Слово Патріарха Іллі: «Тільки Святий Дух відкриває очі»
Після вознесіння Ісуса апостоли витривало молилися у горниці в Єрусалимі. На десятий день витривалих молитов, в неділю вранці, близько дев’ятої години, Святий Дух зійшов як на апостолів, так і на всіх, хто зібрався в домі: «А як настав день П’ятидесятниці, всі вони були вкупі на тім самім місці. Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти» (Ді. 2,1-4). До дому, де були апостоли, зійшлося багато людей. Тоді Петро з великою силою говорив про Ісуса, якого юдеї розіп’яли і який воскрес та щедро вилив Святого Духа на присутніх. Плоди проповіді Петра в день П’ятидесятниці були рясними: «Почувши це, вони розжалобилися серцем і сказали до Петра й до інших апостолів: „Що нам робити, мужі брати?” Петро ж до них каже: „Покайтесь, і нехай кожний з вас охреститься в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших”» (Ді. 2,37-38). «Ті ж, що прийняли його слово, охрестились, і того дня до них пристало яких три тисячі душ. Вони постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах» (Ді. 2,41-42).
Коли апостоли в ім’я Ісуса оздоровили перед храмом кульгавого чоловіка, то мали через це неприємності і Синедріон заборонив їм навчати про це Ім’я. Вони не послухалися і були покарані, але раділи через це (Ді. 4). «А як їх відпустили, вони прибули до своїх і розповіли, що первосвященики і старші до них сказали. Ці, вислухавши, однодушно піднесли голос до Бога… А як вони молилися, затряслось те місце, де вони зібралися, і всі сповнилися Святим Духом, і сміливо звіщали слово Боже» (Ді. 4,23-31).
У 8-й главі Діянь апостолів розповідається про те, як диякон Филип проповідував у Самарії Євангеліє, виганяв нечистих духів і оздоровляв хворих. Багато людей повірили в Господа Ісуса і охрестилися. «Довідавшись, що Самарія прийняла слово Боже, апостоли, які були в Єрусалимі, послали до них Петра й Івана. Ці прийшли й помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого, бо Він ще не зійшов був ні на кого з них, а лише були охрещені в ім’я Господа Ісуса» (Ді. 8,14-16).
Тоді Петро та Іван прийшли з Єрусалиму до Самарії. Там диякон Филип уже підготував ґрунт через проповідь Євангелія. Багато місцевих жителів охрестилися, повірили, але Святого Духа не отримали. Тому прийшли Петро з Іваном, знову свідчили про Ісуса, молилися за них, поклали на них руки, і тоді на них зійшов Святий Дух. Зовні це проявилося так, що почали говорити новими мовами. Коли це побачив Симон-маг, який займався чаклунством, то був цим настільки вражений, що прийшов до апостолів, дав їм гроші і просив, щоб і йому дали таку силу, щоб кожен, на кого він покладе руки, отримав Святого Духа. Тоді Петро суворо скартав його і сказав: «Я бачу, що ти є в гіркій жовчі і путах неправди. Дар Святого Духа не можна придбати за гроші».
Апостоли проповідували Боже слово. Але не тільки це: саме в Святому Дусі апостол Петро викрив діяльність цього мага. Про нього сказано, що він робив великі речі через магію, і що всі, малі й великі, однодушно казали: «Це Божа сила». Це тяжко було розрізнити. «Це, буцімто, допомагає»: робляться начебто добрі речі, але через білу магію. А за нею стоїть дух зла і обману. Диявол ‒ це мавпа, яка імітує все: і Божі дари, і дію Святого Духа. Він імітує також покору, чесноти, любов та єдність. А його слуги ‒ справжні «акробати», комедіанти і першокласні актори. І часто це неможливо розрізнити. Однак, коли прийшов Святий Дух, раптом відкрив очі: ця діяльність є від злого духа, це гріх проти Першої Божої Заповіді. А так є і сьогодні: з’являються різні цілителі, маги з усілякими методами, різні гуру, всілякі т.зв. духовні вчителі, псевдомістики. Вони пишуть багато книг, які люди «поглинають». Вони подають певну духовність у вакуум, що виник передусім у Східній Європі після періоду атеїзму. Як в Україні, так і в Чехії, Словаччині та Росії цю духовність відразу ж прийняли. Це були, наприклад, Кашпіровський, Ванга та всілякі інші дивовижні «спасителі» та цілителі, які чинили надзвичайні діла. Насправді за цим криється дух брехні. Знову ж таки, це магія, віщування, спіритизм… Магія має багато різних форм. Існує близько 200 видів віщування, якщо не більше. По телебаченню та в ЗМІ подаються реклами: можливість відвідати ворожку, зателефонуйте… І спокушені християни ходять до всіляких ворожок і так потрапляють під вплив негативної духовності. До цієї негативної духовності належать і акупунктура, акупресура, гомеопатія, різні китайські методи. Також за бойовими мистецтвами та східними медитаціями стоїть дух поганства. Однак це все рекламується. В рамках так званого спорту, мовляв, можна займатися йогою ‒ це нібито просто гімнастика. Однак, це не гімнастика, а духовний шлях, за яким стоїть поганство, культ его, вершиною якого є т.зв. просвічення ‒ насправді ж повна одержимість, коли людина втрачає сумління і не відрізняє добро від зла, стверджуючи, що все є одно. Це відбувається після так званого просвічення ‒ буддійського чи індуїстського. Паралізоване християнство відкрите для всіх течій цієї псевдомісії поганства, яка сьогодні діє з такою силою. А мас-медіа служать цьому, маніпулюють, пропагують, роблять рекламу. Однак у своїх програмах не надають можливості для прояву живого християнства. А якщо й дадуть таку можливість, то говориться про те, де єпископ освятив храм, де відбулась якась урочистість і т.д. Але не говориться про основне: не проповідують покаяння, живе Боже слово, не заохочують людей до любові і добра, до боротьби зі злом… Лише говоряться якісь духовні фрази. А до того ж, навіть у християнських ЗМІ пропагується мультикультуралізм, тобто поганство, пошана до поганських релігій, і заборонено ясно говорити, що це протилежна дорога. Одна справа ‒ це поганин, який не знає Христа, не знає Бога, і який щиро шукає Його, прагне, але щось інше ‒ це поганська система, яка вбиває совість і не дозволяє шукати правду, наприклад, буддизм, індуїзм, анімізм, синтоїзм… Це фальшиві дороги. А люди приймають їх, бо в Церкві нема пророчого слова, на це мовчать і навіть рекомендують: «Так, ІІ Ватиканський Собор! Пошана до інших релігій! Ми повинні мати єдність. Це паралельні дороги до спасіння! Тепер ми вже не сміємо проводити місію. Це був би прозелітизм ‒ перетягування». Таке мислення увійшло до Церкви.
Необхідна духовна обнова. Потрібне надзвичайне втручання. А це може зробити тільки Бог. І Він робить це через Святого Духа, але шукає щирі душі, які приймуть правду, які будуть готові стати свідками Христа і проповідувати в повноті Євангеліє, називати правду правдою, а брехню брехнею. Він шукає справжніх борців, апологетів, які будуть викривати єресі та замаскованого за ними духа, які не будуть проповідувати лише мертве християнство, забетоноване законництвом і обрядовістю, за якими приховується дух гордості, а не правдиве покаяння, правдиве наслідування Христа. Тут діє гасло: «Настільки ‒ наскільки»: настільки використовую ці правди, наскільки вони служать для мого життя з Богом. Бо буква убиває, а Дух оживляє. Чи ж книжники не знали Божий закон, Боже слово? А хто виступив проти Христа? Книжники і фарисеї. Ким були фарисеї? Ревнителями, які змагалися за живе відношення до Бога, або, точніше кажучи, за «начебто живе». А в результаті дійшли до такої прискіпливості, що вигнали Духа. Ця небезпека є в кожному з нас: законництво, обрядовість, фарисейство та садукейство. Садукеї ‒ це і є, власне, ліберальні теологи. Це було те саме, що й сьогодні: вони хочуть т.зв. уточнити Божі правди, пристосувати їх до світу, щоб між Церквою та світом не було напруження ‒ т.зв. аджорнаменто. Куди привело це їхнє аджорнаменто? До схвалення гомосексуалізму. Гомосексуальна мережа знаходиться на найвищих постах в Католицькій Церкві. До чого дійшли?! Дух світу замаскувався красномовними фразами, всілякими цитатами, документами ІІ Ватиканського Собору. Але головне: які плоди?! Плоди ІІ Ватиканського Собору? Внутрішній розклад і смерть! Але далі не хочуть каятися. А що стосується Франциска Бергольйо, то Бог допустив його на цьому місці, щоб це шокувало навіть останнього католика, щоб він зрозумів: «Так, ми повинні слухати своїх ієрархів. Але чому? Бо цей ієрарх повинен захищати мене від єресей і давати живе вчення, готувати мені добру пашу, щоб я міг духовно жити. А якщо мій пастир відпав і сам не слухає Бога, відкидає Святе Письмо і Традицію апостолів, прийняв духа світу і зловживає найвищим урядом проти Бога, проти Церкви та проти Христа, а я постійно повторюю: „Послух, послух”, ‒ то це зла воля. Адже Бога треба слухати більше, ніж людей».
Хто хоче бути спасенний, той вже не може слухати відступників, бо під прапором Христовим вони лукаво ведуть до загибелі тих, які їх слухають! Слухати псевдопапу і підкорятись йому більше, ніж Божому слову і святій Традиції ‒ це ознака єдності з єресями. Кожен, хто слухає його і має з ним внутрішню єдність, перебуває під Божою анатемою згідно з Гал. 1,8-9. Єдина дорога до порятунку Церкви ‒ це відректися псевдопапи та духа, якого він репрезентує!
Завантажити: Слово Патріарха Іллі: «Тільки Святий Дух відкриває очі»
