«У вашій поведінці не будьте грошолюбні,

задовольняйтеся тим, що маєте,

бо Бог сказав: „Я тебе не зоставлю, Я тебе не покину”»

Перед цим висловом з послання до Євреїв апостол пише: «Пам’ятайте про в’язнів, немов би ви самі були в кайданах з ними, та про тих, що страждають, оскільки й вас може спіткати страждання. Подружжя хай у всіх буде в пошані й ложе хай буде без плями, бо Бог буде судити блудників та перелюбців». А потім слідують ці слова: «У вашій поведінці не будьте грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте, бо Бог сказав: „Я тебе не зоставлю, Я тебе не покину”».

Апостол продовжує: «Так що сміло можемо сказати: „Господь мій помічник – я не боюся. Що може мені людина зробити?”. Пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. Ісус Христос той самий учора, сьогодні і навіки. Не піддавайтеся різним чужим наукам» (вірші 3-9а).

Боже слово каже, що з Христом ми воскресли. Це для нас таїнство. Ісус воскрес дві тисячі років тому в Єрусалимі. Але я не є в Єрусалимі, а в іншому місці і в інший час. Я не був в Ісусовому гробі, щоб разом з Ним воскреснути. Я тоді ще навіть не існував. Отож, що означає слово «разом з Ним ми воскресли?». Усвідоммо, що відбулося при воскресінні Христа: мертве тіло Ісуса, яке лежало в гробі, не лише воскресло, але й перемінилося. Отож Христос воскрес уже з прославленим тілом. Він пройшов через кам’яний гріб, хоча до входу в гріб був привалений камінь. Потім 40 днів Він з’являвся апостолам у різних місцях. Отож до Ісусового фізичного тіла з воскресінням увійшло нове життя, воно було прославлене.

«Бо вам дана ласка не тільки вірувати в Христа,

але за Нього також і страждати»

«Бо вам дана ласка не тільки вірувати в Христа,

але за Нього також і страждати»

Перед цією цитатою апостол пише: «Тільки поводьтеся достойно Євангелії Христової, щоб я, чи то як прийду і вас побачу, чи то, бувши далеко, довідаюся про вас, що ви стоїте твердо в однім дусі, змагаючись однодушно за євангельську віру, ні в чому не лякаючись ваших противників; це буде для них певним знаком погибелі, а для вас – спасіння, і то від Бога» (вірш 27-28). І далі апостол пише: «Ви переносите ту саму боротьбу, яку бачили в мені і про яку тепер чуєте». А далі: «Коли, отже, є в Христі якась утіха, коли є якась відрада в любові, коли є якась спільність духа та якесь серце і милосердя, то завершіть мою радість: думайте те саме, майте ту саму любов, будьте однодушні, згідливі. Не робіть нічого під впливом суперечки чи з марної слави, але вважаючи в покорі один одного за більшого від себе» (2,1-3).

20.05.2024

Шановні Єпископи Словаччини!

Контроверсійна церковна організація під назвою КЄС (Конференція єпископів Словаччини) зі своїм головою архиєп. Бобером маніпулювала вами через свої рішення, поки, накінець, прийнявши «Fiducia supplicans», не довела до найтяжчого злочину – явного бунту проти Бога! Цим ви публічно зреклися Євангелія Христового і прийняли содомське антиєвангеліє, за що, відповідно до Божого слова, на вас впала найважча кара – анатема, прокляття і виключення з Христової Церкви. Христове Євангеліє є необхідною умовою для вічного спасіння, а з іншого боку, його відкинення є причиною вічного засудження. Злочин, який ви вчинили і яким накликали Боже прокляття на себе і весь словацький народ, – це, власне, і є цей ваш райдужний синодальний шлях, кульмінацією якого стала навмисно прихована, але реальна трансформація Католицької Церкви в сатанинську антицеркву Нью-Ейдж. Вона надалі перебуває під керівництвом т.зв. Святішого Отця, який публічно посвятив себе сатані в Канаді за допомогою чародія. Віруючі католики Словаччини навіть не знають про цю злочинну трансформацію Церкви. Дійшло до зради і відречення від Господа нашого Ісуса Христа і Духа Божого та прийняття духа антихриста. Але віруючі надалі мають тих самих священників, ту саму Літургію, ті самі хрещення, ті самі обряди, все те саме, тому ніхто й не підозрює, що сталося.

9.05.2024

У неділю, 19 травня 2024 року, є свято Зіслання Святого Духа. У день П’ятидесятниці апостол Петро промовив у силі Духа і закликав прочан до навернення та покаяння. Він сказав: «Ісуса, якого ви розіп’яли, Бог зробив Господом і Христом». Почувши це, вони розжалобилися серцем і сказали до Петра та інших апостолів: «Що нам робити, мужі-брати?».

Дивіться це відео також на: https://rumble.com/v4viduz-294790571.html   
https://cos.tv/videos/play/52773801823081472   
https://youtu.be/s1yVfIAq2O0   

Ісус каже апостолам: «Ви ж Мене побачите, бо Я живу, і ви будете жити» (Ів. 14,19). Чи побачать апостоли Христа? Так, побачать Його, воскреслого, на третій день після Його смерті, а потім Він буде з’являтися їм 40 днів. Також побачать Його у світлі слави в момент своєї фізичної смерті, коли вже бачитимуть Його таким, яким Він є. Побачать Його! Перший з апостолів, який так Його побачив ‒ один з братів, за яких просила їхня мати, щоб вони сиділи по правиці і по лівиці Христа. Тоді Ісус їх запитав: «Можете пити чашу, яку Я п’ю?» Яків і його брат Іван сказали: «Можемо». Ісус їм відповів: «Мою чашу питимете». І таки пили: першим, хто пив чашу терпінь, був Іван. Він, один з усіх апостолів, пережив з’єднання з Христовою смертю, будучи готовим навіть померти, а тому вірно залишився стояти під хрестом.А його брат Яків був першим з апостолів, який як мученик віддав життя за Христа. Він був стятий мечем. А потім за Христа віддали життя і всі інші апостоли. Тоді вони побачили Христа! І ми Його побачимо ‒ і цілу вічність будемо споглядати Його обличчя. Але умова ‒ залишитися вірними Ісусові аж до кінця, до смерті.

Коли воскреслий Ісус з’явився апостолам, тричі промовив до них слова «Мир вам!». В якій ситуації Ісус це говорить? В Євангелії написано: «А як звечоріло, того самого дня, першого в тижні, – а двері ж були замкнені там, де перебували учні: страхались бо юдеїв, – входить Ісус, став посередині та й каже їм: „Мир вам!”» (Ів 20,19). Далі в Євангелії сказано: «Це промовивши, показав їм руки й бік. І врадувались учні, побачивши Господа. І ще раз Ісус їм каже: „Мир вам!”» (вірші 20-21). Потім втретє знову їм з’явився через тиждень, в неділю, коли з ними був і Тома: «По вісьмох днях знову були вдома його учні, а з ними і Тома. І входить Ісус, а двері були замкнені, стає посередині та й каже: „Мир вам!”» (вірш 26).

Часто Ісус мусить і нам сказати: «Мир вам! Мир тобі!». Треба прийняти цей мир. Усвідоммо, скільки тривоги є в нашій душі… Чому? Бо ми не з’єднані з Богом. Бо наша віра слабка. Ми не з’єднані з Христом і Божим словом. Тільки Він дає нам Свій справжній мир,

«Бо ми не маємо тут постійного дому, а майбутнього міста шукаємо»

«Бо ми не маємо тут постійного дому,

а майбутнього міста шукаємо»

Апостол Павло нагадує віруючим того часу, але також і нам глибоку правду, про яку ми часто забуваємо. Тут, на землі, у нас немає постійного дому. Але з іншого боку, тут, на землі, треба мати і створювати дім. На жаль, сучасна декадентська культура, яку також масово просовує і наддержавна політична система зі своєю гендерною ідеологією, прагне зруйнувати основну клітину суспільства, якою є сім’я. Сім’я складається з батька, матері та дітей, вони мають спільний дім. Раніше родинну атмосферу завжди створювала мати. Навіть дорослі діти, у яких вже були свої сім’ї, доки мати жила, приходили у важку хвилину, щоб у старенької матері почерпнути підбадьорення та розраду. Сьогодні, на жаль, старих батьків віддають у будинки пристарілих або навіть дехто у Західній Європі прагне якнайшвидше отримати евтаназію, тобто вчинити асистоване самогубство. Все це породжено цією смертоносною декадентською ідеологією, яка, однак, масово поширюється і впливає також на Східну Європу.

«Стара людина» має чіткі закономірності, які є дуже делікатними. Найкраще можна їх розпізнати і відмаскувати на собі, але ще інтенсивніше це відбувається, коли двоє або троє дійсно хочуть «стару людину»  дати на хрест, щоб нас стосувалося: «Разом з Ним ми померли, разом з Ним, ми були поховані». А тоді нас буде стосуватися і те, що «разом з Ним ми воскресли». Тут не йдеться про фізичну смерть, фізичне поховання і фізичне воскресіння. Це питання віри і життя з віри, передусім тих основних кроків, до яких ми повинні щодня повертатися: 1) зректися себе, 2) взяти свій щоденний хрест. Іноді цей хрест певний період часу є той самий. Іноді протягом дня постає в кількох нових варіантах. Насамперед, йдеться про зречення своїх поглядів, переконань чи звичок навіть в дрібницях, а це болить!

Христос воскрес! Воістину воскрес!

Дорогі брати і сестри!

Сьогодні ми всі, які у хрещенні були духовно з’єднані з Христом, згадуємо Його славне воскресіння. Цій перемозі над смертю у Страсну П’ятницю передували жорстокі муки при бичуванні, принизлива і болісна дорога на страшну смерть і тригодинне Ісусове вмирання на ганебному хресті. Син Божий прийняв нашу людську природу окрім гріха. На хресті Він взяв на Себе все зло, яке породжує первородний гріх – усе зло, яке виходить із цього родовища зла в нас, і врешті зламав самий корінь зла. Святе Письмо називає його первородним гріхом, старою людиною. Родовище зла, пов’язане з нашим его, є духовне, але через самообман впливає також на наш розум і волю. Це створює в нашому тілі дисгармонію і на кінець спричиняє фізичну смерть. Гріх робить людину нещасною і робить нещасними цілі народи. Це сьогодні може побачити кожен, хто має відкриті очі. Усі війни, катування, тиранія, цинізм, убивства, злочини – все це виходить із отруєного нутра людини, з цієї духовної темряви, за якою стоїть дух брехні та смерті – диявол. Тому Син Божий прийшов у світ і став подібним до нас, щоб взяти на Себе справедливу кару за все те зло, яке вийшло з нас, яке забруднює нас і тримає у своїй неволі чи навіть в духовному чи душевному рабстві.

Досконалий жаль не полягає у відчуттях чи розумі, але, передусім, це питання живої віри в Боже слово. Він складається з двох кроків: перший – що людина охоча стати до Божого світла і дозволити себе ним просвітити, буквально, як рентгеном. Потім другий крок – що людина стане у вірі під Христовий хрест і усвідомить силу Христової крові. «Якщо ходимо у світлі, Кров Ісуса Христа очищує нас від кожного гріха» (1Ів. 1,7). Це слово треба ввести в практику, до щоденного життя, тому що і праведник 77 разів на день згрішить, як каже Писання. Ми повинні завжди усвідомлювати – а це доля секунди: «Так, Господи, я згрішив». Треба стати до Божого світла, але водночас відразу ж стати під силу Христової Крові і з вірою прийняти прощення. Це джерело справжнього миру.

«Не залишаймо своїх сходин, як то в декого є звичай,

а, навпаки, напоумляймо один одного,

і то тим більше, що бачите, як зближається день Христовий»