Сьогодні свято св. пророка Іллі. Цей пророк виступив під час правління сьомого ізраїльського царя Ахава. Святе Письмо характеризує його такими словами: «Чинив зло в очах Господніх, гірш від усіх, що були перед ним. Не досить було йому того, що ходив в гріхах Єровоама, сина Навата, − ні! він узяв за себе Єзавель, дочку Етбаала, царя сидонського, і заходився служити Ваалові й поклонятись йому… І додав багато інших учинків, так що довів Господа, Бога Ізраїля, до гніву більш від усіх ізраїльських царів, що були перед ним» (1Цар. 16,30-33).

Мойсей заборонив одружуватися з чужинками. А саме Єзавель займалася окультизмом та ідолопоклонством, вбивала Божих пророків і підбурювала свого чоловіка до зла. У цей час великого духовного занепаду Бог говорив до вибраного народу через пророка Іллю. На його слово три з половиною роки не падав дощ і йому доводилося постійно ховатися від Ахава та Єзавелі. Після цього періоду посухи Господь послав його до царя. Побачивши Іллю, Ахав сказав: «То це ти той, що тривожиш Ізраїля?» Він відповів: «Не я тривожу Ізраїля, а ти й твоя родина, бо ви покинули заповіді Господні і ходите за Ваалом». Покірна людина, така як пророк Ілля, спокійно скаже правду, навіть ціною того, що буде переслідувана. Покора − це відвага. Це героїзм, що базується на глибокій молитві.

Дар пророцтва пов’язаний з простим способом наслідування Христа. А це може кожен з нас. Цей дар проявляється в кожного іншими способом. Бог дає йому як харизму. Коли людина буде згідно того жити і реалізувати Божу волю, то стає пророком, тобто стоїть за пророчим словом і є охочою пожертвувати навіть життям за Христа і за правду.

Як закінчували пророки? Всі ставали мучениками: або кривавими, або безкровними, бо мусіли переносити очорнення, переслідування, висміювання… Сам Господь Ісус сказав фарисеям: «Ви будуєте гроби пророків та оздоблюєте надгробники праведних, кажете: Якби ми жили за батьків наших, ми не були б причетні з ними крови пророчої» (Мт. 23,30), а на іншому місці: «Тому посилаю до вас пророків, мудреців і книжників. Ви деяких з них уб’єте й розіпнете, а деяких бичуватимете в ваших синагогах і гонитимете з міста в місто» (Мт. 23,34).

«Та не так воно з провиною, як з даром ласки.

Бо коли через переступ одного померло багато,

то тим більше ласка Божа і дар через ласку одного чоловіка,

Ісуса Христа, щедро вилились на багатьох»

«Та не так воно з провиною, як з даром ласки. Бо коли через переступ одного померло багато, то тим більше ласка Божа і дар через ласку одного чоловіка, Ісуса Христа, щедро вилились на багатьох»

 Це Слово життя знову вказує на переступ Адама, через якого в людську природу увійшов гріх, а також вказує на наше відношення до Христа, через Якого нам дарована ласка оправдання.

У попередньому 12-му вірші написано: «Як через одного чоловіка (Адама) ввійшов у світ гріх, і з гріхом смерть, то таким чином смерть перейшла на всіх людей, бо всі згрішили». У цьому вірші сказано, що через одного чоловіка – Адама – ми успадкували гріх, а через гріх − смерть. Смерть заторкнула нас усіх, ми всі згрішили. Мала дитина не може грішити свідомо, але в собі вже має успадковану програму і при першій нагоді почне грішити.

Коли людина ходить до храму і чує там Боже слово, то зазвичай воно входить одним вухом і виходить через інше. Але інакше людина реагує, коли хтось скаже їй щось особисте. Наприклад: «Маєш проблеми в сім’ї?» або «Ти чогось боїшся…». А тим більше, якщо це стосується майбутнього, людина відкриється і прийме це слово, бо наше майбутнє – це чутлива область для кожного з нас. Але також слово, яке не є Божим (наприклад, слово ворожки), має такий негативний вплив, що може зв’язати людину. На жаль, віщування – це протилежність до пророчого слова, яке і сьогодні надзвичайно подібне. Народ гине, коли  не має пророчого слова – слова віри, яке потім пробуджує в людині живе відношення до Бога.

Ми часто стоїмо перед рішенням: який крок зробити? Звичайно, можемо якийсь зробити, але йдеться про те, який крок хоче від нас Бог! Ти зробиш крок, але потрапиш в пастку, навіть якщо логічно думаєш, що чиниш мудро. Тобі не допоможе твоя мудрість і досвід. Кожен випадок є по своєму оригінальним. Людина мусить використовувати розум, діяти розумно, мудро, але часто дійде до певного рівня, де відбувається боротьба духів. Це боротьба з духом брехні, а наш розум дуже легко сприймає брехню і любить її. Отож не проблема, щоб злий дав думку, яку людське серце чуттями охоче прийме за свою, і людина попаде в пастку. А коли вже є в пастці, назад повороту нема. Це є та несправедливість. А якщо й вдасться повернутися, це вже пов’язано з великим терпінням і жертвами.

Радуйтеся, Церкви Христової утвердження і стовпи непорушні!

Завантажити: Брошура “Листи з УА 7/2018” формат doc,

 формат pdf (версія для друку)

– Ісуса ранить наше нарікання
– Глупота «старої людини»
– Викрик патріархату з причини богохульства в Брно
– Щире прохання до моравських священиків
– Євангельська церква чеських братів вже не є Христовою Церквою − вона стала синагогою сатани
– Чи у ювілейному році республіки відбудеться ганебний гей-парад?
– Подружжя геїв і лесбіянок − це самогубство народу
– Евтаназія − винищення чехів?
– Роздуми над Словом Життя Гал. 4,18-19
– Роздуми над Словом Життя Гал. 5, 16-17

«Знову кажу: Духом ходіте, і тіла пожадливостей не будете чинити;

бо тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла.

Вони суперечать одне одному, так що ви не можете робити

того, що хотіли б»

«Знову кажу: Духом ходіте, і тіла пожадливостей не будете чинити; бо тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла. Вони суперечать одне одному, так що ви не можете робити того, що хотіли б»

 Добре було б прочитати всю 5-ту главу послання до Галатів. Окрім питання обрізання, тут говориться і про справжню свободу у Святому Дусі. У 13-му вірші написано: «Ви бо, брати, покликані до свободи; аби тільки свобода ваша не стала приводом до тілесності; але любов’ю служіть один одному! Увесь бо закон міститься у цій одній заповіді: “Люби ближнього твого, як себе самого.” Коли ж ви між собою гризетеся та їсте один одного, вважайте, щоб один одного не знищили!».

Це наче вступ до нашого слова життя. Тут чітко вказано, що ми повинні жити з сили Святого Духа, а тоді пожадливостей тіла не будемо чинити, тобто не станемо рабами людських пристрастей.

Напевно кожен з нас опинявся в ситуації, коли хтось проти нас виступив і ставився до нас, як до злочинця. Можливо, ця людина була обманена своїм додумуванням, людьми або мас-медіа. З нею не вдавалося нормально говорити, бо вона повірила брехні і не хотіла чути правди. Можливо, прийде час, наприклад, за кілька років, коли правда виявиться і ця людина отямиться, пізнає, що помилялася і прийде вибачитися, бо була обманена духом брехні. Отож, хай Бог їй простить, хоча її поведінка тепер нас болить і ранить. Але усвідоммо: кожного з нас демон так обманює по відношенню до Ісуса. Те саме робимо ми, коли нарікаємо на Бога. Коли прийде терпіння, ми починаємо бунтуватися і докоряти: «Чому це так? Боже, чому Ти це допустив?».

А Ісус постійно чекає і мовчить. Його це болить, Його ранить кожне наше нарікання.

Мученик Ян Гус. 1 частина