«Не залишаймо своїх сходин, як то в декого є звичай,
а, навпаки, напоумляймо один одного, і то тим більше,
що бачите, як зближається день Христовий»

Перед цим віршем написано: «Держімо непохитне визнання надії, бо Той, хто обіцяв, вірний. І зважаймо один на одного, заохочуючи до любові й до діл добрих». Ті спільні сходини, коли апостол писав цього листа, були приблизно такими ж малими, як і наші. Але це стосувалося і стосується передусім малих молитовних груп, які несли тягар Церкви і взивали до Бога про світло, силу та спасіння, як роблять це і сьогодні.

Усвідомлюємо, що біблійна вимога койнонії, тобто створення братньої спільноти, сьогодні є дуже актуальною. Йдеться про групу віруючих чоловіків, які сходяться на молитву і взивають до Бога за себе та за довірені їм душі. Одночасно вони намагаються підбадьорювати один одного, щоб посеред цього світу, незважаючи на різні тиски, залишатися вірними Христу та заповідям, які Він нам дав. Христові заповіді не важкі, але за певних обставин можуть вимагати і великих жертв. Але тим більшою є і нагорода в небі, якщо ми будемо витривалими.

«Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків,

відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує,

і біжімо витривало до змагання, що призначене нам.»

«Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків,
відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує,
і біжімо витривало до змагання, що призначене нам».

Перед цим віршем зі Святого Письма є приклад цілого ряду свідків з усієї 11-ої глави. Ця глава закінчується словами: «І всі вони, дарма що мали добре засвідчення вірою, не одержали обіцяного, бо Бог зберіг нам щось краще, щоб вони не без нас осягли досконалість».

А далі йде вірш, який ми будемо повторювати протягом двох тижнів. Він починається словами: «Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків…», і продовжується: «відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам». Другий вірш пов’язаний з першим: «Вдивляючись пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри». Далі написано: «Замість радості, що перед Ним була, Він витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і возсів праворуч Божого престолу. Тож думайте про Того, хто витерпів від грішників таке велике проти себе противенство, щоб, знемігшись, ви не впали духом.

Ісус є Любов і Правда. Диявол є брехун і вбивця. Наша стара природа, стара людина в нас, знаходиться в постійній співпраці з брехуном і непримиренним ворогом Ісуса. Вона намагається нас цілком природно, приховано і непомітно поневолити певними злими звичками, залежностями, страхами з правди, з майбутнього. Ця сила брехні, як отрута діє в нас, отруює нашу волю і вона стає байдужою  і лінивою у виконанні Божої волі. Вона намагається обманювати нас фальшивими уявами про себе, про світ, розбити ідеал цілісної і абсолютної  любові до Ісуса і душ! Сила обману і брехні діє у світі. Це отруйне середовище заморює людей.

Ми повинні стояти під хрестом, як Марія. Але ми тікаємо від хреста. Однак в ньому приховане благословення, спасіння! Коли будемо помирати, хрест стане нашими дверима до Божого Царства. Там ми побачимо Ісусове обличчя, і Він прийме нас у Свої обійми. Але ми не знаємо ні дня, ні години нашої смерті, тому маємо бути завжди готові. Що хочемо шукати на цій землі? Що хочемо взяти до гробу? Не візьмемо нічого… Так будьмо мудрими. Шукаймо найперше Божого Царства, серйозно рахуймося зі смертю.

У молитві-розважанні про Емаус є думка: «Господи, дай, щоб я бачив Тебе в собі і в братові, який тепер зі мною молиться». Ми не бачимо Христа ні в собі, ні в братові. Ісус хоче від нас погляду віри. Коли Ісус розмовляв з емауськими учнями і говорив про Божі речі, зокрема про терпіння, які мав перенести Месія, то їхнє серце палало. Потім Ісус відкрив їм очі і вони Його впізнали. Цікаво, що ці учні, перш ніж зустрілися з Ісусом, говорили між собою про всі події, які відбулися. Говорили про Христа, мабуть згадували про те, як Він недавно воскресив Лазаря, який чотири дні перебував у гробі, згадували й про інші події, але головне – згадували про Велику П’ятницю. Центром їхньої розмови був хрест. Звичайно, хрест і ці думки до певної міри вели до того, що вони були сумні, бо ще не мали того ступеня віри, щоб повністю повірити свідченню, яке зранку чули і яке поширилось по Єрусалимі: «Багато з наших жінок були біля гробу і гріб був порожній; вони навіть стверджували, що зустрілися з Ісусом». Тоді Ісус ще не з’явився апостолам.

«Ісус Христос вчора і сьогодні – той самий навіки.»

«Ісус Христос вчора і сьогодні – той самий навіки»

Перед тим, як Ісус воскресив Лазаря, який вже чотири дні лежав у гробі, Марта сказала Ісусу: «Господи, якби Ти був тут, мій брат не помер би». Ісус відповів їй: «Твій брат воскресне». Вона сказала: «Знаю, що воскресне у воскресіння останнього дня». Ісус промовив: «Я є воскресіння і життя».

Ісус той самий вчора, сьогодні і навіки. Отож, Він має ту саму силу і навіть сьогодні може воскрешати мертвих, особливо духовно мертвих. Він може робити те саме, що робив, коли був тут, на землі. Читаючи життя святих і мучеників, бачимо, що через багатьох з них перед їхньою смертю, тобто під час їхніх мук, Господь творив великі чуда. Наприклад, чуда з дикими звірами, коли голодні леви на арені не роздирали їх, а лизали і поводилися, як вівці. Іншого разу, коли після жорстоких мук їх кидали до в’язниці, вони наступного дня були цілком здорові. Так було з багатьма мучениками. Деякі навіть були кинуті в піч і вийшли неушкодженими. Побачивши це, багато поган вигукували: «Великий Бог християн!». Завдяки цим чудам вони наверталися і визнавали Ісуса, будучи готовими перенести за Нього навіть муки і смерть. У життях цих мучеників і святих є згадка про тих, які воскрешали мертвих. Не своєю силою, але це робив той самий Ісус своєю божественною всемогутністю.

11. 03. 2024

Час Великого посту у цей надзвичайний час великої апостазії є часом наполегливого покаяння. Слова Ісуса про покаяння актуальні для кожного з нас: «Сповнився час і Царство Боже близько. Метанойте – змініть  мислення – і вірте в Євангеліє» (Мр. 1,15). «Якщо не покаєтеся, всі загинете» (Лк. 13,3).

Дивіться це відео також на: https://rumble.com/v4maflc–2024.html   
https://youtu.be/2U1BdE2kqXw  https://cos.tv/videos/play/51694924909286400
https://www.bitchute.com/video/WdYWHLWNf7Yp/   

У час Великого посту необхідно усвідомити ці основні реальності: Ти помреш. Ти будеш стояти перед Божим судом. Тебе чекає щаслива або нещаслива вічність. Божий Син, Ісус Христос, страждав і помер за тебе, щоб дати тобі вічне щастя після смерті. Терпіння при кривавому бичуванні було за твою нечистоту, приниження при коронуванні терням і плювання Христові в обличчя – за твою гордість.  Хресна дорога – за твої фальшиві дороги гріха. Христова смерть перемогла гріх і диявола та відкрила тобі дорогу до вічної слави. Ісус сьогодні говорить тобі: «Зречись самого себе, візьми свій хрест і йди за Мною». Куди? На Голготу. Там є вузька дорога (Мт. 7,14) до вічного життя через Христову смерть.

У час Великого посту дай собі постанову: щодня хоча б одне самозречення. Коли прийде думка себежалю, заздрості, нечистоти, гніву, скажи: «Ісусе, зрікаюся себе, зрікаюся себе… відділяюся від духа брехні і марноти».

Сьогодні, в половині Великого посту, наш погляд звернений на Святий Хрест. Хрест Ісуса виражає Його послух Отцю і зречення своєї волі. Він прийняв несприйняття і відкинення людьми, несправедливе засудження, муки, погорду і смерть. Це все Він добровільно прийняв з любові, щоб спасти наші безсмертні душі. Це суть земного життя Ісуса. Якщо ми хочемо бути правдивими християнами, це повинно стати і нашим стилем життя: вміти зрікатися своєї волі, свого «я» і підкоритися Божій волі. З охотою приймати все, що Бог допустить, без нарікання приймати терпіння, прощати ворогам і бути готовими до переслідування за правду аж на смерть.

Хрест пов’язаний і з нашим життям, він є для нас тією вузькою дорогою до вічного життя. Ми повинні навчитися входити до Христової  смерті – і не тільки тоді, коли будемо фізично помирати, але щодня. Через хрещення ми були занурені до Христової  смерті. Христова смерть на хресті є перемогою над силою гріха і брехні, перемогою над дияволом. Це безпечна дорога до вічного життя. Апостол Павло говорить: «Ми завжди входимо до Христової смерті, щоб в нас міг жити Ісус».

19. 03. 2024

Мас-медіа повідомляють, що 19 березня 2024 року виходить автобіографічна книга Бергольйо обсягом понад 300 сторінок. У ній Бергольйо також згадує про свою відставку і з цього приводу підкреслює, що це «віддалена гіпотеза», оскільки, за його словами, для його відставки немає «серйозних причин».

Коментар: Ще 2018 року нунцій-емерит в США К. М. Вігано публічно закликав Бергольйо разом з його гомо-мережею піти у відставку, при чому з дуже серйозних причин. Крім того, реальність така, що через своє псевдоєвангеліє (пор. Гал. 1, 8-9)  Бергольйо вже сам виключив себе з Церкви. Тому він не може бути її главою, як це підтверджує Святе Письмо, Святі Отці, учителі Церкви і догматична конституція. Незважаючи на це, він далі незаконно окупує папський уряд.

На сторінках автобіографічної книги також згадано історію аргентинської диктатури за режиму генерала Хорхе Р. Відели. Бергольйо зупиняється на неодноразово адресованих йому звинуваченнях, що він об’єднався з диктатурою, а тому у своїй книзі він свідомо представляє себе як рятівник дітей і молоді, що знаходяться під загрозою.

«Без віри не можливо подобатися Богу, бо хто приступає до Бога, мусить вірити,

що Він існує і дає нагороду тим, які Його шукають.»

«Без віри не можливо подобатися Богу, бо хто приступає до Бога, мусить вірити,
що Він існує і дає нагороду тим, які Його шукають»

Ця цитата є частиною відомої 11 глави з послання до Євреїв. Їй передують такі 5 віршів: «Віра є запорукою того, чого сподіваємося, доказ речей невидимих. Через неї предки були добре засвідчені. Вірою ми знаємо, що світ сотворений словом Божим, так що видиме з невидимого постало.  Вірою Авель приніс Богу кращу, ніж Каїн, жертву; вона засвідчила про нього, що він праведний, коли сам Бог дав свідоцтво на користь його дарів; нею він, хоч і мертвий, далі промовляє.  Вірою Енох був перенесений, щоб не бачити смерті; його не знайдено, бо Бог його переніс. Перед його перенесенням засвідчено було про нього, що він угодив Богові» (Євр. 11,1-5). Далі в цій главі подані приклади віри: Авраам, Мойсей, пророки, і вказується також на те, що через віру не лише отримуємо спасіння, але й через віру Бог надзвичайним способом робить і великі чуда.