17.12.2016

«Папа» планує відвідати Білорусію. Згідно статистики, тут проживає 78% білорусів, 13% росіян, 4% поляків і 3% українців. Більшість жителів є православними. Яка мета Франциска? Це знає він і архітектори Нового Світового Порядку. Яку користь приніс його візит іншим країнам колишнього Радянського Союзу, таким як Грузія, Вірменія, Азербайджан? Жодну – ні політичну, ні релігійну, але навпаки.

Яка ідеологічна програма Франциска?

Франциску не йдеться про внутрішнє відродження християнства через особисте відношення до Христа.

Франциску не йдеться про відновлення християнської Європи. Навпаки, йому йдеться про ліквідацію моральних основ і знищення християнської Європи.

Франциск не був і не є справжнім папою, бо на ньому, як на єретику, лежить Божа анатема – прокляття – згідно Гал. 1,8-9. Своєю діяльністю і своїми візитами це Боже прокляття він вносить на ту територію, де його приймають.

Хто на молитві розсіяний і лише формально пройде цією молитовною моделлю, той має мінімальну заслугу. Хто переживе молитву серцем, має більшу заслугу. Однак найважливіше – молитиcя з вірою, бути зосередженим і бути в єдності з Христом, з Його смертю – тоді діє Божа сила.

Що це означає, можемо зобразити на прикладі: На атомній електростанції за пультом управління сидить чоловік в білому халаті і дивиться на екран перед собою. Він не намагається чуттєво пережити процес, який відбувається під час поділу атомів. Мусить бути лише сконцентрованим і точно знати, яка реакція відбувається при натисканні даної кнопки, повинен рахуватися з тим, що почне діяти певна сила, на щось це вплине, викличе рух.

«Чи ж не знаєте, що неправедні царства Божого не успадкують?

Не обманюйте себе! Ані розпусники, ані ідолопоклонники, ані перелюбники,

ані розгнуздані, ані мужоложники, ані злодії, ані зажерливі, ані п’яниці,

ані злоріки, ані грабіжники – царства Божого не успадкують»

Слово Боже каже, що неправедні Царства Божого не успадкують. Протилежністю до неправедності, є праведність, справедливість. Справедливий – це той, хто дає Богу те, що належить Богу, а людині те, що належить людині. Про св. Йосипа написано, що він був «муж справедливий». Але Святе Письмо говорить насамперед про Божу справедливість, а вона полягає в тому, що гріх був справедливо покараний. Ісус на хресті взяв кару за всі наші гріхи і беззаконня. Тільки коли повіримо в Христа, тобто коли зодягнемося у Його справедливість, можемо бути спасенні. Нашою власною силою не можемо спокутувати кару за гріхи, ані усунути корінь гріха, який є в нас.

В цьому Божому слові перелічено десять гріховних залежностей, які роблять людину неправедною, а водночас чинять рабою конкретного гріха. У наступному вірші сказано, що ми були оправдані Іменем Ісуса Христа. Спасіння ми отримуємо задарма, через віру, це є дар Божий (пор. Еф. 2,8). Боже слово наголошує: «Не обманюйте себе!». Людина радо обманює себе, не хоче назвати гріх гріхом, ні проти нього боротися, ні від нього відділитися.

Сьогодні масово поширюється Нью Ейдж. Цей дух затягує до свого рабства передусім авторитетних людей – чи це на рівні церковному, чи політичному. Це відбувається через бойове мистецтво, йогу або через інші найрізноманітніші пастки. Без глибокої молитви і без постійної відданості Ісусу через чисту любов, коли намагаємося виконувати першу Божу заповідь: «Люби Бога всім серцем, всією думкою і всією силою!», неможливо вистояти в цій прихованій боротьбі! Поверхневе християнство не має жодних шансів перемогти в боротьбі. Тут дійсно відбувається духовна боротьба, в якій йдеться про безсмертні душі. Ця боротьба є прихована і довготривала, часто підступна з боку ворога. Мечем для нас є Боже слово, але також треба мати щит віри (див. Еф. 6,12 і наст.). Найважливішим не є реалізуватися в якійсь зовнішній діяльності, але навпаки – треба довго копати вглибину, аж до скелі, і тільки тоді будувати дім. Інакше дім на піску швидко збудується, але при першій же ж пробі завалиться!

16.12.2016

У своєму листі (від 18. 11. 2016) Варфоломій погрожує Афінському архієпископу Єроніму, що припинить церковне і євхаристійне спілкування з ієрархами, які будуть критикувати Критський лжесобор. Варфоломій, будучи єретиком, вже припинив євхаристійне спілкування з Христом і з Його Містичним Тілом – Церквою, але церковний уряд і надалі незаконно займає. Мати будь-яку єдність з єретиком – це нонсенс. Це духовний суїцид – самогубство.

Критський собор, ініційований патріархом Варфоломієм, є явно єретичний! Він суперечить і Святому Письму, і Священній Традиції, та веде до автогеноциду Православної Церкви! Т.зв. екуменізм з апостатичним Ватиканом, на чолі якого стоїть архиєретик Франциск, в даний час веде і до синкретизму з поганськими культами та пошани до їхніх демонів (пор. II Ватиканський собор з т.зв. пошаною до поганства).

Ми повинні бачити в ближньому Христа. В Євангелії про Божий суд Ісус говорить тим, які будуть засуджені, і тим, які будуть спасенні, одне і те ж, тільки там є одна відмінність: «що ви зробили одному з Моїх найменших братів» або «що ви не зробили». А потім каже: «Мені зробили» або «Мені не зробили». Ісус є в моєму ближньому, а передусім в братові, який є охрещений, прийняв Христа, щиро хоче Його наслідувати і навіть віддати за Нього життя – а все ж тут є цей бар’єр, духовна в’язниця. Ані мій брат не бачить в собі Христа, ані я не бачу Його в братові. Я навіть не бачу Христа в собі, отож тут є подвійна сліпота. Двоє не бачать. Ісус ясно каже: «Хто їсть Моє Тіло і п’є Мою Кров, перебуває в Мені, а Я в ньому».

Ми намагаємося боротися з гріхом і чинити покаяння, отож через благодать Христос перебуває в нас. Але де і як перебуває? Він не є на троні нашого серця, щоб царювати, там сидить наше еґо. Він, як жебрак, є десь в кутку. Ба навіть гірше, Він є прямо у в’язниці. Наше еґо, наш гріх тримає Ісуса у в’язниці, щоб Він не міг в нас жити. Він у в’язниці, а ми Його не відвідали. Коли ми хоча б думкою усвідомили: Ісус є в мені!?

Це означає, що зречуся конкретної думки або почуття, яке суперечить Божій волі, яке перешкоджає, щоб Бог міг в мені діяти. Тобто свого свавілля, постійного критикування ближніх і скидання провини на інших… Звичайно ж, ближній винен, але ми цю ситуацію не вирішимо тим, що почнемо від нього. Ми повинні почати від себе.

Нічого більше ми не можемо зробити для тисяч спраглих, шукаючих і обезсилених  душ, ніж знову і знову даватися в тихості і покорі Господу Ісусу, щоб мати Його Духа. В історії філософії ми бачимо протилежне. Основоположники певних філософських шкіл зростали у гордості, були одержимі фальшивою ідеєю, і цей їх ріст відкривав силу духа, але не Духа Христового. А ми, навпаки, маємо давати простір Божому Духу, щоб він міг в силі діяти. Ця наша прихована і невидима боротьба – це боротьба за спасіння тисяч безсмертних душ! Віра – це те, що перемагає світ. Ми повинні залишитися вірними Ісусу і Його слову – Євангелію! Це слово є для життя, а не для філософствування! Божим словом треба жити, щоб дні свого життя ми пережили з Христом, щоб Ісус дійсно був серед нас і щоб здійснювалось: коли двоє у чомусь погодяться, то що б не просили, Він дасть їм! Ісус хоче, щоб ми мали цю єдність, а тому кожен повинен йти на хрест, до Христової смерті.

Модерні психологи, які є під впливом езотерики та інших антихристиянських течій, хочуть вказати заклопотаній людині і християнину, як поводитися, але без Євангелія – це фальшива дорога. Євангеліє є для життя! Слово Боже є для нас, для нашого конкретного життя! З нього маємо черпати світло і силу. Святий Дух є автором Св. Письма, а також Його інтерпретатором. Тільки треба до Нього звертатися. Ми повинні євангелізувати тим, що в молитві будемо розважати над основними засадами Євангелія, і потім будемо намагатися ними жити. Сьогодні вже не потрібно нових і нових думок. Хоча це також добре, але Церква і людство загалом сьогодні потребує простої вказівки як конкретно жити тим чи іншим реченням з Євангелія. Так, як вчені працюють закрито і, здавалося б, не розвивають жодної зовнішньої діяльності, так і життя молитви та жертви в скритості має викрити «стару людину», знайти форми, як сьогодні жити з Ісусом у всіх життєвих ситуаціях.

8.12.2016

Єпископ Лонгін звернувся до Румунської Православної Церкви з закликом: «Зійдіть з безумного шляху екуменізму!».

Пересічний католик плутає поняття «екуменізм» з поняттям «єдність». Христос молився: «Щоб усі були одно, як Ти, Отче, в Мені, а Я в Тобі, щоб і вони були в нас об’єднані; щоб світ увірував, що Ти Мене послав» (Ів. 17,21).

«Щоб усі були одно» – ця частина вирветься з контексту і навіть пояснюється так, що ми повинні мати єдність з єретиками, без того, щоб вони зреклися єресей.  Деякі екуменісти стверджують, що ми повинні мати єдність і з поганами, які фактично поклоняються демонам. А це модель т.зв. релігії (церкви) Нью Ейдж.

Правдива позиція не повинна вести нас до депресії. Ми повинні бути правдивими, признати свої гріхи, але біль з правди про себе мусить вести нас під Ісусів хрест, де ми визнаємо: «Ісусе, Ти помер за мене, за мої гріхи! Ти любиш мене!». Ми повинні дивитися на Ісуса, розіп’ятого з любові до нас, а не тільки на себе і на свою неміч. Треба бачити всю правду – свій гріх і Боже спасіння. Бог Отець  вирішив мене спасти, віддав свого Сина. Ісус вже помер за мене, і я не хочу, щоб Його Кров текла даремно. Хочу прийняти Його жертву за мене. Якщо людина признає свої гріхи, але залишиться в смутках  та депресіях, то прийде диявол – і буде ще гірше, ніж тоді, коли вона була засліплена і нічого собі не признавала.

Людина думає про себе, як ап. Петро: «Якщо б усі Тебе відреклися, то не я, Господи, не я».  Однак ми зовсім не усвідомлюємо, що в нас є ворог, зрадник і система страху. Для диявола і для брехні одразу знайдуться мученики, але для Христа? Господи, Ти не маєш нікого, хто б ішов за Тобою. Так діє первородний гріх в нас. За Ісусом йти боїмося, а за дияволом – ні. Спокійно йдемо до нещастя – дочасного і вічного. Чому не боїмося гріха? Чому не боїмося пекла? Однак боїмося, що хтось нас не сприйме серйозно, що хтось насміхатиметься з нас. Ми постійно  трясемось за себе. Але ж нам нема чого втрачати!