Тихість і покора
Ісус каже: „Вчіться від Мене, бо Я тихого і покірного серця ” (Мт. 11,29). Оці дві речі є основними: тихість і покора! А Вчителем є Я, Ісус! Від Мене вчіться, в Моїй школі. Я вчу через Святого Духа і через свою Матір, яку виучував в цих основних чеснотах більше, ніж апостолів. Тому даю Її за Матір і вам. Вона буде вас вчити цих двох чеснот. Вона має Мого Духа в повноті! Вона нічого не буде пропихати в іншому дусі. В Ній дію Я! Вона була і є живою святинею. Моя тихість та покора втілена в Ній. Вона є раба Господня. В цьому титулі є вершина тихості і покори, яку взагалі можна досягти. В Ній немає жодної гордості. Вона є тою жінкою, тою ворожнечею, тим бунтом проти сатани. Вона – втілена тихість, тому ніколи не пропустить повз вухо Божий голос. До вас, людей, Я говорю, але ви глухі: „Мають вуха, але не чують ”. Чому? Бо жиром обросло їхнє серце. Її серце не обросло жиром уяв. Її душа величає Господа, а Її дух радіє в Бозі. Не в собі, не в своїй душі. Але Її душа величає Господа. Вчіться, Я тихого та покірного серця. Те нове серце Я сотворив і потім прийняв від своєї Матері. Те нове серце є одне (див. Єз. 11,19), а не два. Я – Первородний Син Діви, Вона моя Матір, справжня Матір. Ви – другороджені через віру і Хрещення.
Потомство жінки… Я є з Її потомства, але і ви, які Мене прийняли, однак не тільки поверхово – ви, які Мене прийняли до свого власного (Ів. 1,12).
Є тільки одне серце, один новий початок, нове створіння, а ним є Моя Матір – Марія. Те створене Я прийняв від Марії, але спершу, як Бог, Сам це створив. З Неї і зі Святого Духа, Я, вічний Бог, прийняв на себе вашу природу. Розумієте, що Я не міг прийняти зіпсуту і наповнену гріхом природу. Я не міг прийняти те старе і кам’яне серце, яке ворожо настроєне проти Бога. Я створив нове серце, новий початок, Марію, і в Ній та через Неї Я став Первородною новою Людиною, реальною, не мнимою. А такими маєте бути і ви! Людьми, але визволеними з-під влади гріха!
Хіба ж не розумієте, що це Я вам дав на Голготі те нове серце, коли помирав? Хіба ж не розумієте, що це нове серце не є ніякою абстрактністю? Те нове серце можете назвати «Мамо»! Ось Мати твоя! Коли б Я на Голготі сказав: „Іване, даю тобі нове серце ”, то настало б сум’яття. Хто може зрозуміти, нехай зрозуміє! Хто може прийняти, нехай прийме!
Завантажити: Тихість і покора
