Роздуми над Словом Життя Мт. 5,38-39
«Ви чули, що було сказано: „Око за око, зуб за зуб”. А я кажу вам: Не противтеся злому. Хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й другу»
Цю цитату не можна виривати з контексту, інакше ми б дійшли до помилкових висновків. Дана засада стосується тих випадків, коли потрібно запобігти лавині мстивості. Адже якщо людину скривдили, вона автоматично хоче відплатити іншому, навіть якщо сама спровокувала агресивну реакцію, або й тоді, коли її несправедливо скривдили. Ця реакція ‒ бажання помститися – походить з порушеної людської природи. Тоді людина вже не керується нормами справедливості, але піддається духові гніву та ненависті і за один зуб хоче вибити іншому всі зуби, а за одне око ‒ обидва ока. Хоче помститися, та ще й з відсотками, і не припускає можливості прощення. Деколи це заходить так далеко, що людина мститься навіть нащадкам того, хто її скривдив. Цей автоматизм помсти, який виходить зі «старої людини» в нас, зовсім не рахується ні з Богом, ні з власною виною перед Богом, ні з реальністю справедливого Божого суду та вічності.
Щоб зупинити закономірність мстивості, людина повинна мати чітку мотивацію, тобто віру в Бога. Людина мусить знову усвідомити, що той, хто її скривдив, певною мірою був обманений духом брехні, як і кожен з нас часто буває обманений, а потім кривдить інших. Крім того, часто людина сама винна в тому, що її скривдили. А навіть якби була цілком невинна і її скривдили, то все одно мала би перед Богом з цілого серця пробачити своєму неприятелю. Хто хоче отримати прощення від Бога, повинен прощати своїм ближнім. Ісус сказав: «Якщо простите, то і вам буде прощено, якщо не простите, то і вам не буде прощено». Таким є пояснення до молитви «Отче наш».
Коли цар Давид, оточений воїнами, які залишилися йому вірними, тікав від Авесалома, йому назустріч вийшов родич Саула Семей, кидав у нього камінням і болотом, неправдиво звинувачував його і кричав: «Геть, негіднику! На тебе Господь повернув усю кров Саулового дому, бо ти замість нього зробивсь царем. Але Господь дав царство в руки твого сина Авесалома. А тепер упало на тебе нещастя, бо ти убивця!” (2 Сам. 16,7-8). Це все була груба брехня. Давид, навпаки, кілька разів рятував Саулові життя, хоча Саул хотів його вбити. Воєвода Давида не витримав цих несправедливих зневаг і сказав: «Чого ж то оцей здохлий собака проклинає мого пана-царя? Дозволь мені стяти йому голову». Але Давид відповів йому: «Якщо Господь сказав йому: „Проклинай Давида”, то хто може сказати: „Чому ти так робиш?” Може, Господь зглянеться на моє горе й віддасть мені добром замість сьогоднішнього прокльону». І не дозволив йому помститися. Потім Бог дійсно повернув Давидові царство.
А нам йдеться про вічне царство! Лише відношення до Бога і самокритичне усвідомлення власної провини перед Богом дають силу прощати, а не мститися – дають силу не противитися злому, як каже Боже слово. Таким непротивленням злу зупиняється лавиноподібна реакція зла і здобувається Божа благодать.
Але якщо ми не протистоїмо злу в ситуаціях, коли ми зобов’язані протистояти, а замість того через лінивство, хитрування і боягузтво уникаємо боротьби за правду, та ще й лицемірно аргументуємо цим Божим словом, то таке непротивлення злу є зрадою правди, зрадою Бога і власного спасіння. І диявол у пустелі, як фальшивий інтерпретатор – екзегет, цитував Ісусові Боже слово, але в протилежному дусі. А так він робить і досі, особливо в області непрощення. Зрештою, йому навіть не треба докладати зусиль, бо наша «стара людина» робить це сама. Адже наша порушена природа духовно сліпа, вона не бачить власної провини, колоди у своєму оці, а бачить лише скалку в оці свого брата, яку так перебільшує, начеб це була колода.
Отож слова «не противтеся злому» можна пояснити так: не буду мститися тому, хто мене скривдив, але пробачу йому, усвідомлюючи, що я набагато більше провинився перед Богом. Потрібно навчитися реалізувати основне правило, необхідне для прийняття прощення гріхів і для спасіння. Це правило звучить так: Якщо ви не простите, то і вам не буде прощено. Через помсту розпочинається ланцюгова реакція, при якій здійснюється все більше і більше зло й обидві сторони ідуть до погибелі. Тому Господь Ісус каже: «Не противтеся злому».
Завантажити: Роздуми над Словом Життя Мт. 5,38-39
