22.11.2018

Ісус перед своєю смертю, перш ніж пожертвувати на хресті своє Тіло і Кров, установив, щоб ця Його хресна жертва приносилась Богу на відпущення гріхів. Символічні жертви за гріхи, коли жертвувалась кров і життя жертовних агнців в Єрусалимському храмі, втратили своє значення. Ісус є тим справжнім Агнцем, який взяв на себе гріхи світу (Ів. 1,29). Перш ніж звершити свою хресну жертву Ісус установив нову жертву, яка також є новим завітом (Мт. 26,26) на відпущення гріхів. На Тайній Вечері Ісус взяв хліб і сказав: «Це Тіло Моє, що за вас ламається». Тоді взяв чашу з вином і мовив: «Це кров Моя Нового Завіту, яка проливається… на відпущення гріхів».

Що при цьому могли переживати апостоли? Вони не розуміли Його слів, бо Його жертва ще не була звершена. На Тайній Вечері Ісус також кілька разів говорив про Святого Духа: «Багато ще маю вам сказати, та не перенесли б ви нині. Тож коли зійде той, Дух істини, Він і наведе вас на всю правду» (Ів. 16,13).

21.11.2018

1 частина: Різниця між східною та західною Літургією, питання епіклези

2 частина: Святий Дух та епіклеза

3 частина: Епіклеза ‒ переживання в Літургії

4 частина: Літургійний простір та іконостас

1 частина: Різниця між східною та західною Літургією, питання епіклези

Східна Літургія св. Василія Великого та св. Івана Золотоустого (4 століття) містить епіклезу. Епіклеза є також в інших східних обрядах. Вона походить безпосередньо з апостольської традиції.

Яка різниця між західною та східною Літургією? Західна Літургія була радикально виправлена на ІІ Ватиканському Соборі. В рамках виправлень замість одного канону було встановлено чотири. Передсоборна латинська Літургія не мала в каноні жодної згадки про Святого Духа. Виправлена Собором Літургія вже має згадку про Святого Духа, але її включено ще перед словами переісточення (консекрації). На відміну від цього, східна Літургія містить т.зв. палке призивання Святого Духа, тобто епіклезу, але аж після слів установлення.

17.11.2018

Публічний єретик Франциск Бергольйо видав для ліквідації контемплятивних монастирів два документи, один від 29. 06. 2016 р., а другий від 1. 04. 2018 р. Звичайно, він все обгорнув побожними фразами і позитивними поняттями. Очевидно, що цією церковною глобалізацією він слідкує реалізацію свого заклику до прийняття ісламістів в кожен монастир і таким чином поступовий перехід від монастирів до мусульманських мечетей.

Користь контемплятивних монастирів у Церкві можна порівняти з функцією серця в організмі людини. Бергольйо вирішив встромити ніж прямо в серце Містичного Тіла Христового ‒ Церкви.

Процес ліквідації правдивої духовності через т. зв. аджорнаменто був розпочатий ще на II Ватиканському соборі. Найбільш боляче це відбилось саме на жіночих монастирях. Про це свідчить і колишній префект Конгрегації з віровчення кард. Ратцінгер у книзі «Розмови з В. Мессорі». Він навів приголомшливу статистику з Квебеку: «Ще на початку 60-х років Квебек був регіоном з найбільшою кількістю монахинь. Між 1961-1981 роками (прим.: після II Ватиканського собору) кількість монахинь знизилась з 46 933 до 26 294.

 Як шкода, що тим, які терплять, ніхто не проповідує, щоб жертвували свої страждання, щоб стати мирними жертвами за інших; їм не скажуть, що від них залежить успіх місій, бо йдеться про духовну боротьбу. Навпаки, проповідники покладаються на зовнішній психологічний вплив, який можна легко натренувати. Але це не діє. Навіть якщо проповідник буде говорити прекрасні речі, люди будуть дивитись на нього, як на дурня. Або оцінять його: «Він вміє гарно говорити», але ніхто не зміниться. Чому? Бо це лише психологічний вплив.

«Владико отче Йосафате, ти за віру життя своє віддав»

 Завантажити: Брошура “Листи з УА 12/2018”

формат doc,     формат pdf (версія для друку)

– Слово Патріарха Іллі на празник Святого Йосафата
– ДУХОВНІ ПОРАДИ: Час антихриста; Покаяння; Ходити в Христі; Проповідувати Євангеліє відпалим християнам
– Райдужний Франциск і зневага хреста
– Анатема на єпископів Синоду
– Синод єпископів призвів до схизми ‒ яке рішення?
– Синод єпископів та ЛГБТК
– Синод єпископів і послання апостола Петра
– Біблія і мораль
– Роздуми над Словом життя Рим. 6,13
– Роздуми над Словом життя Рим.6,16

Найбільше добро – це коли Бог дасть нам ласку бути за Нього ганьбленими, несправедливо підозрюваними і переслідуваними, бути приниженими за Його Ім’я. Цим всім з любові до нас Господь Ісус пройшов перед нами. Він був абсолютно невинний. Однак Він всім прощав і за всіх молився.

Йдеться про одне – витривати з покиненим Ісусом, не залишатися ані в найменшій гіркості щодо будь-якої людини, постійно підбадьорювати один одного та пригадувати: Якого духа ми повинні мати? Так, Духа Христового, який є тихий і покірний. Треба постійно упокорятися перед Богом, входячи до правди про себе і усвідомлюючи, скільки ми вчинили свавілля, скільки було критичних думок і слів, скільки невіри, коли ми діяли без Бога, тільки згідно свого розуму, своїх почуттів і свого добра.

«І не видавайте членів ваших гріхові за знаряддя неправедності,

але віддайте себе Богові, як ожилих із мертвих,

а члени ваші як зброю праведності».

«І не видавайте членів ваших гріхові за знаряддя неправедності, але віддайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші як зброю праведності»

Який вірш є перед тим? «Нехай, отже, не панує гріх у смертнім вашім тілі, щоб вам коритися його пожадливостям».

А який вірш є після 13 вірша? «Бо гріх не буде більш над вами панувати: ви бо не під законом, а під ласкою».

6 глава послання до Римлян виражає глибоку правду  нашого звільнення від гріха. У 3 і 4 вірші говориться про хрещення, яким ми занурені до таїнства Христової смерті, а одночасно отримали нове життя: «Чи ж ви не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса охрестилися, у смерть його христилися? Ми поховані з ним через хрещення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям». 6-й вірш вказує на духовну реальність, що корінь зла в нас ‒ первородний гріх, тобто стара людина, ‒ був розп’ятий з Христом. У вірші 11 сказано, що ми повинні з вірою прийняти реальність духовної смерті, а одночасно і реальність нового життя: «Так само й ви вважайте себе за мертвих для гріха, а за живих для Бога, в Христі Ісусі».  Тут вимагається віра, пов’язана з духовною боротьбою, адже стара людина в нас залишається, але ми не маємо стати її рабами. Ми повинні жити новим життям в Христі. Це вимагає, щоб і у своєму особистому житті ми наслідували Христа, мали Його мислення, шукали і виконували Божу волю.

Іноді Бог робить чуда, а іноді людина опиняється в повній безсильності.

В житті святих читаємо про різні чуда, які Господь робив мученикам. Деяких клали на розпечене залізо і їм нічого не сталося. Інших кинули диким звірям, але вони їм не завдали жодної шкоди. Але на кінець їм все ж відрубали голову.

Мученики не сумнівалися в тому, що Бог може зробити для них ще більші чуда! Але їм не йшлося про сенсацію. Їх не цікавило, чи Бог врятує їх, чи ні. Вони йшли на смерть, бо любили Ісуса.

Мусимо навернутися, прийняти Ісуса за свого Спасителя і Господа. Маємо бути обновлені Святим Духом і ходити в Дусі. Але навіть цього недостатньо – і так можемо потрапити в чистилище. Отож, що робити? Боже слово каже: «Він – Ісус – буде хрестити вас Духом Святим і вогнем» (Мт. 3,11). Отож йдеться про дуже важливу річ – хрещення вогнем. Ісус каже: «Вогонь прийшов Я кинути на землю – і як Я прагну, щоб він вже розгорівся!» (Лк. 12,49). Де має горіти цей вогонь? В нас. Він повинен нас очищувати. Це вогонь ревності, чистої любові до Ісуса, вогонь, який має спалити всі прояви нашої гордості, самолюбства, заздрості, себежалю, критики, бунту, нечистоти, різних залежностей, які маємо (від речей, людей, своїх уяв). Все те має спалювати цей вогонь. Тоді Ісус дійсно буде нашим Господом. Інакше це лише фраза. Ми потребуємо цього вогню. Він також пов’язаний з мучеництвом. «Ви приймете силу Святого Духа і будете Моїми свідками (martyres)» (Ді. 1,8) – терміни «свідок» і «мученик» тотожні. Для цього потребуємо Святого Духа, без Нього це неможливо. Плодом хрещення вогнем є мученицька смерть. Однак ми повинні постійно вмирати, як каже апостол Павло: «Увесь час носимо в тілі мертвоту Ісуса, …так смерть діє в нас, а життя у вас» (2 Кор.4,10 і 12). Як це практично втілити в життя?

7.11.2018

Життя ‒ це проба, в якій вирішується наша щаслива або нещаслива вічність. Найбільшою реальністю є смерть. Сенс життя не полягає в погоні за чуттєвими задоволеннями, а тим більше не в тому, щоб стати їх рабами. Сенс життя полягає в тому, щоб шукати правду, любити її, жертвуватися за неї, і навіть за неї померти. Втілена правда ‒ це Ісус Христос, Єдинородний Син Божий. Ми, які прийняли Правду, Ісуса, стаємо прийомними (другородженими) Божими синами і доньками (див. Ів. 1,12). Бог хоче, щоб ми спасли свою душу для вічності (див. Мр. 8,35; Ів.12,24). Якщо ми активно вступаємо в духовну єдність з Ісусом, то маємо силу протистояти родовищу зла в нас і системі брехні у світі, а також духу брехні, дияволу (див. Як. 4,4-8). Ісус є Дорога (Ів. 14,6). На цій дорозі Бог дав нам закони і заповіді, дотримання яких пов’язане з самозреченням і наслідуванням Ісуса (Мт. 16,24).

Моє духовне «око» має бути чистим! (див. Мт. 6,22-23). Отож людина не має прагнути маєтку чи гріха, не має задивлятися на нього навіть фізичними очима. Але духовне око мусить бути чистим і від єресей, від гордості… Покірній людині можуть навіть плювати в обличчя, а вона витре слину і йде далі, бо бачить мету. Однак більшість людей, які йдуть за Богом, коли прийде себежаль, втечуть з бою і все залишать. Треба вчитися від наших ворогів, як систематично вони діють, бо мають перед очима ціль. Вони вміють лукавити, прикидатися, але тримаються свого. А ми, які повинні служити Богу і бути світлом світу, поводимося як нерозумі.

«Так само й ви вважайте себе за мертвих для гріха,

Цей вірш з 6 глави послання до Римлян знову є таїнством. Умовою його відкриття є жива віра і ходіння у вірі, тобто реалізація правди віри. Глибоко біблійна віра, яка є основою істинного пізнання, виражена словами: «вважайте себе (за)» ‒ тут є грецьке слово «logidzomai», що означає 1) рахувати, брати під увагу; 2) бути переконаним, вірити, бути впевненим; 3) стверджувати.

У математиці це слово використовується для абсолютно точного твердження: 2×2 = 4, і це дійсне як в Америці, так і в Африці, і в усьому світі. Це щось, що не викликає сумнівів. А Святе Письмо закликає нас, що такою має бути наша віра ‒ без найменшого сумніву: ми є мертві для гріха, для сили гріха! Одночасно ми живі для Бога, у Христі Ісусі, нашому Господі!

«Так само й ви вважайте себе за мертвих для гріха,

а за живих для Бога, в Христі Ісусі».