Смерть в Адамі і життя в Христі
«Христос воскрес із мертвих, первісток померлих. Бо тому, що через чоловіка смерть, через чоловіка й воскресіння мертвих» (1Кор.15, 20-21). Написано: «Перший чоловік Адам став душею живою». Але порушивши заповіді, він вчинив гріх і став мертвою душею. Він втратив Боже життя. Все його потомство народжується вже без цього Божого життя, як мертві душі. «Останній Адам – Ісус – дух животворящий». Єдиний вихід для мертвої душі – прийняти Духа животворящого. Як? Через покаяння. Це означає виступити проти системи брехні і гордині, яка опановує розум, і признати найосновніші реальності і правди, що стосуються дочасного і вічного життя: реальність смерті, реальність власного гріха, реальність Божого суду і в результаті – справедливого вічного покарання. Наступна реальність – визнати Бога як Творця цілого всесвіту і всього живого на землі. Прийняти Божу любов, яка є в Христі. Він справедливо заплатив за наш гріх, очищає нас від гріха і дає нам нове життя. Прийняти Христа і прийняти Його Духа – це умова нашого спасіння, бо хто не має Духа Христового, той не є Його.
Ісус Христос, другий Адам, хрестить Духом Святим, тобто дає Духа в повноті і повертає нам єдність з Богом – життя. Без Святого Духа люди є лише «живими» трупами, які зловживають Божими дарами і талантами, щоб вони служили їхньому егоїзму, гордості, злочинності, збоченням і війнам. Це є плоди гріха, які наша пам’ять, розум і воля постійно бойкотує. Сьогодні модними є різні психології і філософії – по суті, йдеться про систему обману та утримування людини в духовній смерті. Людиною маніпулюють, щоб стала рабою пристрастей, сексуальних збочень, наркоманії, алкоголізму, мамони, кар’єризму – а це злочин. Обожнювати духовних трупів, які є в рабстві духа брехні і смерті, та робити з них фальшивих ідолів – це повний абсурд. Треба на кінець зняти маску і назвати речі своїми іменами. А це неможливо без основного кроку, яким є покаяння, тобто прийняття Христа, який оживляє Духом. Тоді наш дух повинен співпрацювати з Духом Христа і людська душа має стати інструментом не гріха і брехні, але інструментом праведності і любові. А це неможливо без щоденної боротьби – без зречення своєї душі, входження до т.зв. духовної смерті з Христом. Втратити свою душу – це основне слово Євангелія: «Хто втратить свою душу ради Мене і Євангелія, той її збереже». Йдеться про втрату духовної інфекції, пов’язаної зі смертю дочасною і вічною та здобуттям спасіння душі для вічності. Світ з системою брехні та марноти разом з князем цього світу і з демонічними силами, які панують в піднебесних просторах, діють на душу людини, щоб вона залишалась в темряві та стала іграшкою різних пристрастей і збочень, якими поневолює людське тіло. Отож наше життя – це боротьба за спасіння людської душі.
Що стосується духовного воскресіння з Христом, воно дано нам через хрещення і віру. Це нове життя Христа в нас.
Що стосується фізичної смерті і фізичного воскресіння, то смерть настає в конкретний момент, у кожного в інший час, але фізичне воскресіння відбудеться разом при другому приході Христа, і буде пов’язане з втручанням Божої всемогутності, так що наше тіло буде прославлене, подібне до тіла Христа, тобто буде духовне і не буде підлягати законам гріха, смерті і матеріальним законам, буде безсмертним – подібно, як наш дух.
Апостол Павло пише: «Перший чоловік із землі – земний, другий Чоловік – з неба. Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні» (1 Кор.15,47-48). Апостол пояснює, як це є з воскресінням: «Сіється в тлінні, а встає у нетлінні; сіється в безчесті, а встає у славі; сіється в безсиллі, а встає у силі; сіється тіло душевне – psychikon, а постає тіло духовне – pneumatikon. Якщо є тіло душевне, то є й тіло духовне» (вірші 42-44). Перший чоловік Адам став душею живою, але потім згрішив і прийшла смерть – не тільки фізична, яка є одноразовою, але смерть душевна, тобто що людина народжується як мертва душа, нежива. Вже з моменту зачаття несе в собі смерть – дочасну і вічну. Тому мусимо знову народитися, щоб увійти в Царство Боже, а це народження з води і Духа, пов’язане з прийняттям Христа за свого Спасителя і Господа. Він є останній Адам, Він є Дух, що дає життя – pneumadzopoiun. В Адамі всі вмирають, але в Христі всі оживуть. Але питання, чи ти є в Христі, чи в Адамі і своїй мертвій душі. Всі у Христі оживуть в зазначеному порядку: «Первісток – Христос, а потім Христові під час Його приходу» (вірш 23).
Завантажити: Смерть в Адамі і життя в Христі
