«Хто ж пророкує, то говорить людям: на повчання, попередження,

розраду. Хто мовами говорить, той сам себе повчає;

хто ж пророкує, той повчає Церкву.»

«Хто ж пророкує, то говорить людям: на повчання, попередження, розраду. Хто мовами говорить, той сам себе повчає; хто ж пророкує, той повчає Церкву»

На початку 14 глави сказано, що ми повинні змагати до любові, але гаряче бажати духовних дарів, особливо ж дару пророцтва. Апостол Павло порівнює дар пророцтва з даром молитви незнаними мовами. Він пояснює, що коли хтось молиться незнаною мовою, інша людина не має з цього користі, бо цю молитву з глибин душі промовляє Дух Божий до Бога Отця, і ніхто цього не розуміє. З цього має користь той, хто молиться, але не спільнота. З пророчим даром інакше. Дар пророцтва – це не якесь віщування про майбутнє, навіть якщо Бог через пророцтво відкриває майбутні речі. Але не в цьому суть пророцтва. В третьому вірші сказано, в чому полягає його суть: 1) йдеться про духовне збудування, тобто користь для віруючих; 2) йдеться про попередження; 3) йдеться про розраду. Хто молиться мовами, безперечно, має досвід, що Божий Дух в цій молитві дає і усвідомлення нагальної потреби просити всім своїм єством за конкретну річ і залишатися або в Божій обітниці, або у вірі в Боже слово. Святий Дух в той момент дійсно заступається за нас стогонами невимовними і незнаними для нас словами, які промовляємо в Божій присутності.

Ісус потребує зрілих людей. За один рік з одною зрілою людиною Він може зробити більше, ніж з сотнями незрілих за 200 років. Справжня ознака зрілості – це ступінь вмирання для свого «я» заради Христа. Ця смерть полягає в покорі, в цілковитому зріканні в кожній ситуації своєї власної волі, свого добра, своїх уявлень і прагнень та в прийманні усього з любові до Ісуса.

22.01.2017

Франциск мав би публічно вибачитися не лише перед президентом США, але й перед всією світовою громадськістю!

Франциск Бергольйо в єдності з програмою архітекторів Нового світового порядку інтенсивно впливав на виборців в США ще в лютому 2016 року. Він цілеспрямовано очорнив Д. Трампа – буцімто він «не є християнином». Цим дієво втрутився до виборчої кампанії. Однак президент Трамп є християнином! На противагу цьому, Бергольйо не є ані християнином, ані католиком, ані дійсним папою! Згідно послання до Галатів 1,8, він стягнув на себе Божу анатему – прокляття за єресі. Його недійсне обрання підтверджує і догматична булла папи Павла IV.

Бергольйо зловживає папським авторитетом для ліквідації Католицької Церкви (ексгортація Amoris laetitia), всіх моральних цінностей (цілує ноги транссексуалам) і для збезчещення моральних особистостей.

Треба боротися за духовне пробудження в своєму народі – готувати дорогу для живого Господа Ісуса. Прийде Божий час, коли завіє Святий Дух! Не здаваймося! Наша боротьба не проти тіла і крові, але проти духів в піднебесних просторах (Еф. 6,12). Але не біймося, Ісус з нами. Він знає про нас, а ми лише несемо частину Його страждань і переслідувань, які Він сьогодні зазнає у світі та, на жаль, і в Своєму Містичному Тілі – Церкві. Але Він є переможець!

Змагання за єдність – це те найважливіше завдання. В ньому через хрест має реалізуватися чиста любов до Бога і до душ. При змаганні за єдність найшвидше очищуються наші почуття, розум і воля. А тоді ці сили душі через єдність може використати Ісус.

«Стара людина» в мені і в моєму ближньому стереже Господа Ісуса, наче у в’язниці, і якщо хочемо йти за Ним, то треба хоча б двічі упокоритися. Перше упокорення – це вийти з себе, зі свого «спокою» або свого зранення чи себежалю. А другий крок – упокоритися  перед «старою людиною», яка стереже мого ближнього. Коли це зроблю, то зустрінуся з живим Ісусом.

Що сказав пророк Ілля, коли на Кармелі впав вогонь з неба і спалив приготовану жертву? «Я все зробив за Твоїм словом». Не більше і не менше. А ми до цього часто хочемо щось додати, бо так нам подобається, або щось здається нам перебільшеним. Однак Бог вчить нас, щоб через малі речі ми вчилися слухатись, ходити в Дусі, наслідувати Христа. Ісус каже: «Йди за Мною!» (Лк. 5,25), а також: «Моя пожива – чинити волю Мого Отця!» (див. Ів. 4,34). А чию волю виконую я? Свою? Своїх настроїв? Або волю якогось духа – заздрості, гніву, мстивості, мамони чи нечистого духа? Кому я служу? Собі? Але ми маємо бути слугами Всевишнього! З Ним завжди переможемо! І при тому зовсім не має значення, чи в боротьбі нас хтось уб’є, або чи нас відкличуть з поля бою. Це нас не цікавить. Нас цікавить тільки одне: шукати і виконувати Божу волю. А тоді, як каже апостол Павло, «мені приготований вінець слави, і не тільки мені…». Він проповідував Боже слово в силі, а не лише як літеру Писання, яку проповідують сучасні ліберальні теологи. Однак таку Божу силу і Божу мудрість не отримаємо без молитви. Молитва є основою. Там вирішується перемога.

«Ні! А лиш те, що погани, коли щось жертвують,

то жертвують бісам, не Богові. Я ж не хочу, щоб ви були спільниками бісів.

Не можете пити чаші Господньої і чаші бісівської;

не можете бути учасниками столу Господнього і столу бісівського».

Слово «ні» відноситься до попереднього вірша, де поставлено питання: «Чи ідол є чимось?». Тобто якийсь дерев’яний ідол сам по собі нічого не означає і лише символізує демона.

Що стосується приношення жертв цим дерев’яним, залізним чи зробленим з іншого матеріалу ідолам, то здійснюється, що їжа або будь-що, принесене їм в жертву, ні в якому разі не приноситься в жертву Богу, але демонам. Слово Боже підтверджує, що коли погани щось жертвують, то жертвують бісам, не Богові.

Добре було б уважно прочитати 10 главу від 1 до 21 вірша. Тут згадується, як Бог через Мойсея чудесним способом вивів ізраїльтян через Червоне море з єгипетського рабства. Там сказано, що всі були духовно з’єднані з Мойсеєм, і показано таїнство, що вони мали єдність з духовною скелею, яка їх супроводжувала, а тією скелею був Христос. Христос ще не прийшов у тілі як Спаситель, але Друга Божа Особа має спільне Божество з Отцем і Святим Духом.

Бог установив, що сьомий день має бути присвячений Йому. Син Божий відкупив нас Своєю смертю на хресті і в ніч з суботи на неділю славно воскрес. Неділя є днем воскресіння. Через сім тижнів після воскресіння Христа, знову ж у неділю, на апостолів і на три тисячі людей, які повірили, зійшов Святий Дух. У цей день – в неділю – народилася Новозавітня Церква. Цей день має повністю належати Богу. З нього ми повинні черпати духовну силу і благословення на наступний тиждень. Духовна програма для святкування дня Воскресіння і Зіслання Святого Духа полягає в особистому переживанні цих двох таїнств.

Якщо християни почнуть святкувати день воскресіння, настане духовне воскресіння народу.

Через перших християн Бог робив в Єрусалимі великі чуда та знамення. Джерелом духовної сили було святкування дня воскресіння, пов’язане з 4-ма принципами: 1) апостольське вчення; 2) братня спільнота (койнонія); 3) молитви; 4) Літургія (ламання хліба) (Ді. 2,42).

Коли приступаємо до боротьби, мусимо знати, проти кого ми боремось. Ми не воюємо проти якоїсь мертвої території, на якій стоять заводи, аеропорти, склади зброї… Не воюємо проти якихось фізичних, тобто неживих, енергій, але боремося проти «пантократорес» – духовних сил, розумних істот зла, які мають певну духовну силу. Однак і вони повинні підкоритися Божій владі, Божому слову – слову, яке промовить Бог через Своїх вірних слуг і слугинь. Вони мусять підкоритися – чи хочуть, чи не хочуть. Але це слово має бути сказане у вірі, а не в сумнівах. Інакше б здійснювались слова апостола Якова: «Хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер» (Як. 1,6). Ісус каже: «Не сумнівайся, а вір!». У що? Не в свої сили, свої здібності чи досвіди… Так, треба мати досвіди, і в момент бою можемо керуватися й ними, але головне – мати єдність з «центром», з Ісусом.

На Різдво ми згадуємо реальність Христового приходу у світ. Заради нас Він народився як беззахисне Дитятко. Ми знову повинні усвідомити ту велику радість, яку нам звіщає Боже слово: «Сьогодні вам народився Спаситель, Христос Господь!» (Лк. 2,11). Сьогодні і мені народився! Сьогодні і тобі народився Спаситель!

Христос хоче народитися і в нас, і через нас хоче свідчити  світу. Чому? Щоб люди могли отримати прощення гріхів, щоб вони могли бути спасенні. В Євангелії написано: «Він спасе народ свій від гріхів їхніх». Ісус є главою Містичного Тіла – Церкви. Ми – Його члени, і Він від нас хоче, щоб в цій добі, в цей час ми свідчили і за це свідчення були охочі навіть терпіти. Він спас нас через своє терпіння, через свою кров, свою жертву на хресті.