22.03.2017

Починаються монстрпроцеси над матерями, у яких викрали дітей з причин найрізноманітніших синдромів – так, як це накинула Чехії Рада Європи. Доки є час, закликаємо до конкретних кроків порятунку.

Над Чехією згущуються чорні хмари вже з декількох сторін. Вони мають спільну мету – голокост і автогеноцид чеського народу. По-перше, йдеться про привілеювання ЛГБТ, пов’язане з усиновленням дітей, викрадених у люблячих батьків, а далі – про просування звірської ювенальної юстиції та про ісламізацію. Вже раніше була схвалена наркоманія і, очевидно, під тиском РЄ буде слідувати узаконення дитячої евтаназії. Каригідно, що церковна ієрархія мовчить, начеб ні про що не йшлося. Озивається тільки тоді, коли йдеться про їхні реституційні інтереси.

Ще раніше соцслужба викрала у громадянки Чехії в Норвегії двох синів. У Празі перед посольством Норвегії на підтримку матері та за повернення дітей маніфестувало 5000 осіб. Але до сьогодні дітей матері не повернули! Президент Чехії правдиво назвав норвезьку соцслужбу гангстерами. Але минуло не багато часу і ця гангстерська та звіряча система прокралась і до Чехії та вже виконує тут свою злочинну діяльність.

13.03.2017

Конференції єпископату Польщі

Владі Польщі

Шановні єпископи Польщі!

Шановні політичні представники!

5 березня 2017 р. кардинал Нич «пастирським посланням» закликав польський народ і польську владу, щоб негайно прийняли мусульманських мігрантів на свою територію.
Ничу не досить, що Польща надає доброчинну допомогу постраждалим від війни там, де вони знаходяться. Він закликає до відкритості, фактично до пролому бар’єру, який досі захищав Польщу від запланованої ісламізації.

На відміну від кардинала Нича, президент Чехії Земан має здоровий глузд і любов до свого народу. Щодо прийняття т.зв. біженців він правдиво заявив: «Жодного! Інакше розпочнеться лавина, яку вже ніхто не зупинить». Подібне ставлення до запланованої ісламізації мають і угорський та словацький прем’єри. У Чехії та Словаччині патріоти на знак протесту проти запрограмованої окупації навіть спалюють Корани.

«Бо любов до Христа спонукає в нас цю думку:

Коли один умер за всіх, то всі вмерли.

А Він умер за всіх, щоб ті, що живуть, жили вже не для самих себе,

а для Того, хто за них умер і воскрес»

«Бо любов до Христа спонукає в нас цю думку: Коли один умер за всіх, то всі вмерли. А Він умер за всіх, щоб ті, що живуть, жили вже не для самих себе, а для Того, хто за них умер і воскрес».

П’ята глава починається словами: «Ми знаємо, що коли земне наше житло, намет, розпадається, то маємо будівлю Божу, будинок нерукотворний, вічний на небі». У 10 вірші говориться про суд: «Всім бо нам треба з’явитися перед судом Христовим, щоб кожний прийняв згідно з тим, що зробив, як був у тілі: чи добре, чи зле». На закінчення глави апостол закликає примиритися з Богом: «Ми ж посли замість Христа, немов би сам Бог напоумлював через нас. Ми вас благаємо замість Христа: Примиріться з Богом! Того, хто не знав гріха, Він за нас зробив гріхом, щоб ми стали Божою праведністю в ньому (в Христі)» (вірш 20-21).

У час Великого посту ми будемо повторювати це слово з 14-15 вірша: «Бо любов до Христа спонукає в нас цю думку: Коли один умер за всіх, то всі вмерли». Тут говориться про Таїнство Христової смерті, пов’язаної з нашим хрещенням і з нашою вірою в це Таїнство. Поки що ми фізично живемо. Коли Ісус, Єдинородний Син Божий, з любові до нас став людиною і помер за нас, то і ми в Його смерті померли для зла і гріха. Але бачимо, що гріх і далі діє в нашому житті. Однак забуваємо, що він не діє в Христовій смерті, є переможений.

Господи, зроби в нас революцію, якісну зміну, щоб коли прийде спокуса до гріха, ми зуміли сказати: «Ні, я боюся! Бог все бачить». «Нема нічого прихованого, що не стане явним» – каже Боже слово. Якби ж то це слово почало в нас діяти! Але людина собі його навіть не згадає. Коли повинна робити добро, приходять депресії і її треба пхати з усіх сил. Можна перерахувати і позитивні аргументи, вказати, що нічого не втратить, а навпаки – багато здобуде, але людина все одно не рушить з місця. Наприклад, коли церковну ієрархію закликати, щоб виступила за віру, за народ, то ніхто з них цього не зробить.

19.03.2017

Кард. Йозеф Ратцінгер

Папа-емерит

Ваша Еміненціє!

В неділю,16 квітня, коли Церква святкуватиме Христове Воскресіння, ми будемо згадувати і Ваш 90-літній ювілей. Бажаємо Вам не тільки здоров’я, але перш за все ласку духовного воскресіння для Вас, і через Вас – для всієї Церкви! Духовне воскресіння залежить від однієї умови, яка називається покаяння. Станьте прикладом покаяння для паралізованої Церкви!

Що саме в даний час вимагає від Вас Бог і терпляча Церква?

Сміливо виступіть проти міфу II Ватиканського Собору і назвіть справжнім іменем єресь, що міститься в декреті Nostra Aetate (NA). Вислів про пошану до поганських культів (т.зв. релігій) пов’язаний з пошаною до їх демонів. А це не тільки єресь, але й дорога до масової апостазії, яка ліквідує справжню місію і відкриває двері антимісії поганських культів для католиків, обманених II Ватиканським собором!

20.03.2017

Один з найвідоміших богословів Греції, почесний професор богословського факультету університету в Салоніках, протоієрей Теодор Зісіс відмовився прийняти висновки Критського Сейму і припинив євхаристійне спілкування з Елладською Православною Церквою.

Цитата: «Отець Теодор 5 березня 2017 року, в першу неділю посту, т.зв. Неділю Православ’я, з амвона храму, в якому він служив багато років, оголосив, що припиняє згадувати на Літургії митрополита Солунського Анфима».

Коментар: Це героїчний вчинок. Нехай він стане прецедентом для всіх православних монахів, єпископів і священиків Греції. Цим жестом отець Теодор себе і тих, які перебувають з ним в єдності, відділив від прокляття, яке лежить на Варфоломію і Анфимі, від яких вже відступила Божа благодать.

Цитата з мас-медіа: «Отець Теодор на наказ Константинопольського Патріарха Варфоломія отримав заборону служити Літургію, бо піддав критиці документи Критського Собору».

Коментар: Основне питання звучить: Чи містять документи Критського Собору єресі? Так, містять явні і приховані єресі!

7.03.2017

Представникам держав-членів ЄС

Новий голова європейського парламенту повідомив, що невдовзі до Європи прибуде 20 млн. мігрантів з Африки. Міграційну хвилю складають передусім молоді мусульмани віком 18-35 років. Якщо ж кожний приведе з собою дружину, то це буде наступних 20 мільйонів. Якщо ця сім´я буде мати, наприклад, лише троє дітей (хоча мусульманські сім’ї мають приблизно вісім дітей), то за короткий час в Європі буде 100 млн. арабів і африканців. До того ж приплив мігрантів (і не лише африканських) постійно зростає. З Афганістану прибувають 70% цілком неграмотних «відновників» Європи. Молоді мусульмани не є біженцями. Згідно з їхньою релігією, їх програма – джихад! Кожний мусульманин є воїном ісламу.

7.03.2017

Представникам держав-членів Європейського Союзу

Шановні представники держав-членів ЄС!

Папа Франциск запросив вас до Ватикану на 24 березня 2017 року. Це переддень самміту ЄС, на якому має бути встановлений новий напрямок політики Європейського Союзу після «Брексіту» і після обрання в США президента Трампа.

Ким є «папа» Франциск і які пріоритети він підтримує?

Згідно доктринальної булли Cum Ex Apostolatus Officio, Франциск є єретиком та відступником і займає папський уряд незаконно! В даний час кардинали Католицької Церкви вимагають його відставки і таким чином представляють вимогу більшості католиків. Згідно Божих законів (Гал. 1,8-9), Франциск накликає на християн не благословення, а Боже прокляття.

Пріоритети Франциска:

1) Ісламізація Європи, а тим самим знищення християнства і християнської цивілізації.

Сьогодні доходить до сатанізації, демонізації людини і суспільства. Ці духи маніпулюють людьми, керують ними, немовби посилаючи е-мейли, SMS, чи прямо до них говорять. Люди з ними настільки зв’язані, що навіть не маючи чіпів, стають біо-роботами, ходячими духовними трупами. Господи, що нам робити? Хто може врятувати з цього стану? Власними силами людина не врятує навіть сама себе. Ісусе, але Ти помер за нас на хресті і дав нам Свого Духа. Тільки Божий Дух може зробити зміну. Якою потрібною є молитва єдності і сили, а також пророча молитва за воскресіння народу! У цій ситуації дійсно необхідно на молитві дати Богу простір, щоб гори демонів Божою силою піднялися, і щоб це місце потім не залишилося порожнім, але щоб прийшов, завіяв Божий Дух і оживив сухі кістки, як молимося в пророчій молитві (Єз. 37).

Коли Ісус говорив про покаяння, двічі наголосив: «Якщо не покаєтеся, всі загинете!». Він продовжував притчею про безплідну смоківницю: «Тоді він сказав до виноградаря: „Оце три роки, як я приходжу, шукаючи плода на цій смоковниці, і не знаходжу. Зрубай її: нащо й землю займає ще?ˮ А той озвався до нього: „Пане, лиши її ще на цей рік: я обкопаю навкруг неї і обкладу гноєм. Може, щось вродить за рік, а коли ні, то ти її зрубаєш.”» (Лк. 13,7-9). Ця притча стосується і тебе. Ісус дає тобі шанс ще цього року, ще в цей час посту. Якщо не принесеш плоди, гідні покаяння, тебе зустріне доля безплідної смоковниці. Будеш відрізаний з Божого виноградника і вкинений у вогонь.

Іван XXIII своїм аджорнаменто відкрив двері Церкви для світського мислення. Самогубне аджорнаменто сьогодні довершує папа Франциск цілуванням ніг транссексуалів і просовуванням ісламізації на кожну парафію.

Ронкаллі (Іван XXIII), будучи вчителем історії, у 1911 р. разом з модерністами потрапив у чорний список, бо в семінарії у Бергамо поширював єресі. Він прийняв їх від єретика Л. Дюшена. Єретичного духа не зрікся. Повністю відкрив йому двері до Церкви просовуванням II Ватиканського Собору. Його згубні плоди ми сьогодні пожинаємо.

В особистій молитві я переживав Ісусові слова «Прагну!» і «Елої, Елої, лема савахтані?». Спершу я усвідомлював загально, як Ісус на хресті прагне, тужить за здійсненням усієї Божої волі – щоб перемогти корінь рабства темряви, яким є гріх. Ісус цього хоче, Він цього прагне, це воля Небесного Отця. Ісус прагне її здійснення. Але одночасно усвідомлюю, що Ісус тепер прагне в мені здійснення і конкретної волі Небесного Отця в певних проблемах, які на мене тиснуть і за які молюся. Усвідомлюю, що і за це Він на Голгофі терпів. Там Він прагнув загального здійснення Отцевої волі, а водночас і здійснення Божої волі у цій конкретній проблемі, в якій я безсильний, співрозп’ятий з Ісусом. Особливо мене заторкнуло, коли у певному ритмі я переживав декілька конкретних намірів, і так час молитви дуже швидко минав. Я щоразу інтенсивно з’єднувався з Ісусом в цьому конкретному намірі, потім був короткий відпочинок і після відпочинку і малого самозречення я знову давав Богу на молитві наступний конкретний намір або проблему, на які вказав Святий Дух. У цьому ритмі мале самозречення дуже потрібне. Наприклад скажу собі: «Зречись себе! – Зрікаюся!». І зразу реалізую це в молитві так, що подолаю мить лінивства, знову піднявши руки, і продовжую в дусі молитися так довго, як в Божому Дусі відчуваю потребу молитися за цей намір.

«Ось чому ми не втрачаємо відваги: хоч наша зовнішня людина занепадає,

однак наша внутрішня обновлюється день-у-день.

Бо те, що одну мить триває, – наше легке горе – готує нам

безмірну вагу вічної слави»

«Ось чому ми не втрачаємо відваги: хоч наша зовнішня людина занепадає, однак наша внутрішня обновлюється день-у-день. Бо те, що одну мить триває, – наше легке горе – готує нам безмірну вагу вічної слави»

Святий апостол Павло показує коринтянам і нам на прикладі самих апостолів, що якщо любимо Господа Ісуса і намагаємося з усіх сил Йому служити, то треба рахуватися і з хрестом фізичного виснаження. Духовна боротьба і пов’язані з нею молитовні чування, піст і невтомна праця вичерпують наше тіло і душу. Але наш дух обновляється, як сила орла. Внутрішня людина, знову зроджена зі Святого Духа, сповнена внутрішньої Божої сили, дитячої радості і любові до Бога та людей. Наш дух «радіє в Бозі, Спасі моїм», і наче б проти природних законів пізнаємо, що чим ми старші, тим живіші у служінні Богу і повні Божої сили. Якщо це не так, ми повинні каятися, що з нами щось негаразд і що ми витрачаємо своє життя без користі. Ми не боїмося навіть смерті, бо знаємо, що Бог воскресить нас з мертвих і дасть нам нове, перемінене тіло і вічну славу в небі. Внутрішнє відношення і любов до Христа спонукає до того, що ми прагнемо аж до повного вичерпання служити Богу і допомагати Йому спасати душі.