«Та не так воно з провиною, як з даром ласки.

Бо коли через переступ одного померло багато,

то тим більше ласка Божа і дар через ласку одного чоловіка,

Ісуса Христа, щедро вилились на багатьох»

«Та не так воно з провиною, як з даром ласки. Бо коли через переступ одного померло багато, то тим більше ласка Божа і дар через ласку одного чоловіка, Ісуса Христа, щедро вилились на багатьох»

 Це Слово життя знову вказує на переступ Адама, через якого в людську природу увійшов гріх, а також вказує на наше відношення до Христа, через Якого нам дарована ласка оправдання.

У попередньому 12-му вірші написано: «Як через одного чоловіка (Адама) ввійшов у світ гріх, і з гріхом смерть, то таким чином смерть перейшла на всіх людей, бо всі згрішили». У цьому вірші сказано, що через одного чоловіка – Адама – ми успадкували гріх, а через гріх − смерть. Смерть заторкнула нас усіх, ми всі згрішили. Мала дитина не може грішити свідомо, але в собі вже має успадковану програму і при першій нагоді почне грішити.

Коли людина ходить до храму і чує там Боже слово, то зазвичай воно входить одним вухом і виходить через інше. Але інакше людина реагує, коли хтось скаже їй щось особисте. Наприклад: «Маєш проблеми в сім’ї?» або «Ти чогось боїшся…». А тим більше, якщо це стосується майбутнього, людина відкриється і прийме це слово, бо наше майбутнє – це чутлива область для кожного з нас. Але також слово, яке не є Божим (наприклад, слово ворожки), має такий негативний вплив, що може зв’язати людину. На жаль, віщування – це протилежність до пророчого слова, яке і сьогодні надзвичайно подібне. Народ гине, коли  не має пророчого слова – слова віри, яке потім пробуджує в людині живе відношення до Бога.

Ми часто стоїмо перед рішенням: який крок зробити? Звичайно, можемо якийсь зробити, але йдеться про те, який крок хоче від нас Бог! Ти зробиш крок, але потрапиш в пастку, навіть якщо логічно думаєш, що чиниш мудро. Тобі не допоможе твоя мудрість і досвід. Кожен випадок є по своєму оригінальним. Людина мусить використовувати розум, діяти розумно, мудро, але часто дійде до певного рівня, де відбувається боротьба духів. Це боротьба з духом брехні, а наш розум дуже легко сприймає брехню і любить її. Отож не проблема, щоб злий дав думку, яку людське серце чуттями охоче прийме за свою, і людина попаде в пастку. А коли вже є в пастці, назад повороту нема. Це є та несправедливість. А якщо й вдасться повернутися, це вже пов’язано з великим терпінням і жертвами.

Радуйтеся, Церкви Христової утвердження і стовпи непорушні!

Завантажити: Брошура “Листи з УА 7/2018” формат doc,

 формат pdf (версія для друку)

– Ісуса ранить наше нарікання
– Глупота «старої людини»
– Викрик патріархату з причини богохульства в Брно
– Щире прохання до моравських священиків
– Євангельська церква чеських братів вже не є Христовою Церквою − вона стала синагогою сатани
– Чи у ювілейному році республіки відбудеться ганебний гей-парад?
– Подружжя геїв і лесбіянок − це самогубство народу
– Евтаназія − винищення чехів?
– Роздуми над Словом Життя Гал. 4,18-19
– Роздуми над Словом Життя Гал. 5, 16-17

«Знову кажу: Духом ходіте, і тіла пожадливостей не будете чинити;

бо тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла.

Вони суперечать одне одному, так що ви не можете робити

того, що хотіли б»

«Знову кажу: Духом ходіте, і тіла пожадливостей не будете чинити; бо тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла. Вони суперечать одне одному, так що ви не можете робити того, що хотіли б»

 Добре було б прочитати всю 5-ту главу послання до Галатів. Окрім питання обрізання, тут говориться і про справжню свободу у Святому Дусі. У 13-му вірші написано: «Ви бо, брати, покликані до свободи; аби тільки свобода ваша не стала приводом до тілесності; але любов’ю служіть один одному! Увесь бо закон міститься у цій одній заповіді: “Люби ближнього твого, як себе самого.” Коли ж ви між собою гризетеся та їсте один одного, вважайте, щоб один одного не знищили!».

Це наче вступ до нашого слова життя. Тут чітко вказано, що ми повинні жити з сили Святого Духа, а тоді пожадливостей тіла не будемо чинити, тобто не станемо рабами людських пристрастей.

Напевно кожен з нас опинявся в ситуації, коли хтось проти нас виступив і ставився до нас, як до злочинця. Можливо, ця людина була обманена своїм додумуванням, людьми або мас-медіа. З нею не вдавалося нормально говорити, бо вона повірила брехні і не хотіла чути правди. Можливо, прийде час, наприклад, за кілька років, коли правда виявиться і ця людина отямиться, пізнає, що помилялася і прийде вибачитися, бо була обманена духом брехні. Отож, хай Бог їй простить, хоча її поведінка тепер нас болить і ранить. Але усвідоммо: кожного з нас демон так обманює по відношенню до Ісуса. Те саме робимо ми, коли нарікаємо на Бога. Коли прийде терпіння, ми починаємо бунтуватися і докоряти: «Чому це так? Боже, чому Ти це допустив?».

А Ісус постійно чекає і мовчить. Його це болить, Його ранить кожне наше нарікання.

Мученик Ян Гус. 1 частина

«Воно добре − ревнувати, але у добрім; завжди, а не лиш тоді,

коли я між вами. О мої дітоньки, яких я знову народжую в муках,

доки Христос вообразиться у вас!»

Перш ніж ми замислимося над глибиною Божого слова, було б добре прочитати всю четверту главу послання до Галатів, в якій міститься це слово. Тут Дух Божий через апостола Павла подає нам багато правд. Починаючи з 12 вірша апостол Павло особисто звертається до християн Галатії: «Благаю вас, брати, будьте як я, бо й я такий, як ви. Ви мене нічим не образили. Ви ж знаєте, що в немочі тіла я перше звіщав вам Євангелію і, незважаючи на мою недугу, яка була вам спокусою, ви не погордували мною, ані відіпхнули, але, як ангела Божого, прийняли, як Христа Ісуса. Тож де ваш тодішній запал? Свідкую вам, що, якби можна було, ви вирвали були б свої очі й мені віддали б! Невже я став вашим ворогом, говоривши вам правду? Вони нещиро за вас побиваються; вони хочуть позбавити вас спасіння і відсторонити від нас, щоб ви про них дбали». Апостол нагадує галатам їхню першу ревність, коли словом і могутніми ділами проповідував їм Ісуса. Їхня щирість була великою.