Роздуми над Словом Життя Ів. 17,1

«Отак мовив Ісус, а підвівши очі свої до неба, проказав: „Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син твій Тебе прославив”»

Ісус завершує молитвою свої довірливі слова апостолам, пов’язані з глибоким таїнством, що стосується Святого Духа, життя Триєдиного Бога в нас, обіцянки вислуханої молитви в Ісусове Ім’я, суті найбільшої любові до ближнього, яка полягає в тому, що навіть своє життя ми повинні жертвувати за своїх друзів, а також інших глибоких правд.

«Отак мовив…» – це стосується слів, які записані в 13-16 главах. «Підвівши очі свої до неба…» В цьому Ісус є для нас прикладом. І ми повинні підводити свої очі до неба. Часто ми опускаємо їх на землю або очима з’єднуємося з марнотою, або й гріхом. Ісус сказав: «Отче, прийшла година».
Яка година? Година Ісуса, коли Він має розпочати своє фізичне і душевне страждання, яке закінчується на ганебному хресті. Ця дорога терпіння і завершення спасіння була призначена Богом на конкретний час.
І цей час прийшов. Ісус каже: «Прослав свого Сина, щоб Син твій Тебе прославив». Ісус є первородним Сином, а ми, якщо прийняли Ісуса за свого Спасителя і Господа, є другородженими синами і доньками Небесного Отця. Одного разу прийде і наша година, коли своїм терпінням і смертю маємо прославити свого Небесного Отця. Під час молитовної зупинки, коли будемо повторювати ці слова, можемо усвідомити реальність години (Ісусової, і тієї, яка чекає мене), зупинитися, підняти очі до неба і при тому зробити акт любові до Бога, акт цілковитої відданості.

Завантажити: Роздуми над Словом Життя Ів. 17,1