«І не вподібнюйтеся до цього віку…, щоб вам пізнати,

що є воля Божа»

Сьогодні ми піддаємося надзвичайно великому тиску темряви цього віку, тобто духа світу, який рішуче виступає проти Бога. Це веде не лише християн, а й усе людство до повної деморалізації. Диявольськи продумана система поширює найрізноманітнішу брехню, особливо через засоби масової інформації. Вона зловживає Інтернетом і смартфонами буквально для промивання мізків та нав’язування протиприродних і навіть збочених принципів. Це аж незбагненно, що людство приймає і схвалює духовне самогубство, хоча тут йдеться не лише про дочасну, але й про вічну смерть. За спасіння наших душ ведеться жорстока духовна боротьба. Ми повинні виступити проти духа цього світу і прийняти захист Божих законів. Офіційна Католицька Церква, яка була трансформована в антицеркву Нью-Ейдж, вже не тільки їх не приймає, але й пропагує прямо протилежне.

Наш Господь при Воплоченні згідно Божої волі і на однозначний наказ через ангела дістав ім’я ІСУС (Мт. 1,21; Лк. 1,31). Особливим способом бачимо силу переможного імени Ісус в Діянях апостолів. Пригадаймо собі оздоровлення паралізованого. Петро сказав: «Через віру в Його ім’я, Його ім’я (Ісус) оздоровило цього чоловіка, якого бачите й знаєте» (Ді. 3,16). Те, що Ісус особисто його оздоровив, виражають слова «Його ім’я (Ісус) оздоровило». Чому наш Господь отримав ім’я Ісус? Тому що спас нас від наших гріхів (Мт. 1,21). «Ісус», по-єврейськи «Єгошуа», перекладаємо як: Той, Хто Є, є наше спасіння. Ім’я Божого Сина вміщає повноту спасіння, яке Він сам нам здобув своєю смертю і воскресінням. Об’являє відношення вічного всемогутнього Бога до нас людей, Його існування є нашим спасінням. Якщо в нас живе Ісус, то ми спасенні. Ми маємо вічне життя.

«Шукайте найперше Боже Царство і його справедливість,

а все інше вам додасться»

«Шукайте найперше Боже Царство і його справедливість,

а все інше вам додасться»

Господь Ісус каже нам шукати. Пошук — це болісний процес. Коли хтось втрачає щось цінне, то переживає певний біль і намагається шукати передусім там, де може знайти. Ісус каже, що ми повинні шукати найперше Боже Царство. Воно є в нас, як закопаний скарб.

Що таке Боже Царство? Це Божа влада і Божа присутність в душах охрещених людей. Цей скарб глибоко захований, але ми повинні його шукати. Деколи його можна знайти відразу.

Що означає його справедливість? Вона була звершена в нашому Господі Ісусі Христі через Його відкупительну жертву за нас. Він приніс справедливе надолуження за гріхи людства і за всі мої гріхи. Цю справедливість я знаходжу під Христовим хрестом – там через акт покаяння мені прощені гріхи, і диявол не має права вимагати справедливості, тобто покарання, яке приносить гріх. Ісус звершив цю справедливість на хресті.

«Звірся на Господа всім твоїм серцем, не покладайсь на власний розум. У всіх твоїх путях думай про Нього і Він твої стежки вирівняє» (Прип.3,5-6)

Ми маємо різні злі звички і себежалі, які нас тримають в рабстві. А коли ми дозволяємо Богу нас оздоровити – це також духовне воскресіння. Передумова цього – стати до правди, хотіти бачити на собі хиби і признавати їх. Щоб ми не ображалися, але сказали: «Так, це моя слабкість». Щоб не впали в депресію, але сказали: «Треба з цим боротися. Так, буду програвати, але проситиму Бога про світло і силу. Дам Йому всі свої проблеми, які маю: „Господи, тут я слабкий, тут постійно падаю, ця залежність мене перемагає і робить мене рабом. Я не хочу цього, але власною силою нічого не зможу, цілим серцем надіюся на Тебе”». А потім, як каже Боже слово: «Господь вирівняє стежки твої». Ми, люди, постійно ходимо кривими стежками, злий нас тягне направо і наліво, але ми повинні йти вперед, і Господь вирівняє наші стежки. Так воно є, але треба, щоб на всіх своїх стежках ми пізнавали Його, думали про Нього. Коли не думаємо про Нього і не рахуємося з Ним, то не побачимо Божої дії. Але коли думаємо про Бога і звертаємося  до Нього, Бог почне діяти в нашому житті, почне робити чуда, зцілювати, буде нас торкатися.

«Тому не будьте нерозумні, а збагніть, що є Господня воля»

«Тому не будьте нерозумні, а збагніть, що є Господня воля»

Ці два тижні під час наших семи молитовних зупинок ми будемо роздумувати і пригадувати це Боже слово. Апостол закликає: «Не будьте нерозумні». Що означає бути нерозумним? Це означає бути нездатним до критики та об’єктивної правди і сліпо просувати якийсь свій перший погляд. А далі апостол каже: «Збагніть, що є Господня воля»: у твоєму житті, сьогоднішнього дня, у тій ситуації, яку переживаєш. Маєш переживати її з Богом у вірі.

Дрібне самозречення нашої прихованої гордині, нерозуму, допомагає нам розуміти, яка Божа воля. Тому будьмо самокритичними, покірними, не ображаймося, коли хтось вкаже нам на нашу хибу або на те, що наше рішення не є мудре.

Як християни, ми маємо свої різні плани, бажання і уяви, тому ставимо собі запитання: яка Божа воля? Деколи здається, що Божа воля захована, наче якийсь скарб на острові, і у нас є тільки клаптики карти, щоб знайти його. Але чи це так? Чи Бог приховує перед тобою свої плани, як таємницю, або хоче, щоб ти йшов за Ним і дозволив вести себе крок за кроком?

«Коли ж ви в Мені перебуватимете, і Мої слова в вас перебуватимуть,

просіть тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас»

«Коли ж ви в Мені перебуватимете, і Мої слова в вас

перебуватимуть, просіть тоді, чого лиш забажаєте,

і воно здійсниться для вас»

На Тайній Вечері Ісус говорить про нашу духовну єдність з Ним. Через Хрещення ми отримуємо участь у відкупительній смерті Ісуса та в Його новому житті, яке пов’язане з Його славним воскресінням. Але самого Хрещення недостатньо. Щоб Боже життя взагалі залишалося в нас, і, що більше, щоб воно розвивалося, потрібна віра, віра в Ісусове слово. Ця віра пов’язана з упокореннями та пробами вірності. У зв’язку з цим потрібно усвідомити суть притчі про виноградину та гілки. Від виноградини до гілок тече життєдайний сік, тобто той самий Дух, який є в Ісусі Христі, діє і в нас, охрещених, коли ми вірою залишаємося в єдності з  Ісусом. Ісус кілька разів наголошує, що без Нього ми нічого не можемо робити, і дає Своїм гілкам обіцянку: «Коли ж ви в Мені перебуватимете, і Мої слова в вас перебуватимуть, просіть тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас». Умова того, щоб щось відбулося для нашого справжнього добра (не лише тимчасового, але й вічного) – це через віру перебувати в єдності з Ісусом. Цієї єдності нам допомагає досягти Його слово, в якому маємо перебувати.

МАРІЯ – нова жінка, нова матір, нове серце. Єва – протилежність Марії.

Приймаю нове серце. Маю нове серце. Демони, зарубайте це собі на носі! Марія є в мені, в моєму нутрі. Вона – раба Господня. Я своєю свідомістю є в цьому новому серці. Марія буде мене вчити, як стати рабом Господа. Вона – моя Матір. Бути рабом Господа: „Де є Господній Дух, там є свобода” (ІІ Кор. 3,17), а в Ній є Дух Господній! В Ній Слово стало Тілом. Вона зачала від Святого Духа. Але перед тим, як зачала від Святого Духа, сказала: „Я раба Господня”. А це тепер каже і в мені, а я в Ній: Я є раб Господній. Я є Її рабом. Я раб раби Господньої (Пс. 116,16). А так я є тільки і тільки рабом Ісуса! Марія є рабою Господньою, не має жодного права власності. Все, що має і що посідає, не є Її, але належить Господу. Вона є Його рабою. Тому маємо бути рабами Марії, щоби ми ще правдивіше і цілковито були рабами Ісуса.

Тому маємо стати рабами Марії, щоб Вона навчила нас цього найбільшого мистецтва, якого ніхто з людей не реалізував так вповні, як Вона. У цьому Вона є нашим взірцем, нашою вчителькою, нашою Матір’ю. Вона – живий взірець, справжня мати. Ось Мати твоя!

«Цим нам були даровані цінні й превеликі обітниці,

щоб ними ви стали учасниками Божої природи, уникнувши зіпсуття,

яке пожадливістю розповсюдилось у світі»

«Цим нам були даровані цінні й превеликі обітниці,

щоб ними ви стали учасниками Божої природи,

уникнувши зіпсуття, яке пожадливістю

розповсюдилось у світі»

Наше життя коротке, воно насправді є лише часом випробування, у якому вирішується наша вічність. Вона буде або щасливою, або нещасливою навіки. Нещасливе майбутнє, тобто вічна загибель, чекає на тих, які через горду невіру відкидають спасіння в Ісусі Христі. У Ньому Бог дав нам найбільший дар – щоб через Нього ми прийняли нову природу! Тому ми повинні відкинути ту природу, яка заражена первородним гріхом і в яку наш людський дух немовби одягнений. Через це було затемнене передусім наше душевне єство, так що розуму важко розпізнавати правду, воля схиляється до зла, а серце наповнене пожадливістю, яка має єдність з духом світу, що штовхає людство до зіпсуття і погибелі – дочасної та вічної. Як уникнути цієї погибелі? Ми повинні вірою прийняти Спасителя Ісуса Христа. Тоді нас стосується: «Тим, які Його прийняли, дав владу стати Божими дітьми, які народилися не з пожадливості тіла, ані з пожадання мужа, лише від Бога» (пор. Ів. 1,12). Отже, приймаючи Христа, ми вже приймаємо Божу природу, хоча в нас ще є первородний гріх. Бути учасником Божої природи – це не лише обіцянка, а також дар – дорогоцінний і надзвичайно великий дар.

«Ісус же у відповідь сказав їм: Майте віру в Бога.

Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: „Двигнись і кинься у море”,

та не сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме,

що станеться те, що каже, – то буде йому так»

«Ісус же у відповідь сказав їм: Майте віру в Бога. Істинно кажу вам,

що хто скаже цій горі: „Двигнись і кинься у море”,

та не сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме,

що станеться те, що каже, – то буде йому так»

Що таке людська віра, а що таке Божа віра?

Людська віра необхідна у повсякденному житті. Ми повинні вірити свідченням людей, наприклад, про Антарктиду, навіть якщо ми самі ніколи там не були. Ми віримо, що там є сніг, навіть якщо ми його не бачили. Це природна віра, яку можна довести матеріально.

А що таке Божа віра? Це віра, пов’язана з обіцянкою, яку дав нам Бог. Це віра в Божу всемогутність. Бог своєю всемогутністю створив усе, що існує, створив цей світ і піклується про нього. Він створив його з певною метою. Ми віримо в Бога Творця. Ми також віримо в Бога Спасителя – віримо, що Син Божий став людиною і помер за наші гріхи. А також віримо Божому слову. Крім того, щоб мати Божу віру, яка творить чуда, потребуємо отримати ласку, коли Бог покаже нам, що хоче прославитися в цій ситуації і вимагає від нас стояти у вірі, а не сумніватися. Випробування віри прийде на кожного, тому ми повинні долати сумніви у своєму серці. Божа віра – це дар, який мусимо випросити.