У час Великого посту необхідно усвідомити ці основні реальності: Ти помреш. Ти будеш стояти перед Божим судом. Тебе чекає щаслива або нещаслива вічність. Божий Син, Ісус Христос, страждав і помер за тебе, щоб дати тобі вічне щастя після смерті. Терпіння при кривавому бичуванні було за твою нечистоту, приниження при коронуванні терням і плювання Христові в обличчя – за твою гордість.  Хресна дорога – за твої фальшиві дороги гріха. Христова смерть перемогла гріх і диявола та відкрила тобі дорогу до вічної слави. Ісус сьогодні говорить тобі: «Зречись самого себе, візьми свій хрест і йди за Мною». Куди? На Голготу. Там є вузька дорога (Мт. 7,14) до вічного життя через Христову смерть.

У час Великого посту дай собі постанову: щодня хоча б одне самозречення. Коли прийде думка себежалю, заздрості, нечистоти, гніву, скажи: «Ісусе, зрікаюся себе, зрікаюся себе… відділяюся від духа брехні і марноти».

Сьогодні, в половині Великого посту, наш погляд звернений на Святий Хрест. Хрест Ісуса виражає Його послух Отцю і зречення своєї волі. Він прийняв несприйняття і відкинення людьми, несправедливе засудження, муки, погорду і смерть. Це все Він добровільно прийняв з любові, щоб спасти наші безсмертні душі. Це суть земного життя Ісуса. Якщо ми хочемо бути правдивими християнами, це повинно стати і нашим стилем життя: вміти зрікатися своєї волі, свого «я» і підкоритися Божій волі. З охотою приймати все, що Бог допустить, без нарікання приймати терпіння, прощати ворогам і бути готовими до переслідування за правду аж на смерть.

Хрест пов’язаний і з нашим життям, він є для нас тією вузькою дорогою до вічного життя. Ми повинні навчитися входити до Христової  смерті – і не тільки тоді, коли будемо фізично помирати, але щодня. Через хрещення ми були занурені до Христової  смерті. Христова смерть на хресті є перемогою над силою гріха і брехні, перемогою над дияволом. Це безпечна дорога до вічного життя. Апостол Павло говорить: «Ми завжди входимо до Христової смерті, щоб в нас міг жити Ісус».

2. 12. 2023

Цитати св. Роберта Белларміна з «De Romano Pontifice» книга II, глава 30:

Святий Роберт Беллармін (1610): «Папа, який є явним єретиком, автоматично перестає бути папою і главою, так само як автоматично перестає бути християнином і членом Церкви».

Дивіться це відео також на: https://rumble.com/v45zgx6–.-.html  
https://youtu.be/zxxyP5BCdcc  
https://ugetube.com/watch/AlvsjbuRHVWkukR   
https://cos.tv/videos/play/49876617355367424   
https://www.bitchute.com/video/bBeKONjzEQv4/   

1. 12. 2023

Папа Павло IV в «Cum ex apostolatus officio», папа Інокентій III і теологи вчать, що єретичний папа є скинутий Богом.

Єпископ Шнайдер навчає прямо протилежного ‒ що навіть якщо б папа проповідував якісь єресі, Церква не може його скинути, оскільки він має владу прямо від Бога. Але згідно з догматичною буллою, такий єретичний папа є скинений Богом. Про це свідчить вислів Святого Письма: «Хто б проповідував інше євангеліє, хай буде виключений, проклятий – анатема» (Гал. 1, 8-9).

Дивіться це відео також на: https://rumble.com/v45p7t3-251439303.html  
https://ugetube.com/watch/YKWmdx27HCQgiPY   
https://youtu.be/abjvLpMF4ck  
https://cos.tv/videos/play/49860636320502784   
https://www.bitchute.com/video/HxEzsFRbSGR0/   

26. 11. 2023

У догматичній буллі «Cum ex apostolatus officio» сказано: «Єпископ… або кардинал… Римської Церкви, навіть якщо би був… Римським Папою, – якщо до свого призначення на пост кардинала або до свого обрання на Папу Римського відхилився від католицької віри і впав у єресь, то він був призначений або обраний недійсно і нечинно, навіть якщо й був одноголосно обраний усіма кардиналами».

Дивіться це відео також на: https://rumble.com/v42ljvz-246229487.html  
https://ugetube.com/watch/mbPu9B4zkKacB6I   
https://youtu.be/1re5iywukTA  
https://cos.tv/videos/play/49455828686901248   
https://www.bitchute.com/video/izDSFBXzalMr/   

Сьогодні, на свято Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, нас повинна сповнити велика радість: «Ми не діти рабині, але діти вільної» (Гал. 4,31). В історії людства були дві жінки: першою була Єва, а другою – Марія. Через першу на людей перейшов гріх і рабство диявола, а через другу приходить Божа ласка і справжня свобода. Саме тому останнє слово Ісуса з хреста до нас – до майбутньої Церкви, яку представляв апостол Іван – звучить «Ось Мати твоя!». Потім Боже слово каже: «І від тієї години той учень прийняв Її до себе». Прийняти Марію – це дуже потрібна річ, щоб потім могти бути правдивими синами і дочками Непорочної – Тої, яка є вільною і наступає на голову диявола, жорстокого змія.

Ісус – Бог – став людиною, щоб визволити нас з рабства гріха. Він приніс нам благодать, через яку до нас приходить визволення. Марія була наперед охоронена від первородного гріха, а тому і від кожного іншого гріха. Бог оберіг Її, бо Вона мала стати Матір’ю Ісуса Христа. Вона є кехарітомене – повна благодаті.

Непорочне Зачаття Діви Марії було провіщено і об’явлено ще в Книзі Буття, коли Бог сказав змію-спокуснику: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою, між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися вп’ястися йому в п’яту» (Бут. 3,15). Отож між Пресвятою Богородицею і дияволом покладена вічна ворожнеча. Змій-спокусник постійно буде під ногою Марії і її нога буде наступати на його голову. Бог створив Марію цілком безгрішною, непорочною. Вона від моменту зачаття під серцем своєї матері святої Анни, при своєму народженні і в кожну хвилину свого життя була без гріха. Тому диявол не мав доступу до Пресвятої Богородиці. Непорочність Марії підтверджують слова ангельського привітання: «Радуйся, благодатна Маріє!». Архангел Гавриїл міг так назвати Марію лише тому, що вона не мала жодного гріха – ні особистого, ні первородного, який переходить на кожну людину в момент її зачаття. Марія була повна благодаті, бо була непорочною. Якщо б ми розглянули церковну історію цього свята Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, то з’ясуємо, що з самого початку ця правда в Церкві сприймалася як норма, але як догма була проголошена аж 1854 року. А через чотири роки, коли почалися появи в Люрді, Мати Божа сказала про себе св. Бернадеті: «Я – Непорочне Зачаття». Отож і там була підтверджена ця правда та догма, яку визнає Католицька Церква.

Святий Миколай народився близько 270 року у приморському містечку Патара (сучасна південна Туреччина) в сім’ї побожних батьків. Він був одинаком. Хоча сім’я мала велике майно, яке б забезпечило йому легке та спокійне життя, хлопчик вже з дитинства проявляв бажання слідувати шляхом християнської досконалості.

У юнацькому віці він уникав гультяйства інших хлопців. Замість того він радо ходив до храму, багато молився, слухав читання Святого Письма і намагався запам’ятати все, що був здатний зрозуміти.

Юного Миколая прийняв до свого дому його дядько, який також називався Миколай і був єпископом Ликії. Дбайливим вихованням і духовним проводом він приготував його до священичого служіння, а потім і висвятив. Коли батьки Миколая померли, він роздав успадковане майно бідним.

Сьогодні є свято Христа Царя. Ісус сказав в Євангелії: «Царство Моє не від світу цього». Пилат запитує його: «Ти Цар?» Ісус відповів: «Ти сам кажеш, що я Цар» (пор. Ів. 18, 36-37).

Нехай кожен поставить собі одне найважливіше питання: Чи є Ісус Царем в царстві моєї душі? Чи дійсно Він є там Царем? Якщо ми не прийняли Божого Царства, Він там не царює. Ісус каже, що ми повинні найперше шукати Царства Божого, а все інше нам додасться. Отож, перша річ – шукати Боже Царство. В Божому Царстві Царем є Ісус. Хто є царем в царстві цього світу? Там царює князь цього світу. Ісус свідчить про правду, в той час як  царство диявола побудовано на брехні. Ісус є Правда, як сам говорить: «Я на те народився і прийшов у світ, щоб засвідчити правду. Кожен, хто від правди, слухає Мій голос.» (Ів.18,37)

Батьки Пресвятої Богородиці були бездітними. Вони багато молилися і дали Богу обіцянку, що якщо благословить їх дитиною, то віддадуть її на службу до Єрусалимського Храму. Бог вислухав їхні молитви і дарував їм більше, ніж просили – дарував їм доньку, яка була обрана стати матір’ю Божого Сина і нашого Спасителя Ісуса Христа. Отож про Марію насправді можна сказати, що Вона є початком нашого спасіння. Тому і свято Входу у храм Пресвятої Богородиці тісно пов’язане з історією нашого спасіння.

Якщо б ти захворів смертельною хворобою, але все ж був би шанс врятувати життя, ти був би охочий пожертвувати навіть усім своїм майном, тільки щоб жити. Щось подібне діється і в духовній області. Ісус спасає тебе від вічної смерті, дав тобі вічне життя, і то цілком даром.

Сьогодні празник святого Архангела Михаїла. Його ім’я по-єврейськи означає «Хто як Бог». Цими словами Михаїл закликав добрих ангелів бути вірними Богу і чинити опір Люциферу та всім ангелам, які повстали проти Бога. Слово Боже говорить: «І настала війна на небі: Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон воював та й ангели його, та не перемогли, ані місця не знайшлося їхнього більше на небі. І повержено дракона великого, змія стародавнього, званого дияволом і сатаною, що зводить вселенну, повержено його на землю, і ангели його з ним повержені» (Одкр. 12,7-9).

Диявол робить все для того, щоб якнайбільше душ пішло до погибелі. В нашій боротьбі, тобто в боротьбі за спасіння своєї душі і душ наших близьких, Бог дає нам на поміч Архангела Михаїла та інших ангелів, які мають нас захищати.

В Євангелії на сьогоднішнє свято Ісус нам говорить: «Блаженні ті, які слухають Боже слово і зберігають його» (Лк.11,28). Перша річ – чути Боже слово, а  друга – зберігати Його. Скільки навколо нас і в нас є перешкод, щоб взагалі ми чули Боже слово, щоб над ним роздумували, а потім – щоб його зберігали, щоб воно стало тілом. Потрібно, щоб воно втілилось так, як у Пресвятої Богородиці – в Ній Слово стало Тілом і перебувало між нами. А як це сталося? Вона була готова. Вона жила з віри у відданості Богу. Коли до Неї прийшов ангел, вона сказала: «Ось, я раба Господня, нехай мені буде по слову твоєму». Вона це сказала не тільки словом, але сказала цілим своїм життям. А що з цим було пов’язано? В даній ситуації вона ризикувала життям. В Ізраїлі жінка, яка була вагітна і не мала чоловіка, була засуджена на каменування. Марія, однак, знала пророцтво Ісаї: «Ось Діва зачне і народить Сина». Вона запитала: «Як же це станеться?». Ангел відповів Їй: «Дух Божий це вчинить».

28.08.2023

Який сьогодні є сенс роздумувати про двоєпапство в історії Церкви? Мета цього – шукати вихід у сьогоднішній невирішальній ситуації. Псевдопапа Франциск Бергольйо накликав на себе багаторазову анатему – екскомуніку, тобто виключення з Церкви за руйнування усіх основ віри, даних нам Святим Письмом і Традицією. У цій надзвичайній ситуації необхідно шукати і використати надзвичайні засоби, які перешкодять довершенню найбільшої катастрофи в історії Церкви.

Дивіться це відео також на: https://rumble.com/v3jwkzf-214831419.html   
https://cos.tv/videos/play/47415510566474752   
https://ugetube.com/watch/pq91tjhR15hwPa6   
https://www.bitchute.com/video/Wo2sZoDIr3iy/   

В четвертому столітті свята Олена, мати імператора Костянтина Великого, шукала в Єрусалимі на Голготі святий хрест, на якому помер наш Спаситель. Коли знайшла його, наказала побудувати там базиліку гробу Господнього, до якої вклала частину віднайденого хреста. У той день було встановлено свято Воздвиження Чесного Хреста.

Сьогодні ми чули 19-й розділ Євангелія від Івана про засудження, розп’яття та смерть Ісуса:

«А був то день, коли готували Пасху, близько шостої години. І каже Пилат до юдеїв: „Ось цар ваш”. Ті ж закричали: „Геть! Геть! Розіпни його!” А Пилат їм: „Маю я вашого царя розіп’ясти?” І відповіли первосвященики: „Нема в нас царя, тільки кесар!” І тоді видав він Його їм на розп’яття. І забрали вони Ісуса. І, несучи для себе хрест, вийшов Він на місце, зване Череп, а по-єврейськи Голгота» (Ів. 19,14-17).

Євангелист Іван тут описує трагічну подію, якої він сам був свідком на Голготі. Він стояв під хрестом, бачив Ісусові страждання і чув Його останні слова. Серед них були і ті, які Ісус сказав саме йому.