Католицька структура, але вже не католицька віра
22.06.2020
Маємо «католицький» Ватикан і Рим, «католицького» папу, кардиналів і єпископів, «католицькі» школи, семінарії та дипломатичні представництва, «католицькі» єпархії та парафії і т.д., але вже не маємо ні католицького вчення, ні католицької віри, ні католицького sentire cum Ecclesia.
Що є, а що не є католицькою вірою? Католицька віра найбільш стисло виражена в Катехизмі шістьма основними правдами:
1) Є один Бог.
2) Бог є справедливий суддя, що за добро винагороджує, а за зло карає.
3) Бог є у Трьох Особах.
4) Бог Син став людиною, щоб Своєю смертю на хресті відкупити нас і навіки спасти.
5) Людська душа є безсмертна.
6) Божа ласка до спасіння конче потрібна.
В даний час особа, яка має найвищий церковний авторитет, порушила всі основні правди католицької віри. Нова віра Католицької Церкви вже не є католицькою.
Повернемося до шести основних правд:
1) Є один Бог
Цією основною правдою було зловжито для єретичного твердження: мовляв, оскільки існує один Бог, який створив світ, тому й погани мають цього одного Бога. Але вже не скажуть, що хоча Бог створив усіх, погани Його не вшановують. Вони вшановують демонів і сатану, і в цьому полягає діаметральна відмінність!
Цю єресь про одного бога презентував Іван Павло II жестом в Асижі. Він молився до т.зв. одного бога, спільного з поганськими чародіями. Але вони моляться до демонів і до диявола (див. 1 Кор. 10,20).
Сьогодні папський уряд окупує єретик і відступник Бергольйо. Але католики далі сприймають його як намісника Бога на землі, хоча єресями він виступив проти Бога. Вони вважають його намісником Христа, хоча він, як апостол Юда, зрадив Христа. Сліпо, під «святим» послухом, вони приймають його єресі як нову віру. Але така віра веде до пекла. У кожній Літургії вони далі публічно визнають єдність із цим богохульником і відступником. Бергольйо також має на сумлінні єресь з Абу-Дабі, якою стверджує, начебто всі поганські культи бажані Богом. Чому тоді Ісус помер на хресті і після Свого воскресіння сказав: «Навчайте всі народи…» (Мт. 28,19), «Хто увірує й охреститься, той буде спасенний; а хто не увірує, буде осуджений» (Мр. 16,16)?
Коли папа Іван Павло II скликав до Асижу поганських чародіїв, то не закликав їх відректися демонів і не проповідував їм єдиного істинного Бога, Ісуса Христа. Навпаки: хоч він знав, що погани моляться до демонів, все ж з’єднався з ними в одному дусі, зловживаючи при тому словами з «Отче наш». Таким чином він, як найвищий церковний авторитет, перед Богом накликав прокляття на себе і на Церкву та дав публічне згіршення всім католикам. Дав їм згубний прецедент. Він не молився за навернення присутніх поган, але разом з ними так звано молився за мир, а при тому він знав, що вони при цій спільній «молитві» звертаються до своїх демонів. Там був присутній і Далай-лама, який промовляв мантри ‒ імена демонів ‒ і сам себе вважає перевтіленим богом. Іван Павло ІІ збаламутив католиків, начебто молився разом з поганськими лідерами і чародіями до одного християнського Бога. Це обман. До того ж, цим він представив християнство і поганство як рівноцінні шляхи до спасіння. Відкупительну смерть Господа Ісуса Христа на хресті і вшановування демонів він поставив на один рівень. Цим апостатичним жестом він втілив єресі II Ватиканського Собору і скасував спасительну місію. Одночасно цим він виступив проти Першої Божої Заповіді Декалогу: «Не матимеш інших богів і не будеш їм поклонятися». Бергольйо проголосив його святим. Іван Павло ІІ і ІІ Ватиканський Собор підготували йому шлях до ідолопоклонства демону Пачамамі. На Синоді про Амазонію Бергольйо довершив єресь синкретизму. У документах він запрограмував ліквідацію безкровної жертви Христа шляхом змішування її з поганськими ритуалами. Його програма висвячення поганських чародіїв та чародійок нівелює також Тайну Христового священства. Через так звану екологічну конверсію він проповідує відступництво від Христа до демонів. Внаслідок цього вже руйнується католицьке вчення про одного Бога.
2) Бог є справедливий суддя, що за добро винагороджує, а за зло карає
«Божа справедливість ‒ це ніщо інше, як Його доброта. Адже Бог карає лише для того, щоб виправити людину і зробити її щасливою» (св. Климент Олександрійський). Кожною карою Бог хоче зупинити людину на дорозі гріха, щоб вона почала каятися і ступила на шлях праведності. Але Бергольйо затято відкидає покаяння, а дорогу гріха легалізує та освячує. Він пропагує гріх (див. Катехизм) надмірної надії на Боже милосердя і так веде віруючих на широку дорогу до вічної погибелі. Бергольйо називає милосердям і любов’ю те, що насправді є найбільшою жорстокістю, бо своєю брехнею утримує людину у важкому гріху, а тим самим і в духовній смерті. Він публічно говорить до гомосексуаліста: «Люби себе таким, яким ти є. Бог тебе таким любить». Але Бог, навпаки, щоб відвернути людину від гріха содомії, погрожує карою вічного вогню (Юд. 7) і допускає на неї ганьбу та хвороби (інфекції, СНІД…). Все це для того, щоб опам’яталася, каялася, була визволена і спасла свою душу. Але Бергольйо, з позиції глави Церкви, безсоромно бреше. Він виступив проти Божих Заповідей і проти Бога, при чому навіть зобов’язуючим церковним документом Amoris laetitia. Він накликав на себе прокляття згідно з Гал. 1,8-9.
Жестом цілування ніг транссексуалові він легалізує і привілеює грішне збочення та стає найсильнішим агентом його масового поширення. Це до неба волаючий злочин!
3) Бог є у Трьох Особах
Єретичні теологи після ІІ Ватиканського Собору стверджують, що наш Триєдиний Бог ‒ Отець, Син і Святий Дух, є тотожним Аллаху, який, однак, є найвищим із 365 божків Мекки. Це твердження про того самого бога не є католицьким, але єретичним.
4) Бог Син став людиною, щоб Своєю смертю на хресті відкупити нас і навіки спасти
Історично-критичний метод, який після ІІ Ватиканського Собору запанував у всіх католицьких навчальних закладах та семінаріях, заперечує все надприродне у Біблії. Він ділить Господа Ісуса Христа на Христа історичного (лише людину) та Христа віри (міф). Архиєпископ Цолліч (2009 р.) і разом з ним Єпископська конференція Німеччини підтримують єресь, яка руйнує суть християнства, стверджуючи, що «Ісус не помер за наші гріхи, а лише з солідарності зі страждаючими». Історичне та реальне воскресіння Христа ця єретична теологія заперечує фразами про надісторичне чи символічне воскресіння (див. кард. Gerhard L. Műller «Katholische Dogmatik: Für Studium und Praxis der Theologie», 1995). Шокує те, що у 2012-2017 роках її автор був префектом Конгрегації віровчення.
5) Людська душа є безсмертна
Теперішня Церква під впливом духа єресі не дбає про спасіння безсмертної душі, не проповідує спасительного вчення і покаяння. Її не цікавить спасіння душ. Цим фактично заперечує безсмертя людської душі, реальність пекла та потребу спасіння.
6) Божа ласка до спасіння конче потрібна
Коли апостатичне керівництво Церкви подає єретичне антиєвангеліє і вже не називає гріх гріхом, ані не проповідує Спасителя, правдиве покаяння та навернення, тоді Божа ласка, необхідна для спасіння, є для них лише фразою. «Самі не входять та іншим перешкоджають» (пор. Мт. 23,13).
Висновок:
Сьогодні церковна структура не захищає, а нищить спасительну віру. Вона накликала на себе анатему ‒ Боже прокляття ‒ і підступно просуває, окрім редукції людства, і його кінець у вогненному озері. Тому єдиний вихід для порятунку ‒ це правдиве покаяння. Ісусове слово дійсне і сьогодні: «Якщо не покаєтеся, всі загинете!» (Лк. 13,3).
+ Методій, ЧСВВр + Тимотей, ЧСВВр
єпископи-секретарі Візантійського Вселенського Патріархату
Завантажити: Католицька структура, але вже не католицька віра (22.06.2020)
