Покаяння приносить радість
„…не знаєш, що Божа добрість провадить тебе до покаяння?” (Рим.2,4б) Майже півтора місяця я мала набряклу слизову оболонку в носі. Нежиті не було, але дихати не могла. Одного дня я сказала Ісусові: „Господи, якщо причиною цього є мій гріх, то покажи мені його і я буду каятися.”
Згодом я встала вночі на свою молитовну сторожу. А тоді мені прийшла думка робити глибше покаяння із заздрості. Я відкрила книжку мати Базилеї Шлінк, в якій аналізує конкретні гріхи і прочитала відповідну главу. Я вжахнулася. Хоча перед тим завжди каялася із заздрості, але тепер вона стала мені огидною. І я не хотіла мати з нею нічого спільного. Мати Базилія розглядає 3 корені, з яких цей гріх походить: 1). Занадто думаємо про себе – тобто зробили себе центром всесвіту; 2). недовіра до Бога – підозрюємо Небесного Отця, що свої дари розділює несправедливо; 3). невдячність – недобачаємо, чим всім нас Бог у своїй любові наділив.
Коли я усвідомила своє дуже несправедливе ставлення до Небесного Отця, мені стало боляче. В покаянні я від цього гріха відділилася, піднесла очі до Господа Ісуса: „І за це Ти помер…І це Ти мені на хресті простив…”. А потім вже тільки залишалася в Його ПРИСУТНОСТІ: „Ти, ІСУСЕ, і я…разом.” Я цілковито була до цього занурена. І раптом, наче щось тріснуло в носі, і стало легко дихати . Проблеми з диханням в одну мить зникли. А моєю найбільшою радістю в цій хвилині був… ІСУС!
Марійка, 32 р.
