Галерея
Справжня любов
Іноді, якщо на те воля Божа, треба сказати ближньому правду прямо і виразно, щоб врятувати його душу – навіть якщо це болить, але сказати з позиції внутрішнього прощення. А інколи Божою волею може бути мовчання. Тоді скажу: «Господи, хай буде воля Твоя. Якщо маю мовчати, то буду мовчати. А якщо маю йти в напад – піду!» А тут ключову роль відіграє послух Богу в даній ситуації. Нормою є спасіння душ, добро ближнього. Над всім цим є любов. А любов іноді полягає в тому, щоб взяти в руки батіг, а не пестити. Подібно як любов до дітей проявляється через виховання.
Телевізор наш щоденний. 2. ЧАСТИНА
Медіалізація інформації і мас-медіальна продукція
Бути переконаним, що мас-медіа надають об’єктивну інформацію (інформують), є однією з найтрагічніших помилок людини ери телебачення. Віра в цю брехню є наріжним каменем, на якому базується телевізійно орієнтоване суспільство. Сама думка, що мас-медіа будуть тільки передавати інформації такими, якими вони є насправді, є утопічною та ілюзорною. Подання не лише актуальних інформацій, але особливо і моральних тем, є одним з основних важелів влади у загальносуспільному вимірі, як співалося в одній вже сьогодні забутій пісні: «інформація – це зброя масового нищення». І вже не треба якось доказувати, що незалежних мас-медіа просто не існує – саме тому, що прагнення влади є в кожній людині.
Телевізор наш щоденний. 1.ЧАСТИНА
І сьогодні ви сіли перед телевізором, щоб увійти в безтурботний і начебто невинний світ вашої улюбленої теле-комедії. Візьмімо, наприклад, серіал «Друзі». З закулісся сцен раз за разом звучить штучний сміх і хвилі доброї атмосфери плавно вливаються у вашу вітальню щодня перед телевізійними новинами – і це саме завдяки цьому знаменитому американському серіалу. І завдяки цій начебто безневинній мас-медіальній місії комфорту ви дійсно полюбили телевізор. Отож, вам здається природнім з вдячністю дарувати йому свій вільний час.
Бути, як Авраам
Є люди, які мають харизму говорити. Але коли проповідник сам не має правдивого духовного підґрунтя – з’єднання з Христом, його проповіді спочатку підбадьорюють людей, але згодом виявляється їх поверховість, бездухість. Вони не змінюють людей зсередини. Але коли людина сама реалізує Божі правди і живе ними, коли їх втілить, то її слово має силу. Тоді, коли людина свідчить, навіть не знаючи як, Дух зійде на слухачів. Ми повинні бути праведниками, які живуть з віри. Бути як Авраам, людьми, які мають Бога на першому місці. Завдяки Аврааму Бог поблагословив все його потомство. Крім того, в даний час потрібно мати спільноту. Церква – це спільнота. Де є двоє або троє, там є сила.
Треба знати, що є основне
Треба, щоб ми знали основне, щоб були свідками там, де ми є. Кожен там, де він є, має просити про силу Святого Духа, щоб на конкретному місці бути євангелистом, вчителем, пророком. Євангелист має в силі проповідувати Євангеліє. Вчитель вміє пояснювати Святе Письмо. Пророк – це той, хто бачить і вказує на суть речей. Однак існує закон якоїсь духовній ентропії. Ми бачимо це на прикладі Ізраїля. Народ вийшов з Єгипту, але потім знову повернувся до своїх ідолів – як тільки Мойсей вийшов на гору, поставили собі золотого бика. Це та «стара людина» в нас: постійно буде поклонятися гріху і демонам, і навіть буде жертвуватися, постити… Наприклад, деякі індійські гуру, виглядають як шкіра і кості, але постять не задля Христа, для спасіння своєї душі, а задля своєї гордині, тому що відкрилися демонам. Ми, однак, повинні бути повні Святого Духа, маємо бути свідками Христа, знати, що є основне. Своє оточення ми формуємо передусім тим, чим самі живемо. Достатньо кілька основних правд: що людина навчиться в дрібницях зрікатися себе, навчиться молитися, знаходити час на молитву і серйозно рахується з Богом.
Слово Життя Ів. 16,32 (від 10.5. до 24.5.2015)
«Ото настає година, і вже настала, що ви розпорошитесь кожен у власне своє,
а Мене ви Самого покинете… Та не Сам Я, бо зо Мною Отець!»
Роздуми над Словом Життя Ів. 16,32
«Ото настає година, і вже настала, що ви розпорошитесь кожен у власне своє – eis ta idia (грец. оригінал), а Мене ви Самого покинете… Та не Сам Я, бо зо Мною Отець!»
І це слово Ісус сказав ввечері перед своєю смертю. Було б добре прочитати собі хоч 5 віршів перед тим і 5 віршів після цього, щоб побачити зв’язок. Але найкраще знову прочитати собі всю 16 і 17 главу. Це речення є відповіддю на попередні слова апостолів, які визнають віру в Божественну місію Христа. Ісус показує їм слабкість їхньої віри – прийде легке випробування і вони розпорошаться. Тієї ночі апостоли розбіглися, а Петро, який спершу був героєм і йшов за Ісусом, на кінець серед тиску і ненависті до Христа піддався страху за себе, а Христа відрікся. Потім він розкаявся. Ісус знав слабкість апостолів, а також знає і нашу слабкість. Наша стара природа – душевність, порушена інфекцією первородного гріха – в критичний момент повірить страху, а Христу і Його слову не вірить.
