Слово Патріарха Іллі на Томину неділю
Увечері, в день свого воскресіння, Христос з’явився апостолам. Але Бог допустив, що між ними не був присутній апостол Тома. Апостоли сказали йому: «Ми бачили Ісуса! І ми спершу сумнівалися, зі страху думали, що бачимо духа. Але Ісус сказав нам: „Погляньте на руки Мої і на ноги Мої, це ж Я сам. Доторкніться до Мене і збагніть, що дух тіла і костей не має, а Я, бачите, маю”. Тоді Він попросив щось з’їсти, і їв перед нами, щоб ми повірили, що це дійсно Він, що Він воскрес. Свідченням є і ці кості з риби, яку з’їв Ісус. Ісус дійсно живий! Ми всі бачили Його на власні очі – ми, десять апостолів, а також двоє учнів, які ішли в Емаус». Але Тома не хотів прийняти свідчення апостолів і не вірив, що Ісус воскрес. Увесь тиждень він перебував у невірі і лише повторював: «Якщо не побачу на Його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, і руки моєї не вкладу в бік Його, – не повірю!». За тиждень, в неділю ввечері, Ісус знову з’явився апостолам. Його перше слово було: «Мир вам!». Потім Він звернувся до Томи і майже дослівно повторив Його вимогу: «Подай сюди твій палець і глянь на Мої руки. Простягни свою руку, і вклади у бік Мій. І не будь невіруючий, але віруючий!». Якою була реакція Томи? Він вигукнув: «Господь мій і Бог мій!».
Ісус дійсно повинен бути для кожного з нас «моїм Господом і моїм Богом». Він має бути Господом нашого життя. Він є істинний Бог, Який помер за наші гріхи і воскрес. Аж коли переступимо поріг смерті, зустрінемося з Ісусом лицем в лице. Якщо ми повірили в Нього, віддали Йому свої гріхи і рахувалися з Ним у своєму житті, то Він покличе нас у Свою славу. Ісус є Воскресіння і Життя, і кожен, хто вірить в Нього, має вічне життя. Тома не вірив, але потім впав на коліна і визнав свою віру: «Господь мій і Бог мій!».
Сьогодні кожен з нас може усвідомити: я не бачу Ісуса, але Він мене бачить. Він знає всі мої думки, моє майбутнє і день моєї смерті. Він хоче, щоб я Йому служив, жив згідно Його заповідей і згідно сумління, яке Він дав мені. Звернімося до Ісуса: «Господи, Ти тут присутній в Євхаристії. Хочемо зустрітися з Тобою, коли будемо приймати Твоє Тіло і Твою Кров. Доторкнися наших сердець, щоб ми також визнали Тобі: “Господь мій і Бог мій!”».
Життя коротке, але вічність безконечна – а ми так мало любимо Бога! Перша Заповідь наказує: «Люби Бога всім серцем, всією душею і всією силою», але ця любов пов’язана з вірою. Віра є фундаментом. На ній базується надія і любов. Якщо не маємо живої віри, то не маємо і справжньої любові. Ісус каже і кожному з нас: «Не будь невіруючий, але віруючий!». А що відповів Тома? – «Господь мій і Бог мій!». Я мушу часто усвідомлювати: Хто є моїм Господом?
В кінці Євангелія від Івана сказано: «Ще й інші численні чуда, що їх не записано у цій книзі, вчинив Ісус на очах своїх учнів. А ці записано, щоб ви увірували, що Ісус – Христос, Син Божий, а вірувавши, щоб мали життя в Його Ім’я». Отож, віра в Ісуса Христа є умовою, щоб ми мали життя вічне. Якщо не маємо цієї віри, то не маємо вічного життя. Віра в Ісуса з’єднує нас з Ним. Через цю віру Він дасть нам благодать і силу перемогти наші слабкості, щоб ця Божа сила могла діяти в нас і через нас. Чиста любов втрачає, дає місце Ісусові. І ми повинні дати місце Ісусові та викинути багатство сумнівів та всілякої брехні, якій ми віримо і яка веде нас до смутку. Тоді воскреслий Ісус скаже кожному з нас: «Мир тобі!».
Завантажити: Слово Патріарха Іллі на Томину неділю (2016)
