Галерея
Роздуми над Словом життя Євр. 13,14
«Бо ми не маємо тут постійного дому,
а майбутнього міста шукаємо»
Апостол Павло нагадує віруючим того часу, але також і нам глибоку правду, про яку ми часто забуваємо. Тут, на землі, у нас немає постійного дому. Але з іншого боку, тут, на землі, треба мати і створювати дім. На жаль, сучасна декадентська культура, яку також масово просовує і наддержавна політична система зі своєю гендерною ідеологією, прагне зруйнувати основну клітину суспільства, якою є сім’я. Сім’я складається з батька, матері та дітей, вони мають спільний дім. Раніше родинну атмосферу завжди створювала мати. Навіть дорослі діти, у яких вже були свої сім’ї, доки мати жила, приходили у важку хвилину, щоб у старенької матері почерпнути підбадьорення та розраду. Сьогодні, на жаль, старих батьків віддають у будинки пристарілих або навіть дехто у Західній Європі прагне якнайшвидше отримати евтаназію, тобто вчинити асистоване самогубство. Все це породжено цією смертоносною декадентською ідеологією, яка, однак, масово поширюється і впливає також на Східну Європу.
З правдивої єдності виходить життя воскреслого Ісуса
«Стара людина» має чіткі закономірності, які є дуже делікатними. Найкраще можна їх розпізнати і відмаскувати на собі, але ще інтенсивніше це відбувається, коли двоє або троє дійсно хочуть «стару людину» дати на хрест, щоб нас стосувалося: «Разом з Ним ми померли, разом з Ним, ми були поховані». А тоді нас буде стосуватися і те, що «разом з Ним ми воскресли». Тут не йдеться про фізичну смерть, фізичне поховання і фізичне воскресіння. Це питання віри і життя з віри, передусім тих основних кроків, до яких ми повинні щодня повертатися: 1) зректися себе, 2) взяти свій щоденний хрест. Іноді цей хрест певний період часу є той самий. Іноді протягом дня постає в кількох нових варіантах. Насамперед, йдеться про зречення своїх поглядів, переконань чи звичок навіть в дрібницях, а це болить!
Пастирський лист на Великдень-2024
Христос воскрес! Воістину воскрес!
Дорогі брати і сестри!
Сьогодні ми всі, які у хрещенні були духовно з’єднані з Христом, згадуємо Його славне воскресіння. Цій перемозі над смертю у Страсну П’ятницю передували жорстокі муки при бичуванні, принизлива і болісна дорога на страшну смерть і тригодинне Ісусове вмирання на ганебному хресті. Син Божий прийняв нашу людську природу окрім гріха. На хресті Він взяв на Себе все зло, яке породжує первородний гріх – усе зло, яке виходить із цього родовища зла в нас, і врешті зламав самий корінь зла. Святе Письмо називає його первородним гріхом, старою людиною. Родовище зла, пов’язане з нашим его, є духовне, але через самообман впливає також на наш розум і волю. Це створює в нашому тілі дисгармонію і на кінець спричиняє фізичну смерть. Гріх робить людину нещасною і робить нещасними цілі народи. Це сьогодні може побачити кожен, хто має відкриті очі. Усі війни, катування, тиранія, цинізм, убивства, злочини – все це виходить із отруєного нутра людини, з цієї духовної темряви, за якою стоїть дух брехні та смерті – диявол. Тому Син Божий прийшов у світ і став подібним до нас, щоб взяти на Себе справедливу кару за все те зло, яке вийшло з нас, яке забруднює нас і тримає у своїй неволі чи навіть в духовному чи душевному рабстві.
Що таке досконалий жаль?
Досконалий жаль не полягає у відчуттях чи розумі, але, передусім, це питання живої віри в Боже слово. Він складається з двох кроків: перший – що людина охоча стати до Божого світла і дозволити себе ним просвітити, буквально, як рентгеном. Потім другий крок – що людина стане у вірі під Христовий хрест і усвідомить силу Христової крові. «Якщо ходимо у світлі, Кров Ісуса Христа очищує нас від кожного гріха» (1Ів. 1,7). Це слово треба ввести в практику, до щоденного життя, тому що і праведник 77 разів на день згрішить, як каже Писання. Ми повинні завжди усвідомлювати – а це доля секунди: «Так, Господи, я згрішив». Треба стати до Божого світла, але водночас відразу ж стати під силу Христової Крові і з вірою прийняти прощення. Це джерело справжнього миру.
Слово життя Євр. 10,25 (від 28.04. до 12.05.2024)
«Не залишаймо своїх сходин, як то в декого є звичай,
а, навпаки, напоумляймо один одного,
і то тим більше, що бачите, як зближається день Христовий»
Роздуми над Словом життя Євр. 10,25
«Не залишаймо своїх сходин, як то в декого є звичай,
а, навпаки, напоумляймо один одного, і то тим більше,
що бачите, як зближається день Христовий»
Перед цим віршем написано: «Держімо непохитне визнання надії, бо Той, хто обіцяв, вірний. І зважаймо один на одного, заохочуючи до любові й до діл добрих». Ті спільні сходини, коли апостол писав цього листа, були приблизно такими ж малими, як і наші. Але це стосувалося і стосується передусім малих молитовних груп, які несли тягар Церкви і взивали до Бога про світло, силу та спасіння, як роблять це і сьогодні.
Усвідомлюємо, що біблійна вимога койнонії, тобто створення братньої спільноти, сьогодні є дуже актуальною. Йдеться про групу віруючих чоловіків, які сходяться на молитву і взивають до Бога за себе та за довірені їм душі. Одночасно вони намагаються підбадьорювати один одного, щоб посеред цього світу, незважаючи на різні тиски, залишатися вірними Христу та заповідям, які Він нам дав. Христові заповіді не важкі, але за певних обставин можуть вимагати і великих жертв. Але тим більшою є і нагорода в небі, якщо ми будемо витривалими.
Слово життя Євр. 12,1 (від 14.04. до 28.04.2024)
«Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків,
відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує,
і біжімо витривало до змагання, що призначене нам.»
Роздуми над Словом життя Євр. 12,1
«Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків,
відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує,
і біжімо витривало до змагання, що призначене нам».
Перед цим віршем зі Святого Письма є приклад цілого ряду свідків з усієї 11-ої глави. Ця глава закінчується словами: «І всі вони, дарма що мали добре засвідчення вірою, не одержали обіцяного, бо Бог зберіг нам щось краще, щоб вони не без нас осягли досконалість».
А далі йде вірш, який ми будемо повторювати протягом двох тижнів. Він починається словами: «Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків…», і продовжується: «відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам». Другий вірш пов’язаний з першим: «Вдивляючись пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри». Далі написано: «Замість радості, що перед Ним була, Він витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і возсів праворуч Божого престолу. Тож думайте про Того, хто витерпів від грішників таке велике проти себе противенство, щоб, знемігшись, ви не впали духом.
Вірність і витривалість на дорозі за Ісусом
Ісус є Любов і Правда. Диявол є брехун і вбивця. Наша стара природа, стара людина в нас, знаходиться в постійній співпраці з брехуном і непримиренним ворогом Ісуса. Вона намагається нас цілком природно, приховано і непомітно поневолити певними злими звичками, залежностями, страхами з правди, з майбутнього. Ця сила брехні, як отрута діє в нас, отруює нашу волю і вона стає байдужою і лінивою у виконанні Божої волі. Вона намагається обманювати нас фальшивими уявами про себе, про світ, розбити ідеал цілісної і абсолютної любові до Ісуса і душ! Сила обману і брехні діє у світі. Це отруйне середовище заморює людей.
Хрест − це двері до Божого Царства
Ми повинні стояти під хрестом, як Марія. Але ми тікаємо від хреста. Однак в ньому приховане благословення, спасіння! Коли будемо помирати, хрест стане нашими дверима до Божого Царства. Там ми побачимо Ісусове обличчя, і Він прийме нас у Свої обійми. Але ми не знаємо ні дня, ні години нашої смерті, тому маємо бути завжди готові. Що хочемо шукати на цій землі? Що хочемо взяти до гробу? Не візьмемо нічого… Так будьмо мудрими. Шукаймо найперше Божого Царства, серйозно рахуймося зі смертю.
Віра в Христа розіп’ятого і воскреслого
У молитві-розважанні про Емаус є думка: «Господи, дай, щоб я бачив Тебе в собі і в братові, який тепер зі мною молиться». Ми не бачимо Христа ні в собі, ні в братові. Ісус хоче від нас погляду віри. Коли Ісус розмовляв з емауськими учнями і говорив про Божі речі, зокрема про терпіння, які мав перенести Месія, то їхнє серце палало. Потім Ісус відкрив їм очі і вони Його впізнали. Цікаво, що ці учні, перш ніж зустрілися з Ісусом, говорили між собою про всі події, які відбулися. Говорили про Христа, мабуть згадували про те, як Він недавно воскресив Лазаря, який чотири дні перебував у гробі, згадували й про інші події, але головне – згадували про Велику П’ятницю. Центром їхньої розмови був хрест. Звичайно, хрест і ці думки до певної міри вели до того, що вони були сумні, бо ще не мали того ступеня віри, щоб повністю повірити свідченню, яке зранку чули і яке поширилось по Єрусалимі: «Багато з наших жінок були біля гробу і гріб був порожній; вони навіть стверджували, що зустрілися з Ісусом». Тоді Ісус ще не з’явився апостолам.
Слово життя Євр. 13,8 (від 31.03. до 14.04.2024)
«Ісус Христос вчора і сьогодні – той самий навіки.»
Роздуми над Словом життя Євр. 13,8
«Ісус Христос вчора і сьогодні – той самий навіки»
Перед тим, як Ісус воскресив Лазаря, який вже чотири дні лежав у гробі, Марта сказала Ісусу: «Господи, якби Ти був тут, мій брат не помер би». Ісус відповів їй: «Твій брат воскресне». Вона сказала: «Знаю, що воскресне у воскресіння останнього дня». Ісус промовив: «Я є воскресіння і життя».
Ісус той самий вчора, сьогодні і навіки. Отож, Він має ту саму силу і навіть сьогодні може воскрешати мертвих, особливо духовно мертвих. Він може робити те саме, що робив, коли був тут, на землі. Читаючи життя святих і мучеників, бачимо, що через багатьох з них перед їхньою смертю, тобто під час їхніх мук, Господь творив великі чуда. Наприклад, чуда з дикими звірами, коли голодні леви на арені не роздирали їх, а лизали і поводилися, як вівці. Іншого разу, коли після жорстоких мук їх кидали до в’язниці, вони наступного дня були цілком здорові. Так було з багатьма мучениками. Деякі навіть були кинуті в піч і вийшли неушкодженими. Побачивши це, багато поган вигукували: «Великий Бог християн!». Завдяки цим чудам вони наверталися і визнавали Ісуса, будучи готовими перенести за Нього навіть муки і смерть. У життях цих мучеників і святих є згадка про тих, які воскрешали мертвих. Не своєю силою, але це робив той самий Ісус своєю божественною всемогутністю.
ВВП: Великий піст 2024 – час покаяння: відречися від «Fiducia supplicans» (пастирський лист)
11. 03. 2024
Час Великого посту у цей надзвичайний час великої апостазії є часом наполегливого покаяння. Слова Ісуса про покаяння актуальні для кожного з нас: «Сповнився час і Царство Боже близько. Метанойте – змініть мислення – і вірте в Євангеліє» (Мр. 1,15). «Якщо не покаєтеся, всі загинете» (Лк. 13,3).
