Свідомість провини – суд (ІV частина)
Свідомість провини, свідомість відповідальності та колективної провини. Коли вже нарешті батьки усвідомлять собі, що є грішниками, якщо замучили свою ненароджену дитину, коли люди собі усвідомлять, що і їхні обмови і нелюбов – це внесок у знищення людства! Сучасне людство потребує одного єдиного: усвідомити свою провину. Усвідомити стан, у якому воно перебуває. Однак сатана весь час жене до діяльності та до залатування своєї совісті різними доброчинними акціями, які робляться для заглушення сумління і ведуть до позиції фарисейської самоспасительності. Свідомість провини! Свідомість колективної провини! Яким шокованим був Давид, коли пророк Натан роз-повів йому ту притчу про багатого чоловіка! А коли Давид запалав справедливим гнівом і сказав: «Чоло-вік, що зробив те, заслужив смерть,» то отримав від пророка відповідь: «Ти – той чоловік!» Коли і ти про себе це усвідомиш? Петро свідчив про Ісуса в день П’ятдесятниці. При цьому сказав ці слова: «Бог зробив Господом і Христом оцього Ісуса, якого ви розіп’яли» (Ді. 2,36). Петро їм чітко сказав: «Ви є вбивці, ви вчинили боговбивство. Так, ви, і нічого не змінює те, що ви взагалі не були фізично присутні на Голготі». Як реагували ці щирі люди? Вони зовсім не доказували свою невинність, але ця правда пронизала їм серце: «Почувши це, вони розжалобилися серцем і сказали до Петра й до інших апостолів: “Що нам робити, мужі брати?” Петро до них: “Покайтесь”, каже, “і нехай кожний з вас охреститься в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших”» (Ді. 2,37–38). Ті євреї, які прийшли з чужих народів на прощу, були щирими людьми, які вірили в Бога і старалися сумлінно виконувати установи Божого закону. Навіть жертвували дорогу, ідучи багато десятків кілометрів, щоб вшанувати Бога у святому місті. Прийшли й отримали шок. Це їм пронизало серце. Однак вони могли повестися зовсім інакше, могли почувати себе ображеними й почати перераховувати, скільки всього вони зробили для Бога. Це не дрібниця – когось привселюдно звинуватити у вбивстві! Однак ці слова їм проникнули до серця і вони тільки запитали: «Що нам робити?»
Чи й ти усвідомив цю правду: ти – вбивця, ти – боговбивця! Не скидай провину на іншого, на колектив. Ти вбивця, а вбивця заслуговує на смерть! Врешті, за кого Ісус помер на хресті? Хто був причиною Його смерті? Вбивцями не є тільки ті воїни! Вони лиш виконували свій обов’язок. Вбивцями не є ті первосвященики, ані Пилат – він був виставлений моральному тиску. Причиною Ісусової смерті є твій гріх. Це є та справжня і реальна причина! Ті інші – другорядні. Кожен гріх – це бунт проти Бога, це долучення до бунту, це крик: «Розіпни, розіпни! Я не хочу, щоб Ісус був Господом і Царем! Моїм паном є моє его, а моїм Богом є моє черево!» Так, ми Його вбили, хоча й живемо в кінці другого тисячоліття. «Усе, що ви зробили одному з Моїх братів найменших – ви Мені зробили…» (Мт. 25,40). Вбивство ненароджених дітей рідною матір’ю, рекомендоване батьком і здійснене лікарем… І ми до того включені своєю мовчанкою. А це тільки один гріх. Осуджування ближнього – це напад на безсильного Христа! «Усе, що ви зробили…» Ми обмовляємо, осуджуємо, ненавидимо конкретних людей… «Хто ненавидить брата свого, – душогубець!» (І Ів. 3,15). Треба собі це усвідомити, усвідомити, що ти є в машинерії і системі, яка повстає проти Бога. Цією системою є гріх світу. Той Артукович, можливо, не вбив би ані курки, якщо б не був у цій системі. А Ісус прийшов, щоб знімати гріхи світу. Тільки одного потрібно: усвідомити собі, хто є я, а хто є Ісус і прийняти Його. Це є те єдине!
Для нас є тільки одна дорога – дорога розкаяного розбійника. Отож, розбійник є для нас прикладом, що робити зі своєю провиною та гріхом. Сьогодні і відразу! Таке важливе питання не відкладається. «Яка користь людині, як світ цілий здобуде, а занапастить власну душу?» (Мт. 16,26). Не аж тоді, як буду фізично помирати, але вже сьогодні мушу почати помирати для гріха тим, що його признаю, засуджу і повірю в силу Агнця, який знімає гріх світу! Він знімає тепер і в кожну мить мого життя, поки ще маю час, поки я ще в часі! В часі Бог пропонує своє милосердя, однак на Його суді буде строга справедливість для тих, хто відкинув милосердя. Савло переслідував Церкву, але потім навернувся і кликав: Наслідуйте мене! Зверніться до Ісуса! У Ньому є повнота всього. У Ньому є спасіння. Всі ми є грішниками, але вирішальним є, чи ми зробили те, що розбійник: прийняли Ісуса і повірили в Нього. Це є основним розпізнавальним знаком між спасенним і засудженим. «Бог дав нам життя вічне, і це життя – у Його Сині. Хто має Сина, той життя має; хто ж Сина Божого не має, той життя не має» (І Ів. 5,11–12). Маєш в цю хвилю Божого Сина? Сьогодні і тепер? Якщо не маєш, признай, що ти є грішником і прийми Ісуса, повір у Нього – сьогодні!
Завантажити: Свідомість провини – суд (ІV частина)
