Тут знову наголошується, що один переступ Адама приніс засуд усім його нащадкам. Але, з іншого боку, один чин справедливості другого Адама, Ісуса Христа, приніс усім життєдайне оправдання. Однак тут існує одна проблема. Христос помер за всіх людей, але не всі будуть спасенні. Щоб спастися, вони мусять признати перед собою і Богом свій гріх та вірою прийняти життєдайне оправдання, дане нам через Ісусів чин справедливості. Божий Син на дереві хреста справедливо заплатив за всі наші гріхи. Тому умовою прийняття цього оправдання, яке Ісус здобув нам на хресті, є правдиве покаяння, пов’язане з вірою в те, що Ісус є Божий Син, істинний Спаситель, і що дійсно помер також за мої конкретні гріхи, а я віддаю Йому ці гріхи і з вірою під хрестом духовно приймаю Його прощення.

«Господи, Боже, покажи сьогодні, що ти – Бог в Ізраїлі, що я – твій слуга і що я вчинив це все за твоїм велінням» (1 Цар. 18,36)

Завантажити: Брошура “Листи з УА 8/2018” формат doc,        формат pdf (версія для друку)

– Слово патріарха Іллі на свято св. пророка Іллі
– Християнська молитва – протилежність до мантр і медитацій
– ДУХОВНІ ПОРАДИ: Хто кається і живе з віри, має силу і мужність свідчити; Думай про смерть! Молися і вірно тримайся Божого слова; Люби Бога цілим серцем; Йдеться про те, який крок від тебе хоче Бог; Бог хоче, щоб ми були залежні від Нього; «Хай буде воля Твоя!»; «Кожний, хто задля імені Мого покине дім…»; «Так само й ви, мої брати, померли для закону…»; Ісус сказав: «Коли хтось хоче йти за Мною…»; «Хто любить батька або матір більше, ніж Мене…»; «Любов … не шукає свого» (1Кор. 13,5);
– Роздуми над Словом Життя Рим. 5,15
– Роздуми над Словом Життя Рим. 5,18

Дар пророцтва пов’язаний з простим способом наслідування Христа. А це може кожен з нас. Цей дар проявляється в кожного іншими способом. Бог дає йому як харизму. Коли людина буде згідно того жити і реалізувати Божу волю, то стає пророком, тобто стоїть за пророчим словом і є охочою пожертвувати навіть життям за Христа і за правду.

Як закінчували пророки? Всі ставали мучениками: або кривавими, або безкровними, бо мусіли переносити очорнення, переслідування, висміювання… Сам Господь Ісус сказав фарисеям: «Ви будуєте гроби пророків та оздоблюєте надгробники праведних, кажете: Якби ми жили за батьків наших, ми не були б причетні з ними крови пророчої» (Мт. 23,30), а на іншому місці: «Тому посилаю до вас пророків, мудреців і книжників. Ви деяких з них уб’єте й розіпнете, а деяких бичуватимете в ваших синагогах і гонитимете з міста в місто» (Мт. 23,34).

«Та не так воно з провиною, як з даром ласки.

Бо коли через переступ одного померло багато,

то тим більше ласка Божа і дар через ласку одного чоловіка,

Ісуса Христа, щедро вилились на багатьох»

«Та не так воно з провиною, як з даром ласки. Бо коли через переступ одного померло багато, то тим більше ласка Божа і дар через ласку одного чоловіка, Ісуса Христа, щедро вилились на багатьох»

 Це Слово життя знову вказує на переступ Адама, через якого в людську природу увійшов гріх, а також вказує на наше відношення до Христа, через Якого нам дарована ласка оправдання.

У попередньому 12-му вірші написано: «Як через одного чоловіка (Адама) ввійшов у світ гріх, і з гріхом смерть, то таким чином смерть перейшла на всіх людей, бо всі згрішили». У цьому вірші сказано, що через одного чоловіка – Адама – ми успадкували гріх, а через гріх − смерть. Смерть заторкнула нас усіх, ми всі згрішили. Мала дитина не може грішити свідомо, але в собі вже має успадковану програму і при першій нагоді почне грішити.

Коли людина ходить до храму і чує там Боже слово, то зазвичай воно входить одним вухом і виходить через інше. Але інакше людина реагує, коли хтось скаже їй щось особисте. Наприклад: «Маєш проблеми в сім’ї?» або «Ти чогось боїшся…». А тим більше, якщо це стосується майбутнього, людина відкриється і прийме це слово, бо наше майбутнє – це чутлива область для кожного з нас. Але також слово, яке не є Божим (наприклад, слово ворожки), має такий негативний вплив, що може зв’язати людину. На жаль, віщування – це протилежність до пророчого слова, яке і сьогодні надзвичайно подібне. Народ гине, коли  не має пророчого слова – слова віри, яке потім пробуджує в людині живе відношення до Бога.

Ми часто стоїмо перед рішенням: який крок зробити? Звичайно, можемо якийсь зробити, але йдеться про те, який крок хоче від нас Бог! Ти зробиш крок, але потрапиш в пастку, навіть якщо логічно думаєш, що чиниш мудро. Тобі не допоможе твоя мудрість і досвід. Кожен випадок є по своєму оригінальним. Людина мусить використовувати розум, діяти розумно, мудро, але часто дійде до певного рівня, де відбувається боротьба духів. Це боротьба з духом брехні, а наш розум дуже легко сприймає брехню і любить її. Отож не проблема, щоб злий дав думку, яку людське серце чуттями охоче прийме за свою, і людина попаде в пастку. А коли вже є в пастці, назад повороту нема. Це є та несправедливість. А якщо й вдасться повернутися, це вже пов’язано з великим терпінням і жертвами.

Радуйтеся, Церкви Христової утвердження і стовпи непорушні!

Завантажити: Брошура “Листи з УА 7/2018” формат doc,

 формат pdf (версія для друку)

– Ісуса ранить наше нарікання
– Глупота «старої людини»
– Викрик патріархату з причини богохульства в Брно
– Щире прохання до моравських священиків
– Євангельська церква чеських братів вже не є Христовою Церквою − вона стала синагогою сатани
– Чи у ювілейному році республіки відбудеться ганебний гей-парад?
– Подружжя геїв і лесбіянок − це самогубство народу
– Евтаназія − винищення чехів?
– Роздуми над Словом Життя Гал. 4,18-19
– Роздуми над Словом Життя Гал. 5, 16-17

«Знову кажу: Духом ходіте, і тіла пожадливостей не будете чинити;

бо тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла.

Вони суперечать одне одному, так що ви не можете робити

того, що хотіли б»

«Знову кажу: Духом ходіте, і тіла пожадливостей не будете чинити; бо тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла. Вони суперечать одне одному, так що ви не можете робити того, що хотіли б»

 Добре було б прочитати всю 5-ту главу послання до Галатів. Окрім питання обрізання, тут говориться і про справжню свободу у Святому Дусі. У 13-му вірші написано: «Ви бо, брати, покликані до свободи; аби тільки свобода ваша не стала приводом до тілесності; але любов’ю служіть один одному! Увесь бо закон міститься у цій одній заповіді: “Люби ближнього твого, як себе самого.” Коли ж ви між собою гризетеся та їсте один одного, вважайте, щоб один одного не знищили!».

Це наче вступ до нашого слова життя. Тут чітко вказано, що ми повинні жити з сили Святого Духа, а тоді пожадливостей тіла не будемо чинити, тобто не станемо рабами людських пристрастей.