…ЗАЗНАЄ ВОСКРЕСІННЯ
В 2006р. ми намагалися з сестрами прожити у вірі Великодну ніч. Перед тим цілий піст роздумували над взаємозв’язком Ісусової смерті і Його воскресіння. Хотіли в своєму житті втілити слова нашого духовного отця: «Все, що з вірою дамо до Христової смерті, зазнає воскресіння». В ту ніч ми з великою вірою віддавали Богові наші безсильності, наші біди, те, в чому переживали смерть. Ми мали таку динаміку: конкретним жестом вияву нашої віри було те, що ми до тернового вінка (знак Ісусових терпінь і смерті) складали папірчики з написаними проблемами. А потім йшли до т.зв. гробу (макет гори з відваленим входом, а в середині був напис: “Блаженні, що не бачили і увірували”(Ів.20,29). З великою вірою читали ці слова, і кожна могла вибрати собі образок, який лежав на плащаниці. На кожному образку була цитата зі Св. Письма.
Я мала 4 проблеми, які дала до Христової смерті, а Господь… відразу відповідав. Перша: у мене була зла звичка – гризти губи, на це отримала слово: “Доторкнулось оце до твоїх уст і взято від тебе твою беззаконність, і зник гріх твій”(Іс.6,7). Мене це просто пройняло до сліз: “Ти, Ісусе, знаєш, що мене мучить багато років. Ти мене з цього визволяєш!” Друга: просила за нашого духовного отця. Ми ще не встигли поснідати, а отець вже дзвонив нам у фіртку, бо виявляється, що він також молився в той час і йому прийшла думка, що треба якнайшвидше їхати до нас, щоб нам сказати про певні небезпеки. Я не могла повірити своїм очам, але це була правда – отець був з нами. Третя безсильність стосувалася мого характеру. Бачила, що деякі риси є серйозною перешкодою в наслідуванні Ісуса. Воскреслий Ісус увійшов у цю проблему так, що дуже скоро після Великодня ми мали можливість бачитися з старшими сестрами і вони мені в цьому допомогли. А тоді також вирішилася і та четверта безсильність, яку я дала до Христової смерті. Ісус підтвердив, що жодна молитва віри не даремна, і що Він –Воскресіння і Життя.
(сестра-монахиня)
