Роздуми над Словом життя Лк. 24,39
«Гляньте на Мої руки і на Мої ноги: це ж Я сам.
Доторкніться до Мене і переконайтеся»
Ці слова Ісус промовив, коли з’явився апостолам у неділю ввечері. Вони були шоковані появою Спасителя і думали, що бачать духа, а не справжнього Христа з Його прославленим тілом. Ісус закликав їх уважно подивитися на Його руки та ноги, а крім того доторкнутися до Нього та переконатися, що це справді Він. Ісус навіть попросив їх дати Йому щось поїсти, як ще один доказ того, що це Він з Його воскреслим тілом. Тоді подали Йому печену рибу та стільник меду, і Ісус їв перед ними. Там ще залишилися кістки з риби як свідчення Його реальної присутності.
Пам’ятаймо, що Ісус той самий вчора, сьогодні і навіки. Він надзвичайним способом з’являється окремим особам, наділеним ласкою, щоб через них нагадати віруючим певні правди. Переважно Він також закликає їх різними способами до покаяння і віри в Нього. Але Ісус обіцяв Свою духовну присутність і нам, кажучи: «Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, той у Мені перебуває, а Я в ньому».
Ми можемо своїм духом через віру з’єднуватися з Христом, який духовно перебуває в нас через Хрещення і Божу ласку, якщо ми не перебуваємо в тяжкому гріху. Ісус не лише обіцяє, що буде з нами по всі дні, але й що залишиться в нас. Ця Христова присутність є духовною, але реальною. Аж коли ми переступимо поріг часу і ввійдемо у вимір вічності, то побачимо Ісуса лицем в лице. І не тільки це – цю духовну єдність, що ми в Ньому, а Він у нас, ми будемо переживати вже у світлі Божої слави. Але поки що ми перебуваємо на землі, де переживаємо духовну боротьбу за те, щоб залишитися вірними Господу Ісусу, дотримуватися Його заповідей та зберегти віру, яка особливо необхідна в той момент, коли Він покличе нас до вічності з цієї нашої тимчасової земної мандрівки.
Завантажити: Роздуми над Словом життя Лк. 24,39
