює».

Завантажити: Брошура “Листи з УА 5/2018” формат doc,           формат pdf (версія для друку)

– Слово Патріарха Іллі на неділю Самарянки
– ДУХОВНІ ПОРАДИ: Молитва − розмова з Богом; Правила внутрішньої молитви; Суть молитви − чуйність; Як переживати Божу присутність? Як на молитві готуватися до смерті? Як в часі переживати суд над собою? Найважливіша річ в житті − прощення гріхів; Найбільша мудрість життя; Переживай на молитві: «Ісус і я»; Не зосереджуватись на проблемі, але перебувати з Богом; Дорогоцінний час молитви; Любити Бога означає все Йому віддати; Вірою приймаємо те, що Ісус вже зробив; Віддання себе Ісусові; Не відпущу Тебе, Ісусе!

«Бо коли б спадщина була від закону, вона б не була вже від обітниці;

Авраамові ж Бог дарував свою ласку через обітницю»

«Бо коли б спадщина була від закону, вона б не була вже від обітниці; Авраамові ж Бог дарував свою ласку через обітницю» 

Цим словам з 18-го вірша у 13-му вірші передує згадка про прокляття закону, яке взяв на себе Ісус. А далі пояснено: «Щоб благословення Авраама перейшло в Ісусі Христі на поган і щоб ми вірою прийняли обіцяного Духа». Тут сказано, що це благословення, яке Бог дав Аврааму, дано у Христі і поганським народам, тобто і нам. Що стосується євреїв, фізичних нащадків Авраама, то це стосується лише тих, які вірою прийняли Ісуса. Пророки і святі Старого Завіту вірили, що прийде Месія, і вірою, яку мали, фактично прийняли Його вже наперед. Зрештою, першими прийняли Ісуса апостоли, які були євреями, тобто тілесними нащадками Авраама. Є й інші нащадки Авраама, які розіп’яли Христа: це були єврейські книжники, фарисеї і первосвященики, а сьогодні це переважно жидо-масони.

Ісус хоче, щоб ми були Його свідками. Тому не можемо сказати: «Це мене не стосується». Не можемо спати! Кожен з нас повинен бути свідком Христа! Але це не можливо власною силою. Тому Ісус обіцяв: «…дістанете силу Святого Духа …» (Ді 1,8), тобто «динаміс». Про що маємо свідчити? По-перше, про Ісуса, який помер за нас на хресті. А по-друге, що Христос воскрес із мертвих. Але щоб про щось свідчити, найперше ми самі маємо мати особистий досвід. А як його здобудемо? Коли щодня будемо переживати найосновніші правди: Ісус є мій Спаситель, мій Бог і Господь!

«Праведник житиме вірою» (Рим. 1,17).

Слово Боже закликає нас ходити у вірі, тобто опиратися на Боже слово, діяти відповідно до нього. Не згідно з тим, що відчуваємо, але відповідно до того, що каже Бог. Коли Бог дасть нам гасло – конкретне слово, що треба зробити, мусимо зробити цей крок. Тоді отримаємо досвід. Такий досвід мав, наприклад, Давид, коли Бог вирвав його з пащі лева чи ведмедя. Тому він спокійно йшов в бій з Голіатом і сказав: «Господь вирве мене з твоїх рук, а ти впадеш мертвий!». Він мав певність через досвіди віри. А далі сказано і про причину його несхитної надії: «Тому що я покладаюся на Господа Сил, а ти – на своє вміння і на свій меч!». Знаємо, як це закінчилося: Давид – практично ще хлопець, самим камінцем, киненим з пращі, убив величезного, озброєного й досвідченого воїна, і так врятував Ізраїль від філістимлян.

«Христос нас викупив від прокляття закону, ставши за нас прокляттям»

«Христос нас викупив від прокляття закону, ставши за нас прокляттям»

Сказано, що Христос викупив нас від прокляття закону. Але людина передбачає, що закон Мойсея приносить благословення, а не прокляття. Отож, як це розуміти? У 10 вірші написано: «Усі бо, які покликаються на діла закону, під прокляттям, бо написано: „Проклят усякий, хто не пильнує, щоб виконати все, що написано в книзі закону”». У посланні Якова написано: «Бо хто увесь закон дотримає, а прогрішиться лише в одному, стає у всьому винний». (Як. 2,10). Жодна людина не може виконати усі вимоги закону. Тому на всіх людей падає прокляття закону. В 11 вірші написано: «А що ніхто законом не оправдується перед Богом, то це ясно, бо „праведний з віри буде жити”». Отож оправдання з гріхів відбувається через віру в Ісуса Христа. Чому? Бо Ісус добровільно взяв на себе прокляття, яке падає на кожного з нас за наші гріхи, щоб звільнити нас від цього прокляття, яке є плодом гріха, і щоб позбавити вічної смерті, яку спричинив гріх.