І „воно” мало і я мала

Одна бабуся, з якою я деколи зустрічаюсь, розповіла мені наступне:

„Я маю город під лісом. Пішла я копати картоплю, дивдюся, а її вже щось копало і подорозі пороскидало. Спочатку мені було трохи прикро, бо я так тяжко наробилася коло того городу. Але що тепер поможе нарікати, чи гніватися, і, навіть, не знаєш на кого, тому я і сказала: «Бог дав, Бог взяв, хай Господь буде прославлений». А за деякий час з родини мені привезли стільки мішків, що я стільки б з тої грядки не зібрала. Бог добрий, – і «воно» мало, і я мала.”

Марія,75 р.