Приклад пророка Іллі є одним з найкращих прикладів послуху Богу і Його слову. У Святому Письмі читаємо, що Бог виховував свого пророка через різні випробування, коли в послусі він мав зробити конкретний крок віри. Наприклад, звістити Господнє слово царю, який виступив проти Бога і Божих Заповідей, а головне – проти Першої Заповіді (тобто бачимо, що пророк має захищати чистоту віри). Бог посилає Іллю з вірою зробити і певний жест – звістити царю Ахаву, що не буде ні роси, ні дощу, тільки за його словом. І так сталося. Це було чудо. Після того пророк Ілля мав сховатися при потоці Керіт, де Бог наказав крукам носити йому їжу. Це було ще одне чудо, адже ці хижі птахи, які по своїй природі є такі, що не піклуються навіть своїми пташенятами, носили Іллі м’ясо, яким самі могли живитися. За деякий час, Господь Бог, якому служив Ілля, послав його в Сарепту до вдови, щоб та годувала його. Він в послусі встав та йшов. Тут відбулося наступне чудо – мука і олія не закінчувалися, хоч усюди навколо був голод. Тоді прийшло серйозне випробування – син вдови захворів і помер. Ілля знову з вірою візвав до Господа і був вислуханий – хлопчик ожив.

У 18-ій главі першої книги Царів описано боротьбу Іллі на горі Кармель. Ця боротьба є вельми актуальною і сьогодні, коли люди відпадають від віри в істинного Бога до неопоганства.

Ісус каже: „Вчіться від Мене, бо Я тихого і покірного серця ” (Мт. 11,29). Оці дві речі є основними: тихість і покора! А Вчителем є Я, Ісус! Від Мене вчіться, в Моїй школі. Я вчу через Святого Духа і через свою Матір, яку виучував в цих основних чеснотах більше, ніж апостолів. Тому даю Її за Матір і вам. Вона буде вас вчити цих двох чеснот. Вона має Мого Духа в повноті! Вона нічого не буде пропихати в іншому дусі. В Ній дію Я! Вона була і є живою святинею. Моя тихість та покора втілена в Ній. Вона є раба Господня. В цьому титулі є вершина тихості і покори, яку взагалі можна досягти. В Ній немає жодної гордості. Вона є тою жінкою, тою ворожнечею, тим бунтом проти сатани. Вона – втілена тихість, тому ніколи не пропустить повз вухо Божий голос. До вас, людей, Я говорю, але ви глухі: „Мають вуха, але не чують ”. Чому? Бо жиром обросло їхнє серце. Її серце не обросло жиром уяв. Її душа величає Господа, а Її дух радіє в Бозі. Не в собі, не в своїй душі. Але Її душа величає Господа.

«А охристившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось Йому небо, і Він побачив Духа Божого, Який спускався, мов голуб, і зійшов на Нього. І голос пролунав з неба: „Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!”» (Мт. 3,16-17)

В цьому Божому слові, яке нам описує подію, як Ісус прийшов хреститися на Йордан, там де Іван Хреститель хрестив хрещенням на покаяння, вказано на всю Пресвяту Трійцю. Він – Божий Син – будучи без гріха, став на Йордані поміж грішників, щоб тим дати нам приклад – щоб ми, грішники, каялися. Коли Ісус охрестився в Йордані, відкрилося небо і Він побачив Божого Духа, Який спускався на Нього у вигляді голуба. І почувся голос Небесного Отця: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!».

Бог дійсно об’являється нам. Усвідом: Ісус є в тобі. Він каже: «Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, той в Мені перебуває, а Я в ньому». Ми цього не усвідомлюємо своїм розумом і відчуттями, але це реальність. Боже слово ясно говорить про це. Також апостол Павло каже: «Щоб Христос через віру замешкав у ваших серцях» (Еф. 3,17). Усвідом: в тобі є Ісус, ти є живим кивотом. На іншому місці своїх послань апостол говорить: «Не живу вже я, але живе в мені Христос» (Гал. 2,20).

Святий Йосафат (хресне ім’я Іван) народився у 1580 році в місті Володимир на Україні. Одного разу в храмі святої Параскеви, куди він прийшов ще малою дитиною разом з батьками, він побачив ікону розп’ятого Ісуса. Хлопчик з цікавістю запитав своєї матері, що зображено на іконі. Вона пояснила йому, що це Спаситель світу, який з любові до людей зійшов з неба на землю і помер за них ганебною смертю, щоб спасти їх від вічного засудження в пеклі, відкривши їм ворота до неба. Тоді хлопчик запалав щирою любов’ю до Ісуса. Згодом сказав своєму другові: «В той момент я відчув, як з боку Розп’ятого вилетіла палаюча іскра і впала в моє серце».

У 1604 році він вступив до монастиря у Вільнюсі і отримав монаше ім’я Йосафат. Вільнюський монастир був в занепаді і практично порожній, так що Йосафату не залишалося нічого іншого, ніж бути веденим Духом Святим. А Він незабаром привів його до святості. Крім щоденних молитов, Йосафат вставав і опівночі та кілька годин молився у своїй келії або на недалекому цвинтарі, і навіть взимку, на вітрі, часто стоячи босоніж на снігу. Святе Письмо і Життя Святих ‒ це були два джерела, з яких він черпав Божу мудрість. Вони надихали його любити Бога і наслідувати Ісуса. Так через Йосафата непомітно розпочалась реформа монашого життя.

У час Великого посту необхідно усвідомити ці основні реальності: Ти помреш. Ти будеш стояти перед Божим судом. Тебе чекає щаслива або нещаслива вічність. Божий Син, Ісус Христос, страждав і помер за тебе, щоб дати тобі вічне щастя після смерті. Терпіння при кривавому бичуванні було за твою нечистоту, приниження при коронуванні терням і плювання Христові в обличчя – за твою гордість.  Хресна дорога – за твої фальшиві дороги гріха. Христова смерть перемогла гріх і диявола та відкрила тобі дорогу до вічної слави. Ісус сьогодні говорить тобі: «Зречись самого себе, візьми свій хрест і йди за Мною». Куди? На Голготу. Там є вузька дорога (Мт. 7,14) до вічного життя через Христову смерть.

У час Великого посту дай собі постанову: щодня хоча б одне самозречення. Коли прийде думка себежалю, заздрості, нечистоти, гніву, скажи: «Ісусе, зрікаюся себе, зрікаюся себе… відділяюся від духа брехні і марноти».

Сьогодні, в половині Великого посту, наш погляд звернений на Святий Хрест. Хрест Ісуса виражає Його послух Отцю і зречення своєї волі. Він прийняв несприйняття і відкинення людьми, несправедливе засудження, муки, погорду і смерть. Це все Він добровільно прийняв з любові, щоб спасти наші безсмертні душі. Це суть земного життя Ісуса. Якщо ми хочемо бути правдивими християнами, це повинно стати і нашим стилем життя: вміти зрікатися своєї волі, свого «я» і підкоритися Божій волі. З охотою приймати все, що Бог допустить, без нарікання приймати терпіння, прощати ворогам і бути готовими до переслідування за правду аж на смерть.

Хрест пов’язаний і з нашим життям, він є для нас тією вузькою дорогою до вічного життя. Ми повинні навчитися входити до Христової  смерті – і не тільки тоді, коли будемо фізично помирати, але щодня. Через хрещення ми були занурені до Христової  смерті. Христова смерть на хресті є перемогою над силою гріха і брехні, перемогою над дияволом. Це безпечна дорога до вічного життя. Апостол Павло говорить: «Ми завжди входимо до Христової смерті, щоб в нас міг жити Ісус».

2. 12. 2023

Цитати св. Роберта Белларміна з «De Romano Pontifice» книга II, глава 30:

Святий Роберт Беллармін (1610): «Папа, який є явним єретиком, автоматично перестає бути папою і главою, так само як автоматично перестає бути християнином і членом Церкви».

Дивіться це відео також на: https://rumble.com/v45zgx6–.-.html  
https://youtu.be/zxxyP5BCdcc  
https://ugetube.com/watch/AlvsjbuRHVWkukR   
https://cos.tv/videos/play/49876617355367424   
https://www.bitchute.com/video/bBeKONjzEQv4/   

1. 12. 2023

Папа Павло IV в «Cum ex apostolatus officio», папа Інокентій III і теологи вчать, що єретичний папа є скинутий Богом.

Єпископ Шнайдер навчає прямо протилежного ‒ що навіть якщо б папа проповідував якісь єресі, Церква не може його скинути, оскільки він має владу прямо від Бога. Але згідно з догматичною буллою, такий єретичний папа є скинений Богом. Про це свідчить вислів Святого Письма: «Хто б проповідував інше євангеліє, хай буде виключений, проклятий – анатема» (Гал. 1, 8-9).

Дивіться це відео також на: https://rumble.com/v45p7t3-251439303.html  
https://ugetube.com/watch/YKWmdx27HCQgiPY   
https://youtu.be/abjvLpMF4ck  
https://cos.tv/videos/play/49860636320502784   
https://www.bitchute.com/video/HxEzsFRbSGR0/   

26. 11. 2023

У догматичній буллі «Cum ex apostolatus officio» сказано: «Єпископ… або кардинал… Римської Церкви, навіть якщо би був… Римським Папою, – якщо до свого призначення на пост кардинала або до свого обрання на Папу Римського відхилився від католицької віри і впав у єресь, то він був призначений або обраний недійсно і нечинно, навіть якщо й був одноголосно обраний усіма кардиналами».

Дивіться це відео також на: https://rumble.com/v42ljvz-246229487.html  
https://ugetube.com/watch/mbPu9B4zkKacB6I   
https://youtu.be/1re5iywukTA  
https://cos.tv/videos/play/49455828686901248   
https://www.bitchute.com/video/izDSFBXzalMr/   

Сьогодні, на свято Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, нас повинна сповнити велика радість: «Ми не діти рабині, але діти вільної» (Гал. 4,31). В історії людства були дві жінки: першою була Єва, а другою – Марія. Через першу на людей перейшов гріх і рабство диявола, а через другу приходить Божа ласка і справжня свобода. Саме тому останнє слово Ісуса з хреста до нас – до майбутньої Церкви, яку представляв апостол Іван – звучить «Ось Мати твоя!». Потім Боже слово каже: «І від тієї години той учень прийняв Її до себе». Прийняти Марію – це дуже потрібна річ, щоб потім могти бути правдивими синами і дочками Непорочної – Тої, яка є вільною і наступає на голову диявола, жорстокого змія.

Ісус – Бог – став людиною, щоб визволити нас з рабства гріха. Він приніс нам благодать, через яку до нас приходить визволення. Марія була наперед охоронена від первородного гріха, а тому і від кожного іншого гріха. Бог оберіг Її, бо Вона мала стати Матір’ю Ісуса Христа. Вона є кехарітомене – повна благодаті.

Непорочне Зачаття Діви Марії було провіщено і об’явлено ще в Книзі Буття, коли Бог сказав змію-спокуснику: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою, між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися вп’ястися йому в п’яту» (Бут. 3,15). Отож між Пресвятою Богородицею і дияволом покладена вічна ворожнеча. Змій-спокусник постійно буде під ногою Марії і її нога буде наступати на його голову. Бог створив Марію цілком безгрішною, непорочною. Вона від моменту зачаття під серцем своєї матері святої Анни, при своєму народженні і в кожну хвилину свого життя була без гріха. Тому диявол не мав доступу до Пресвятої Богородиці. Непорочність Марії підтверджують слова ангельського привітання: «Радуйся, благодатна Маріє!». Архангел Гавриїл міг так назвати Марію лише тому, що вона не мала жодного гріха – ні особистого, ні первородного, який переходить на кожну людину в момент її зачаття. Марія була повна благодаті, бо була непорочною. Якщо б ми розглянули церковну історію цього свята Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, то з’ясуємо, що з самого початку ця правда в Церкві сприймалася як норма, але як догма була проголошена аж 1854 року. А через чотири роки, коли почалися появи в Люрді, Мати Божа сказала про себе св. Бернадеті: «Я – Непорочне Зачаття». Отож і там була підтверджена ця правда та догма, яку визнає Католицька Церква.

Святий Миколай народився близько 270 року у приморському містечку Патара (сучасна південна Туреччина) в сім’ї побожних батьків. Він був одинаком. Хоча сім’я мала велике майно, яке б забезпечило йому легке та спокійне життя, хлопчик вже з дитинства проявляв бажання слідувати шляхом християнської досконалості.

У юнацькому віці він уникав гультяйства інших хлопців. Замість того він радо ходив до храму, багато молився, слухав читання Святого Письма і намагався запам’ятати все, що був здатний зрозуміти.

Юного Миколая прийняв до свого дому його дядько, який також називався Миколай і був єпископом Ликії. Дбайливим вихованням і духовним проводом він приготував його до священичого служіння, а потім і висвятив. Коли батьки Миколая померли, він роздав успадковане майно бідним.

Батьки Пресвятої Богородиці були бездітними. Вони багато молилися і дали Богу обіцянку, що якщо благословить їх дитиною, то віддадуть її на службу до Єрусалимського Храму. Бог вислухав їхні молитви і дарував їм більше, ніж просили – дарував їм доньку, яка була обрана стати матір’ю Божого Сина і нашого Спасителя Ісуса Христа. Отож про Марію насправді можна сказати, що Вона є початком нашого спасіння. Тому і свято Входу у храм Пресвятої Богородиці тісно пов’язане з історією нашого спасіння.

Якщо б ти захворів смертельною хворобою, але все ж був би шанс врятувати життя, ти був би охочий пожертвувати навіть усім своїм майном, тільки щоб жити. Щось подібне діється і в духовній області. Ісус спасає тебе від вічної смерті, дав тобі вічне життя, і то цілком даром.

Сьогодні празник святого Архангела Михаїла. Його ім’я по-єврейськи означає «Хто як Бог». Цими словами Михаїл закликав добрих ангелів бути вірними Богу і чинити опір Люциферу та всім ангелам, які повстали проти Бога. Слово Боже говорить: «І настала війна на небі: Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон воював та й ангели його, та не перемогли, ані місця не знайшлося їхнього більше на небі. І повержено дракона великого, змія стародавнього, званого дияволом і сатаною, що зводить вселенну, повержено його на землю, і ангели його з ним повержені» (Одкр. 12,7-9).

Диявол робить все для того, щоб якнайбільше душ пішло до погибелі. В нашій боротьбі, тобто в боротьбі за спасіння своєї душі і душ наших близьких, Бог дає нам на поміч Архангела Михаїла та інших ангелів, які мають нас захищати.