Дивіться це відео також на: https://rumble.com/v58sqwa-317109034.html   
https://cos.tv/videos/play/54432113958621184   
https://youtu.be/MuoXhfq2M3k   

«Поховані з Христом у хрещенні, разом з Ним ви також воскресли,

вірою в силу Бога, який воскресив Його з мертвих»

Натхненний оригінал цього тексту є на грецькій мові. Перекладати цю глибоку правду можна у різних варіантах. Але остаточно глибокий сенс може відкрити тільки Святий Дух, який є автором. Людським співавтором та інструментом Святого Духа був святий апостол Павло. Святе Письмо пояснює Святий Дух, який вводить нас до його таїнств, – той же Святий Дух, який є головним автором усього Святого Письма. Ми спробуємо тільки окреслити певні духовні глибини, які є в цьому вислові зі Святого Письма.

Сказано: «Поховані з Христом у хрещенні». Що це означає? Адже всі ми живемо. Тут йдеться не про фізичне поховання (його пережив Ісус, коли був покладений у кам’яний гріб на Голготі), але тут йдеться про вираження таїнства, що через хрещення ми з’єднані з Христом і з усіма таїнствами нашого спасіння. Це стосується і наступної правди, коли сказано, що разом з Ним (з Христом) ми також воскресли. Фізично це нас також не стосується, бо фізично ми ще навіть не померли і фізично не були поховані. Але йдеться про глибоку правду в духовній сфері.

«Бог зволив їм об’явити, яке величне багатство

слави Його тайни між поганами, а вона – Христос у вас, надія слави!»

Президенту України

Петру Олексійовичу Порошенку

Шановний пане Президенте!

Звертаємося до Вас з проханням про допомогу і охорону нашого монастиря у Львові-Брюховичах, вул. Шкільна, 27, бо життя сестер знову в небезпеці!

13 липня 2017 року о 23:30 було скоєно напад на наш монастир. Невідома група чоловіків кинула у вікна коктейлі Молотова. В монастирі спало 30 сестер і 5 гостей. Тільки завдяки Божому чуду не дійшло до катастрофи і монастир не став братською могилою.

У 1 главі послання до Колосян можемо зауважити ще кілька глибоких правд, які нас стосуються.

У вірші 13 сказано, що Бог визволив нас –  буквально вирвав – з-під влади темряви і переніс до Царства Свого улюбленого Сина. Також одразу ж наголошено, що в Ньому, в Ісусі, маємо відкуплення і прощення гріхів. Отож прощення гріхів не осягаємо ніде інше, а тільки і тільки в Ісусі. Умовою є віра в Ісуса Христа як Божого Сина, який прощає гріхи. Він прощає їх як через особистий жаль, так і через Тайну Сповіді. Отож тут знову наголошено, що ми були визволені з-під влади темряви, за якою є злий дух.

Наступна глибока правда виражена у 24 вірші, де апостол каже, що радіє, страждаючи за нас і доповнюючи те, чого ще бракує скорботам Христовим для Його Містичного тіла, яким є Церква. Це стосується і нас. І наше терпіння, поєднане з Христовим терпінням, приносить благословення для інших. А тоді в 27-му вірші апостол говорить про таїнство. Запитуємо: Яким є це таїнство для поган? Це таїнство про нас, які часто живемо серед невіруючих. Це таїнство полягає в тому, що Христос є серед нас, а одночасно і в нас.

Дух антихриста діє з великою силою та підступністю і всередині Церкви, найшвидше серед сліпих і літеплих християн, наповнених духом цього світу, так що вони зовсім не розрізняють всіляких пасток і різних «троянських коней», які один за одним проникають всередину Церкви. Ці впливи проникають в т.зв. християнську літературу і в т.зв. християнське мистецтво і, на жаль, також в богословську літературу і на богословські факультети, а звідти інфекція поширюється далі. Через що? Через єретичні твори і конкретні вказівки та фальшиву побожність.

У тому, якою цінною є молитва віри, не можна сумніватися! Тому ми повинні з великою вірою стати на молитві перед Господом, навіть якщо бачимо гірку реальність, що Божий ворог просовує всередину Церкви своїх людей, які згодом нищать Боже царство і не дозволяють жодної обнови, але навпаки – душать все, що є Боже і живе. Але ці люди там опиняються за гріхи християн і є лише вираженням мертвої Церкви, або, скоріше, мертвої, байдужої віри Божого люду. Бог допускає це, бо ми молимося з малою вірою. Але це має спонукати нас до ревної молитви, яка рахується з Богом, що Він має останнє слово і що тільки Він може втрутитись і змінити серця людей так, щоб вони були спасенні.

Сьогодні святкуємо неділю Всіх Святих Українського народу. Ці святі і мученики – це не тільки ті, які відомі нам з далекого минулого, але також є багато героїчних свідчень віри з останнього часу…

Одна свідома віруюча жінка з України, яка мала вже понад 85 років, розповідала: Коли мені було 16 років, нашу сім’ю вивозили на Сибір. У вагоні з нами була одна наша знайома, яка мала з собою в сумці свою 2-місячну дитину і дуже боялася, що вона помре. Її турбувало тільки одне: як врятувати дитину? Тоді у вагоні всі разом думали, що робити, допомагали їй і молилися. Ще перед тим, як поїзд відправився, побачили, що поруч проходила одна знайома жінка. І тут їм прийшло на думку, що зробити. Мати взяла сумку з дитиною і підійшла до міліціонера, кажучи: «Дуже прошу вас, дайте цю сумку тій жінці». Жінка не знала, що було в сумці, але прийняла її, і так дитина була врятована. Це було чудо, що та жінка прийшла якраз в той час, і те, що міліціонер вислухав прохання матері. Звичайно, завдяки їхнім молитвам Бог відкрив його серце, адже він ризикував, що його можуть покарати …

«Одягніться в повну зброю Божу,

щоб ви могли дати відсіч хитрощам диявольським.

Нам бо треба боротися не проти тіла і крові,

а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви,

проти духів злоби в піднебесних просторах»

Сказано, що ми повинні одягнутися в повну Божу зброю. Отож, не лише в деяку, але зброя має бути повною. І сказано, що ця зброя має бути Божою, а не людською. Чому ми повинні її одягнути? Щоб дати відсіч хитрощам диявольським. А до чого зводить диявол, дух брехні? До того, щоб людина чинила зло під прикриттям добра, або щоб пропагувала брехню з допомогою мозаїки, підступно поскладаної з часткових правд. Але мета політики диявола одна – обманути людину, щоб вона потрапила до фальшивих систем мислення, де усуне правду і покаяння, та житиме в ірреальності, марноті і самообмані (а з часом і сама почне бути в ньому переконана). Отож найбільша потреба – це проповідувати правду і вести на дорогу правди, а вона поєднана з покаянням. Коли людина щось виконає, треба оглянутися назад і подивитися, чи це було добре, чи погано, а також усвідомити, які це принесло плоди. А для цього потрібно, з одного боку, самокритики (але правдивої – не впадати у скрупульозність і депресії), а з іншого боку – правдивої критики інших, яка веде до наслідування Христа, який сам є Дорогою, Правдою і Життям.

Слово мамона означає матеріальну власність і майно, особливо нечесно здобуте на шкоду ближньому. Воно також означає хабар, яким змушують мовчати свідка або суддю. Ісус звертає увагу на демонічну поневолюючу силу мамони: «Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити і мамоні». Отож, в кінцевому підсумку, віра в значенні довір’я і уповання на мамону виключає віру в Бога. Тому Ісус показує на протиставлення відношення до Бога і відношення до мамони та закликає до особистого вибору між обома.

«Тож уважайте пильно, як маєте поводитися – не як немудрі,

а як мудрі, використовуючи час, бо дні лихі»

Ми повинні вважати, і це кожен з нас. На кого? Самі на себе. І на що? На те як поводимося. А чому? Щоб поводитися не як немудрі, а як мудрі. Отож, що маємо робити? Не марнувати цього часу, бо настали лихі дні. Що означає марнувати час? Це коли клопочемося про марноти, які проминають, і коли не намагаємося в часі зібрати собі духовні скарби, які злодії нам не вкрадуть та іржа не зіпсує.

Якщо читаємо Боже слово далі, то там написано: «Тому не будьте необачні, а збагніть, що є Господня воля». Це означає, що той, хто намагається збагнути Божу волю на тому місці, де перебуває, і в той час, який Бог йому дає, такий є розумним і мудрим. Далі сказано: «Не впивайтеся вином, а сповнюйтеся Духом. Проказуйте між собою псалми, гімни та духовні пісні». Апостол наголошує: «Співайте та прославляйте у серцях ваших Господа», а потім додає: «дякуйте за все завжди Богові й Отцеві в ім’я Господа нашого Ісуса Христа». Це розумно і мудро. Цим ми використовуємо час.