«Звірся на Господа всім твоїм серцем, не покладайсь на власний розум. У всіх твоїх путях думай про Нього і Він твої стежки вирівняє» (Прип.3,5-6)

Ми маємо різні злі звички і себежалі, які нас тримають в рабстві. А коли ми дозволяємо Богу нас оздоровити – це також духовне воскресіння. Передумова цього – стати до правди, хотіти бачити на собі хиби і признавати їх. Щоб ми не ображалися, але сказали: «Так, це моя слабкість». Щоб не впали в депресію, але сказали: «Треба з цим боротися. Так, буду програвати, але проситиму Бога про світло і силу. Дам Йому всі свої проблеми, які маю: „Господи, тут я слабкий, тут постійно падаю, ця залежність мене перемагає і робить мене рабом. Я не хочу цього, але власною силою нічого не зможу, цілим серцем надіюся на Тебе”». А потім, як каже Боже слово: «Господь вирівняє стежки твої». Ми, люди, постійно ходимо кривими стежками, злий нас тягне направо і наліво, але ми повинні йти вперед, і Господь вирівняє наші стежки. Так воно є, але треба, щоб на всіх своїх стежках ми пізнавали Його, думали про Нього. Коли не думаємо про Нього і не рахуємося з Ним, то не побачимо Божої дії. Але коли думаємо про Бога і звертаємося  до Нього, Бог почне діяти в нашому житті, почне робити чуда, зцілювати, буде нас торкатися.

«Ми поховані з Ним через Хрещення у смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих…,

і ми теж жили новим життям»

«Ми поховані з Ним через Хрещення у смерть, щоб,

як Христос воскрес із мертвих…, і ми теж жили новим життям»

У цьому Слові життя сказано не лише про Христову смерть, але й про воскресіння. Тут знову вказано на Хрещення, що через Хрещення ми поховані з Ним у смерть. Увійти з Христом до смерті – це означає в даний момент відректися від власної волі. А мета – жити новим життям, точніше, Ісус має жити в нас. Він сам діє силою свого воскресіння.

Історичне воскресіння Христа в Єрусалимі 2000 років тому – це реальність. Але так само реальним є і з’єднання з Його воскресінням при моєму Хрещенні. Однак самого Хрещення недостатньо. Щоб у вашому домі було світло, у ньому мають бути електропроводи з вмикачем і лампочкою. Та навіть якщо енергія підключена до джерела, але ми не натиснемо вмикач, то залишимось у темряві. Тільки коли ми натиснемо вмикач, лампочка розсвітиться. Ми можемо прирівняти Хрещення до електропроводів, а вмикач – до активної віри. Христос живе в мені в силі через Хрещення і активну віру.

13.04.2026

Основою обнови Церкви є обнова духовного життя сім’ї. Ця обнова пов’язана з дотриманням третьої заповіді Декалогу: «Шість днів працюй… А сьомий день – день відпочинку… святий день» (Втор. 5,12-15). При святкуванні сьомого дня наголошується, щоб ніхто не робив щоденну роботу, яку виконував протягом шести днів. Чому? По-перше, щоб міг відпочити, а по-друге, аби пам’ятав, що був виведений з єгипетського рабства. Сьогодні люди є рабами сучасного Єгипту – системи світу, яка поневолює їх багатьма способами та веде до різних залежностей. Але головне – не дозволяє їм зупинитися та вийти з рабства власного его і духа світу та його системи.

Дивіться це відео також на: https://rumble.com/v795rgw–12.html  
https://cos.tv/videos/play/68926605027477504   
https://crowdbunker.com/v/Z7E2VQtuuE   
https://youtu.be/4iO9v84gJow   

«Ісус був виданий на смерть за гріхи наші

і воскрес для нашого оправдання»

«Ісус був виданий на смерть за гріхи наші

і воскрес для нашого оправдання»

На що наголошується в цьому Слові життя? Наголошується на воскресінні. У попередньому вірші сказано, що Отець воскресив Ісуса з мертвих: «Віруємо в Того, хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого» (вірш 24), але одночасно сказано, що сам Ісус воскрес з мертвих власною силою. Ісус сказав: «Я і Отець – одно» (Ів. 10,30). Ісус має спільну божественну сутність з Отцем. Ту саму божественну сутність має і Святий Дух. У Посланні до Римлян 8,11 написано: «Коли Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то Той, хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом своїм, що живе у вас». Тут ми згадуємо, що у воскресінні бере участь вся Пресвята Трійця: Отець, Син і Святий Дух. Ці Три Особи є одним, одним Богом у Трьох Особах – Бог Отець, Бог Син і Бог Святий Дух. Воскресіння є ознакою Божої сили. Бог створив Всесвіт, мільйони галактик і мільярди зірок своєю всемогутністю. Він підтримує існування всього. Він створив і нашу землю. Бог є Господом і Законодавцем. Він може втручатися в природні закони, і такий виняток ми називаємо чудом.

При першій зустрічі Петра з воскреслим Ісусом біля гробу Святе Письмо не згадує про якусь розмову. Це був тільки погляд… Але тепер Ісус запитує Петра: «Симоне, сину Йони, чи любиш ти Мене?» Під час молитви я маю не тільки роздумувати про зустріч Петра з Ісусом. Я повинен усвідомити присутність Ісуса – Ісус зараз є тут, Він бачить мене і знає. Ісус є тут – так само, як тоді біля Генезаретського озера. В серці переживаю біль разом з Петром: «Я Тебе зрадив, я Тебе відрікся». Коли людина оглянеться на своє життя від самого дитинства, то скільки там було зради! Кожним гріхом я зраджував Його – чи це була слабкість, коли гріх був сильніший, або страх, або гордість, що не хотів признатися до Ісуса – і це неодноразово. Я стільки разів Його зрадив! І Ісус це все знає.

«Гляньте на Мої руки і на Мої ноги: це ж Я сам.

Доторкніться до Мене і переконайтеся»

«Гляньте на Мої руки і на Мої ноги: це ж Я сам.

Доторкніться до Мене і переконайтеся»

Ці слова Ісус промовив, коли з’явився апостолам у неділю ввечері. Вони були шоковані появою Спасителя і думали, що бачать духа, а не справжнього Христа з Його прославленим тілом. Ісус закликав їх уважно подивитися на Його руки та ноги, а крім того доторкнутися до Нього та переконатися, що це справді Він. Ісус навіть попросив їх дати Йому щось поїсти, як ще один доказ того, що це Він з Його воскреслим тілом. Тоді подали Йому печену рибу та стільник меду, і Ісус їв перед ними. Там ще залишилися кістки з риби як свідчення Його реальної присутності.

Пам’ятаймо, що Ісус той самий вчора, сьогодні і навіки. Він надзвичайним способом з’являється окремим особам, наділеним ласкою, щоб через них нагадати віруючим певні правди. Переважно Він також закликає їх різними способами до покаяння і віри в Нього. Але Ісус обіцяв Свою духовну присутність і нам, кажучи: «Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, той у Мені перебуває, а Я в ньому».

«Христос воскрес із мертвих, первісток померлих. Бо тому, що через чоловіка смерть, через чоловіка й воскресіння мертвих» (1Кор.15, 20-21). Написано: «Перший чоловік Адам став душею живою». Але порушивши заповіді, він вчинив гріх і став мертвою душею. Він втратив Боже життя. Все його потомство народжується вже без цього Божого життя, як мертві душі. «Останній Адам – Ісус – дух животворящий». Єдиний вихід для мертвої душі – прийняти Духа животворящого. Як? Через покаяння. Це означає виступити проти системи брехні і гордині, яка опановує розум, і признати найосновніші реальності і правди, що стосуються дочасного і вічного життя: реальність смерті, реальність власного гріха, реальність Божого суду і в результаті – справедливого вічного покарання. Наступна реальність – визнати Бога як Творця цілого всесвіту і всього живого на землі. Прийняти Божу любов, яка є в Христі. Він справедливо заплатив за наш гріх, очищає нас від гріха і дає нам нове життя. Прийняти Христа і прийняти Його Духа – це умова нашого спасіння, бо хто не має Духа Христового, той не є Його.

ДЕКІЛЬКА ДУМОК ПАТРІАРХА ІЛЛІ НА ВЕЛИКИЙ ПІСТ

Єдиним ліком на все є Ісус, а з нашого боку треба постійно вчитися виходити з себе, зі свого егоцентризму, критиканства, порівнювання, себежалю. Якщо це будемо живити, ворог буде вимагати данину, щоб шкодити нам… Тому вже з чистої любові до себе кращим і мудрішим рішенням є впокоритися і постійно покорятися, бо тоді будемо здоровими – не тільки тілом, але й душею. Зрештою, душу лікує тільки Ісус, Він наш лікар і в Його ранах є наше оздоровлення. Там маємо віддавати всі свої гріхи, свої хвороби і проблеми. Якщо Йому їх не даємо і лише порпаємося в собі, а Його вважаємо за ніщо, оздоровлення не відбувається, або проблема тільки пересувається, а ворог отримує новий шанс домагатися свого. Якщо будемо триматися своєї критики, свого погляду, то нас з цього болітиме голова, а докори сумління будуть рости, як гриби після дощу.

«Треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих,

і щоб у Його Ім’я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам»

«Треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес

із мертвих, і щоб у Його Ім’я проповідувалось покаяння

на відпущення гріхів усім народам»

Хто промовив ці слова і де? Господь Ісус промовив ці слова в неділю ввечері, коли з’явився апостолам, зібраним на Сіоні. Там, три дні перед тим, у четвер ввечері, Ісус також звершував Тайну Вечерю. Воскреслий Ісус нагадує здивованим апостолам, що Він сам декілька разів провістив їм, що страждатиме, а також, що на третій день воскресне. Аж коли це провіщення здійснилося, апостолам відкрилися очі.

Далі Ісус говорить про те, що в Його Ім’я буде проповідуватися покаяння на відпущення гріхів усім народам. Але щоб отримати прощення гріхів, ми повинні виконати одну умову, якою є покаяння.

Першим є слово «усі». Отож я, ти, кожен з нас. Нема нікого, хто міг би сказати: «я ні». Усі ми блукали. Що це  означає? Блукати означає не знати дороги. Коли мала дитина заблукає в лісі, не може повернутися, не знає дороги назад.

Блукання часто є способом життя багатьох людей. Багато людей не знають основного, не йдуть за Богом, хоча й  можуть мати вищу освіту, а все-таки блукають. Коли хтось запитає їх: «Який сенс твого життя?», не знають. Для чого ти живеш? Щоб їсти, спати, пити, накопичувати маєток, наближатися до смерті, а потім  померти? І навіть не знаєш, кому залишиш те, що накопичив. Отож, який сенс твого життя? Всі вчені філософи будуть подавати різні теорії, але чіткої відповіді не дадуть. Жоден з них правдиво не відповість на те найважливіше питання: Який сенс мого життя? Який сенс моїх страждань? На це дає відповідь тільки Бог. Він дає нам своє слово, яке для нас є світлом і дорогою. Зрештою, сам Ісус став тією дорогою.