ПРОБЛЕМИ МОГО СИНА

Проблеми мого сина були чи не основною причиною, чому я хотіла записатися в молитовну групу і взяти на себе цю службу. Довший час син був в зачарованому колі гріхів, які загрожували розпадом родини, і ще попав у безвихідну ситуацію. Великою ласкою для нього було те, що усвідомлював своє скрутне становище і шукав доброго священика, щоб порадитися.

І АЖ ТУТ НАСТАЛИ ЗМІНИ

Хочу засвідчити про своє духовне і фізичне оздоровлення. Довший час я лікувалася гомеопатією, бо не знала правди. Я зрозуміла, що зі мною щось сталося. Знову звернулася до того лікаря, а він сказав, що це не фізіологічне, а психічне. Мені було дуже сумно, хотілося постійно спати, плакати.

Я БИ НЕ МАЛА ТОГО ПРАВДИВОГО ЩАСТЯ

В липні 2008 року я мала одружуватися. Перед весіллям 19 травня виявилося, що мій наречений хворий на тяжку хворобу: лімфосаркома − рак лімфатичних вузлів. За два тижні він помер. Але найбільша ласка в тому, що перед смертю він висповідався.

УРОКУ НЕ БУДЕ

В мене в школі був урок християнської етики. Раптом нам сказали, що уроку не буде, бо вчителька захворіла. Я була через це дуже засмучена. Навіть не хотілося йти до школи.

МАЛИЙ БОРЕЦЬ

Ми намагаємося виховувати дітей по-Божому. Звичайно, за день станеться багато непередбачуваного, від чого ми не змогли дітей застерегти або пояснити, однак вчимо їх розрізняти, щоб самі вміли зорієнтуватися в ситуації.

НЕ В ГОЛОВІ

У часі Великого посту діти намагалися щось зробити для Ісуса. Мали гасло «З любові до Тебе, Ісусе!» В неділю вранці ми збиралися їхати на Службу Божу (приблизно 60км), молодша донька запропонувала синові (8років), взяти цукерок в дорогу, щоб міг потім з’їсти, а відповідь була: «Мені цукерок не в голові! Я йду тепер на Службу Божу».

І ОДИН  − В ПОЛІ ВОЇН

У Львові я мала можливість разом з спільнотою брати участь у вертепі. Це була місія, де люди приймали Ісуса за свого Господа. Мені випала роль ангела. Поїхавши додому, я була підбадьорена, але мене турбувала думка, як мої рідні мають прийняти Ісуса.

…ЗАЗНАЄ ВОСКРЕСІННЯ

В 2006р. ми намагалися з сестрами прожити у вірі Великодну ніч. Перед тим цілий піст роздумували над взаємозв’язком Ісусової смерті і Його воскресіння. Хотіли в своєму житті втілити слова нашого духовного отця: «Все, що з вірою дамо до Христової смерті, зазнає воскресіння». В ту ніч ми з великою вірою віддавали Богові наші безсильності, наші біди, те, в чому переживали смерть.

А КОЛИ ТРЕБА СТРИГТИСЯ

На реколекціях ми молилися за себе. Я мала два прохання: за визволення старшого сина від комп’ютерної залежності, а молодшого – від рок-музики. За те, що він любить “запускати “ волосся, я не сказала, але з цього приводу в мене часто бувають з ним конфлікти і сварки.

ПОМОЖИ МЕНІ

Я з трьома синами взимку гуляв, катаючись на санках. Старшого і молодшого я віз на санках, а середущий (знав, що він дасть собі раду) сам тягнув свої санки. Але я зауважив, що Ромчик (5рочків) щось інтенсивно шепоче.

І ПАЛЬЧИК ЗАГОЇВСЯ

У Дмитрика вже довший час набирав пальчик і гноївся. Нічого не допомагало, аж гнив ніготь. Ми йому підказуємо: “То напевно, Дмитрику, за якийсь гріх, треба робити покаяння”. Син довго не думав і признався: “Так, бо я в садочку вкрав у хлопчика банан”.

ЧУДЕСНИЙ ПОРЯТУНОК

Моя тітка була на заробітках в Америці, в самому Нью-Йорку. Кожного дня на роботу доїжджала автобусом. Одного дня автобус в дорозі поламався. Водій намагався його зремонтувати і це забрало в нього трохи часу. Тітка розповідала, що в перший момент їй хотілося шемрати, тому що боялася, що запізниться на роботу. Але потім витягнула вервицю і почала молитися.

ПОВЕРНЕННЯ ЧОЛОВІКА

Одного разу співробітниця прийшла сумна на роботу і зі сльозами розповіла, що сталося: чоловік знову прийшов п’я-ний і вона у гніві сказала, нехай іде з дому. А він так і зробив, і вже декілька днів не повертається. “Хоч би до дітей прийшов”, – жалілась вона. Я навіть не знала, що їй порадити. Тому в серці звернулась до Господа Ісуса: “Ісусе, Ти сам допоможи їй, прошу Тебе!”

ВИСПОВІДАВСЯ І СТАЛО ЛЕГШЕ

Почалася свята година, але сестри, які пішли залагодити в лікарню (що по сусідству з нашим монастирем) одну справу, ще не повернулися. Ми за них помолилися і приблизно за 10 хв вони прийшли і розповіли, що сталося: «Треба було трохи почекати. В кабінет зайшла медсестра, і ніби сама до себе говорила: «Зараз помирають самі молоді». Взяла тонометр і вийшла.