Слово мамона означає матеріальну власність і майно, особливо нечесно здобуте на шкоду ближньому. Воно також означає хабар, яким змушують мовчати свідка або суддю. Ісус звертає увагу на демонічну поневолюючу силу мамони: «Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити і мамоні». Отож, в кінцевому підсумку, віра в значенні довір’я і уповання на мамону виключає віру в Бога. Тому Ісус показує на протиставлення відношення до Бога і відношення до мамони та закликає до особистого вибору між обома.

Увечері, в день свого воскресіння, Христос з’явився апостолам. Але Бог допустив, що між ними не був присутній апостол Тома. Апостоли сказали йому: «Ми бачили Ісуса! І ми спершу сумнівалися, зі страху думали, що бачимо духа. Але Ісус сказав нам: „Погляньте на руки Мої і на ноги Мої, це ж Я сам. Доторкніться до Мене і збагніть, що дух тіла і костей не має, а Я, бачите, маю”. Тоді Він попросив щось з’їсти, і їв перед нами, щоб ми повірили, що це дійсно Він, що Він воскрес. Свідченням є і ці кості з риби, яку з’їв Ісус. Ісус дійсно живий! Ми всі бачили Його на власні очі – ми, десять апостолів, а також двоє учнів, які ішли в Емаус». Але Тома не хотів прийняти свідчення апостолів і не вірив, що Ісус воскрес. Увесь тиждень він перебував у невірі і лише повторював: «Якщо не побачу на Його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, і руки моєї не вкладу в бік Його, – не повірю!». За тиждень, в неділю ввечері, Ісус знову з’явився апостолам. Його перше слово було: «Мир вам!». Потім Він звернувся до Томи і майже дослівно повторив Його вимогу: «Подай сюди твій палець і глянь на Мої руки. Простягни свою руку, і вклади у бік Мій. І не будь невіруючий, але віруючий!». Якою була реакція Томи? Він вигукнув: «Господь мій і Бог мій!».

+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

22. 02. 2017

На початку 18-го століття було засновано напівтаємне товариство масонів. Це сукупність гностицизму і окультизму. Мета масонів – знищити християнство і запровадити вшанування сатани через впровадження глобальної надвлади. Якщо католик став членом ложі, то цим автоматично виключений з Церкви і вже не є християнином! У 18-му столітті під впливом масонів виник рух під назвою Просвітництво. Він мав вплив не тільки на світську історію, але і на Церкву. У 19-му столітті з Просвітництва виникає модернізм. Він мав на меті пристосувати правди віри до світу – т.зв. аджорнаменто. Насправді це була ліквідація основних правд християнства – духовна евтаназія.

Святий Пій X видав енцикліку Pascendi Dominici Gregis (1907) і запровадив антимодерністичну присягу. На жаль, частина єпископів, священиків і теологів, які були модерністами, ці перестережливі заходи свідомо не прийняли. Масони використали модерністичних та ліберальних прелатів, священиків і теологів.

Великий піст 2017

Вступ:

В який час розпочався Собор і що потрібно було вирішувати? Через вплив німецької протестантської теології відроджувалися єресі модернізму, які засудив ще святий папа Пій X (1907). У світі зростала пропаганда декадентських впливів, які набули масового характеру через поширення телебачення і таким чином почали маніпулювати і кожною сім’єю. Вони програмували кризи в сім’ях і так настала ціла лавина розлучень. Через популяризацію рок-музики настала інвазія культу насильства, нечистоти, окультизму.

Доба вимагала надати ясні доктринальні і моральні директиви проти єресей неомодернізму і деморалізації. Замість обнови християнства прийшло протилежне. У програмі Івана XXIII, в т.зв. аджорнаменто, був розпочатий процес відкриття для світу. Його кульмінацією сьогодні є єретична ексгортація Amoris laetitia, яка ліквідує об’єктивні моральні норми.

Як можливо, що на II Ватиканському соборі була проголошена єресь синкретизму з поганством, а також єресь, що наш Бог тотожний поганському божку місяця з Мекки?

Деякі з сесій другого засідання 1963 року були статистично досліджені. У зібранні в залі взяли участь в середньому 2 135 єпископів. З них в дискусію включились зі своїми коментарями трохи більше двохсот, тобто близько 10%. Решта 90% ніколи не висловилися і обмежилися лише до слухання і голосування.

Великий Піст-2017

Перша Божа Заповідь звучить: «Я – Господь, Бог твій… Нехай не буде в тебе інших богів, крім Мене. Не робитимеш собі ніякого тесаного боввана, подобину того, що на небі вгорі, ані того, що на землі внизу, ні того, що в водах під землею. Не падатимеш ниць перед ними й не служитимеш їм, бо я – Господь, Бог твій…» (Втор. 5,6-9).

На цій основі базуються інші заповіді Декалогу, і всі Божі Заповіді та все Святе Письмо Старого і Нового Завітів. Коли ізраїльтяни замість пошани до одного Бога – Господа – почали вшановувати поганських ідолів, приходили війни та інші кари. За т.зв. пошану до поганських богів, пов’язану з окультними практиками, віщуванням і магією, прийшло навіть вигнання народу у Вавилон. Пророки називали синкретизм з поганством духовним перелюбом і закликали до покаяння. І в Новому Завіті апостол висловлює цю істину: «Яка згода між Христом і Веліялом? … Які взаємини між храмом Божим та ідолами?» (2 Кор. 6,15). Ідолопоклонники і чарівники матимуть частку в озері вогненному (див. Одкр. 21,8).

А) Що таке покаяння – метаноя?

Суть покаяння – признати перед собою і перед Богом свій гріх, що повірив брехні, а потім прийняти від розп’ятого Ісуса прощення. Покаяння – метаноя – це зміна мислення (Мк. 1,15). Це означає засудити брехню і прийняти правду. Новий Світовий Порядок сьогодні змінює мислення, але в дусі антипокаяння. Він заперечує правду і програмує брехню. Суть покаяння – це не піст від їжі чи пиття. І фарисей сказав: «Я двічі на тиждень пощу, даю десятину з усього», – а все ж пішов із храму невиправданий (Лк. 18,10 наст.). Але митар бив себе в груди і просив: «Боже, милостивий будь мені, грішному!». Митар усвідомлював свою гріховність перед Богом і не мав сміливості навіть підняти очі вгору. Ісус каже: «Цей повернувся виправданий». Постити ми можемо в певні дні, але каятися потрібно щодня.

Великий піст-2017

Якби молодій людині поставили запитання: «Хочеш бути щасливою?», вона безсумнівно відповіла б: «Так!», і підняла би обидві руки на знак згоди.

– Але як довго хочеш бути щасливою? День, тиждень, рік? 10 років, 30, все життя аж до смерті? А хочеш бути щасливою і після смерті?

Людина в глибині душі прагне щастя, але справжнього щастя, яке вже ніхто не зможе у неї забрати. Адже сама тільки думка про те, що воно колись закінчитися, приносить смуток. Людина шукає щастя в людських відносинах, в майні, у кількості грошей, в кар’єрі, в людській славі, в успіху, шукає щастя в насолодах, в алкоголі, наркотиках, але в цьому щастя не знайде. Приходять розчарування, ще більша порожнеча, самотність і біль в душі. Вже св. Августин це прагнення щастя висловив словами: «Ти створив нас для себе, о Боже, і не спокійне людське серце, поки не спочине в Тобі».

Ідеологи глобалізації сьогодні усувають і звичайне людське щастя, нав’язуючи людям і цілим народам збочений гомосексуалізм, ґендер-шизофренію, пов’язану з викраденням дітей ювенальною юстицією та їхнім моральним і психічним розкладом. Легалізують наркотики, нав’язують культуру смерті (сьогодні навіть здорових людей вбивають за допомогою евтаназії) – і все це тому, що готується т.зв. рай для золотого мільярда.

Великий піст-2017

Кожна людина прагне досконалого щастя, прагне Бога, і навіть якщо цього не усвідомлює: «Ти створив нас для себе, о Боже, і неспокійне людське серце, поки не спочине в Тобі» (св. Августин). Але в нутрі людини є і гріх – втілена брехня. Вона спричиняє те, що задоволення цього щастя людина шукає там, де його знайти неможливо. Гріх в нас – це ессенціальний самообман.

Приклад плодів брехні в нас: 12-літній дівчинці мусіли відрізати ногу вище щиколотки, щоб врятувати їй життя. Але її батько забрав доньку з лікарні і віддав її на лікування «чудодійній» цілительці. Товариш попереджав його, наполягав, щоб повернути дитину в лікарню, щоб «цілителька» своїм шарлатанством не спричинила дитині смерть. Але батько образився на товариша і стояв на своєму. За кілька тижнів дівчинка померла… Минуло 20 років, однак досі батько не дозволить нічого сказати проти шарлатанки і ненавидить свого доброго товариша. Незбагненно! Це плід засліплення гріхом! А подібних випадків є тисячі.

Тут просто не діє розум і об’єктивна правда!

Великий Піст-2017

Історично-критичний метод в теології (далі – ІКТ) сьогодні привласнює собі виключне право пояснювати Святе Письмо, а таким чином і все католицьке вчення. ІКТ не підкорилася ні Божому натхненню, ні традиції Церкви у справах віровчення (догм) і моралі. Вона базується на атеїстичній філософії, не приймає жодного чуда, заперечує Христове воскресіння, не приймає, що Ісус є правдивий Бог і правдивий Чоловік, єдиний Спаситель, як це навчала Церква протягом 2000 років. ІКТ має єретичне вчення, яке Ісуса Христа поділяє на Христа історичного і Христа (фальшивої) віри, якого нібито вимріяла собі перша спільнота віруючих.

В час, коли Церква була нищена зсередини єрессю аріанства, св. Василій Великий взиває: «…Вся інтелігентність тих, які вишколені у слові, є сповнена брехнею фальшивих і напівправдивих тверджень, як око наповнене порохом»…«Усі ці люди заражені невиліковною епідемією божевільної любові до слави, так що кожен прагне бути вище, ніж інший. Однак в той же час їхній корабель потопає на дно у страшну глибінь»… «Кожен вказівний знак (догма), поставлений Отцями Церкви, порушений, кожна підвалина, кожна твердиня здорового погляду правдивої віри порушена…

Великий Піст-2017

Вступ

2017 рік є історичним не лише тому, що це 100-та річниця заклику Богородиці з Фатіми до покаяння (і 100 років від революції в Росії), а й 300-та річниця заснування напівтаємної сатанинської організації. Її мета – знищення всіх моральних цінностей і запровадження глобальної сатанізації людства – автогеноцид на землі і пекло після смерті. Сьогодні ця організація має єдність навіть з апостатичним Ватиканом. Ісус сказав про Церкву в зв’язку з урядом Петра: «Ворота пекельні її (Церкву) не переможуть» (Мт. 16,18). Не переможуть, але якщо провід Церкви, а також прості віруючі не будуть правдиво каятись, то з Церкви залишиться лише мале стадо!

У семи науках на період Великого посту 2017 року подаємо декілька актуальних тем, які стосуються суті обнови Церкви:

29.01.2017

Яка ситуація настала в Церкві за 50 років після ІІ Ватиканського собору? Замість справжньої місії настала експансія поганства на християнських територіях. Поряд з йогою почали поширюватися різні секти на основі індуїзму, наприклад трансцендентальна медитація, секта Харе Крішна і т.д. Одночасно з цілеспрямованою популяризацією китайської культури почалася інвазія поганських буддійських практик, таких як бойове мистецтво, дзен-медитації, різні масажі, окультна акупунктура, акупресура, пов’язана з магією інь-янь, фен-шуй (облаштування будинку, пов’язане з забобонами: дзвіночки, слони, черепахи, жаби).

З іншого боку, християни, вже отруєні єресями і постійною пропагандою фальшивої пошани до поганства (фактично до його демонів), перестали  усвідомлювати різницю між християнством та поганством і набули помилкового переконання, що всі начебто поклоняються одному Богу! Але погани поклоняються демонам, а не Богові! (див. 1 Кор. 10,20). Міжрелігійний діалог не є формою місії, але антимісії. Це плід єресей II Ватиканського собору.

Бог установив, що сьомий день має бути присвячений Йому. Син Божий відкупив нас Своєю смертю на хресті і в ніч з суботи на неділю славно воскрес. Неділя є днем воскресіння. Через сім тижнів після воскресіння Христа, знову ж у неділю, на апостолів і на три тисячі людей, які повірили, зійшов Святий Дух. У цей день – в неділю – народилася Новозавітня Церква. Цей день має повністю належати Богу. З нього ми повинні черпати духовну силу і благословення на наступний тиждень. Духовна програма для святкування дня Воскресіння і Зіслання Святого Духа полягає в особистому переживанні цих двох таїнств.

Якщо християни почнуть святкувати день воскресіння, настане духовне воскресіння народу.

Через перших християн Бог робив в Єрусалимі великі чуда та знамення. Джерелом духовної сили було святкування дня воскресіння, пов’язане з 4-ма принципами: 1) апостольське вчення; 2) братня спільнота (койнонія); 3) молитви; 4) Літургія (ламання хліба) (Ді. 2,42).