ТРЕБА БУЛО МОЛИТИСЯ

Наша спільнота зустрічається на спільну молитву щотижня, а раз на 3 місяці – на молитовні вихідні. Я просив одного брата, щоб прийшов, але він відмовився, бо вже мав все готове, щоб садити картоплю.

“SМS”

Я посварилася з своєю однокласницею. Прийшовши додому, відчувала тяжкість і неспокій. Я хотіла помиритися, але не мала сміливості зробити перший крок. Але Ісус допоміг мені: коли я взяла свій мобільний телефон, то випадково знайшла повідомлення, написане цій дівчині. Тільки треба було його відправити. Там були написані такі прості, але водночас, дуже важливі слова: «ВИБАЧ, Я – ВИННА». Я була здивована і вражена. Все, що від мене вимагалося – це тільки натиснути кнопочку і я це зробила. Господь допоміг мені, Він бачив, що я не маю сили. Ісус уже навіть пише за мене SMS.

СИЛА МОЛИТВИ

Останнім часом мені стало дуже тяжко вчитися, а особливо, англійську. Також мала напружені відносини з вчителькою англійської мови і не могла відповідати перед учнями. Просто катастрофа. В книзі «Сила молитви» я прочитала, що за все треба Богові дякувати. Я про це знала і раніше, але аж тепер почала так робити. На кожній святій годині дякувала Ісусові за те, з чим мені тяжко і з вірою приймала благословення о 21.00 год, особливо, пам’ятаючи про навчання.

ICУС ПРО НИХ НЕ ЗАБУВ

(Про сім’ю, яку назвали фанатичною, тому що вона молиться молитовні сторожі.) На початку літніх канікул до нашого монастиря прийшла катехитка. Вона розповіла нам: “Ми заснували в нас молитовну групу. Одною з найревніших сімей, яка до цього віднеслась дуже серйозно, це сім’я В.

БЕЗПЕРЕРВНА МОЛИТВА ВИГНАЛА СЕКТУ ТМ З УКРАЇНИ!

Два роки тому секта Махарріші Трансцендетальної медитації(ТМ) взяла в оренду на декілька років будівлю для рекреації. Ця будівля стала центром “місії” секти ТМ на всю Україну. Жителі містечка зовсім не здогадувалися, яка духовна інфекція поширюється з місця, де вони перебувають. Бувало, що в якісь тиждні прибуло і 200 молодих обманених людей, щоб посвятити себе в цю секту.

Сторожа перед Божим обличчям

Моя сестра навернулася рік після одруження. Чоловік і всі його рідні – атеїсти, і тому їй було дуже тяжко жити далеко від дому, в оточенні невіруючих, без контакту з живою спільнотою. Я лиш деколи бачилася з нею.

Сестра відчувала потребу молитися, знала, що молитва є дуже необхідна, але була нездатна включити її до свого дня. За декілька років такого життя, де єдиним підбадьоренням була тільки недільна Служба Божа і коротенькі молитви, впродовж дня, вона цілком пристосувалася життєвому ритму свого чоловіка. Назовні вони виглядали, як щаслива родина, але це було щастя без Бога, поверхневе, не довготривале.

І „воно” мало і я мала

Одна бабуся, з якою я деколи зустрічаюсь, розповіла мені наступне:

„Я маю город під лісом. Пішла я копати картоплю, дивдюся, а її вже щось копало і подорозі пороскидало.

Своєю Кров’ю заплатив за мене

Коли мене вперше викликали в КДБ, я пережив надзвичайно сильний страх і безнадію, бо знав, що мене можуть відправити на Сибір. Спочатку я бунтувався і витикав Богові, чому Він це допустив. Але потім я відчув, що Бог кличе мене на розмову. Він почав говорити про моє життя: вказав мені всю мою пиху, свавілля, нечистоту, нелюбов, брехню, … Я усвідомив собі, що це час на покаяння.

Дивлячись на Ісуса, я почав визнавати свої гріхи (літеплість, недовіру,…). Коли я з жахом констатував:“ Господи, я пропащий!“, тоді Ісус показав мені Свої руки, пробиті цвяхами. Мені стало ясно: Він мене позбавив моїх гріхів! Вся кара – на Ньому.

Не мусимо нічого боятися

Я і мій чоловік – віруючі. Коли одружувалися, ми разом вирішили і пообіцяли Богові, що охочі прийняти від Нього кожну дитину, яку Він захоче нам дати, і хоч знали, що це буде нелегко.

Коли ми чекали третю дитину, лікарі відправляли мене на аборт, бо дитина напевно буде калікою. Про аборт не могло бути і мови. Замість того ми з чоловіком ще ревніше молилися і Господь нам подарував гарне здорове дівчатко.

Звіритися в Божі руки

Я – батько родини, яка цілковито звірилася в Божі руки: на реколекціях кожен з нас визнав Ісуса за свого Бога і Спасителя. Від того часу багато чого в нашій сім‛ї змінилося.

В мене більше, ніж 10 років був гастрит і, хоч лікувався, але справа не виглядала на краще, а відразу ж після реколекцій шлунок перестав боліти. Я курив – і з цього мене також Господь звільнив.

“Ці руки мені не належать”

Мій брат їхав поїздом, підсів в купе до трьох невіруючих хлопців, які хотіли грати в карти, щоб якось провести час. Вони потребували четвертого, тому запропонували йому, щоб до них приєднався. ”Шкода мені, що вас розчарую”, – сказав їм. ”Я не можу з вами грати, тому що не маю з собою своїх власних рук”.

Змагання

Моя 10-літня донька запитала мене, чи можу я піти до школи і розповісти про наш родовід. Ми мали гарний альбом з відомостями і фотографіями нашої родини, тому я погодилася.

За деякий час мене викликали в школу з цього приводу. Виявилося, що має бути міське свято родоводу і конкурс міських шкіл, і що будуть „змагання” за першість і кращість, по одній родині з кожної школи. Завуч вибрала від школи нашу родину. Коли я почула, що маємо „змагатись”: розказувати про якесь наше хобі, разом співати, готувати на показ якусь „коронну” страву нашої родини, якісь художні вироби, і що це ще має бути в п’ятницю – я відмовилась.

Покаяння приносить радість

„…не знаєш, що Божа добрість провадить тебе до покаяння?” (Рим.2,4б) Майже півтора місяця я мала набряклу слизову оболонку в носі. Нежиті не було, але дихати не могла. Одного дня я сказала Ісусові: „Господи, якщо причиною цього є мій гріх, то покажи мені його і я буду каятися.”

Згодом я встала вночі на свою молитовну сторожу. А тоді мені прийшла думка робити глибше покаяння із заздрості. Я відкрила книжку мати Базилеї Шлінк, в якій аналізує конкретні гріхи і прочитала відповідну главу. Я вжахнулася. Хоча перед тим завжди каялася із заздрості, але тепер вона стала мені огидною. І я не хотіла мати з нею нічого спільного.

Ісус знайшов загублену овечку

Я поступала в Кременецький педінститут. Перед вступними екзаменами я жила в санаторії для дітей. Тут я познайомилася з одною дівчиною. Почала її розпитуватись як вона живе і ким вона хоче стати в майбутньому. А вона спокійно каже, або зніматись в порнографії, або бути повією. А потім говорить: „…бо Ванга (ворожка) казала, що я маю аж шість життів і можу жити як хочу.” Я їй сказала, що це гріх і обман. Господь дав нам одне життя. Вона далі питає мене: „А що, до шлюбу не можна вільно жити? Не можна колотися і пити горілку?”. Я кажу: „Ні, не можна”. Ця дівчина мала тільки 14 років і мала таке зіпсуте думання.