Я БИ НЕ МАЛА ТОГО ПРАВДИВОГО ЩАСТЯ
В липні 2008 року я мала одружуватися. Перед весіллям 19 травня виявилося, що мій наречений хворий на тяжку хворобу: лімфосаркома − рак лімфатичних вузлів. За два тижні він помер. Але найбільша ласка в тому, що перед смертю він висповідався. Звичайно, я не можу знати наскільки це було щиро, з покаянням. Але думаю, що щиро, бо в той день, коли мав померти, він і мені признався у своїх найтяжчих гріхах. Він знав, що помирає, але водночас дуже сильно каявся: говорив, що вже ніколи такого не буде робити. Він помер в середу перед Вознесінням.
Відразу після цього я мала можливість бути на реколекціях. І тепер я розумію, якщо би Бог не допустив цього, то я би не навернулася і не спізнала би Бога так близько, як тепер. Можливо я би мала щасливе подружжя, була би дружиною, можливо мала би дітей…, але не мала би Того правдивого Щастя, Яким є ІСУС. Бог вибирає підходящий час. Якби він жив далі, упав би до ще важчих гріхів.











