Роздуми над Словом життя Лк. 2,35
«І Тобі самій меч прошиє душу,
щоб відкрились думки багатьох сердець»
Хто промовив ці слова? Це був старенький пророк Симеон, який сказав їх у той момент, коли Пресвята Богородиця разом з опікуном Пресвятої Родини св. Йосифом прийшла до храму, на 40-й день після народження Ісуса. Перед тим, як промовити ці слова, Симеон взяв на руки немовля Ісуса і так прославив Бога: «Нині, Владико, можеш відпустити слугу Твого за Твоїм словом у мирі, бо мої очі бачили спасіння Твоє, що Ти приготував перед усіма народами; світло на просвіту поганам, і славу Твого люду – Ізраїля» (вірші 29-32). Симеон благословив їх і сказав до Його матері Марії: «Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; Він буде знаком протиріччя, і Тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець» (вірші 34-35).
Марія у своєму житті пережила багато внутрішніх страждань: тоді, коли довідалась, що Ірод хоче вбити немовля Ісуса, при втечі до Єгипту, тоді, коли ще малий Ісус загубився у храмі і вони поверталися та шукали Його, а згодом, коли Ісус часто зазнавав зіткнення з фарисеями і вони намагалися вбити Його. Звичайно, Вона дуже болісно переживала кожну ненависть до свого Сина і намагання вбити Його. Також тоді, коли зрадив Юда, і коли Вона дізналася, що Ісуса схопили та засудили на смерть, і коли почула крик: «Розіпни, розіпни!», Її серце пронизав біль. Вона бачила Його збичованого, у терновому вінку, а потім супроводжувала Його на хресній дорозі на смерть. Коли під час розп’яття Йому в руки і ноги вбивали цвяхи, а потім коли три години Він висів на хресті, Вона разом з Ним переживала кожну мить Його болісної смерті. Коли Ісуса зняли з хреста і поклали Їй на коліна, Вона з материнською любов’ю обіймала Його святе тіло, повне глибоких ран. Тоді Вона разом з Його найвірнішими учнями поклала Його до гробу. У ніч із Страсної п’ятниці на суботу Їй знову нагадувалися удари молота, рев юрби, висміювання під хрестом, зневаги. Усі страждання, які Ісус переніс за наші гріхи, Його Мати дуже чутливо переживала разом з Ним. Ми вшановуємо сім болів Діви Марії, але тих болів було не тільки сім, їх було набагато більше. А коли Її душу пронизав меч болю? Це було в той момент, коли страждання Ісуса на хресті досягли болісної кульмінації у гучному вигуку: «Елої, Елої, лема савахтані?». Потім, коли воїн списом проколов серце Ісуса, то начеб і Її серце пронизав меч болю.
Скільки людей переживає душевний біль з втрати найдорожчих, з покинутості, з невдячності, зі зради… Мати Ісуса пережила все це аж до крайності, а тому має співчуття до кожного, хто страждає. Вона хоче розрадити і тебе, коли у своїх найважчих душевних болях з довірою звернешся до Неї. Усвідом, що Мати Ісуса разом зі своїм Сином терпіла і за тебе, за твої гріхи. Коли страждання Ісуса на хресті зростало, Він промовив до учня, а цим одночасно до всіх Своїх учнів: «Ось Мати твоя!». Ісус і тобі дає Її за Матір, щоб Вона супроводжувала тебе на твоєму життєвому шляху. Коли зло і диявол намагаються заманити тебе у свої пастки та на похилий шлях до погибелі, саме тоді звертайся до Матері Ісуса. Ісус дав нам Ту, яка наступає на голову диявола, того пекельного змія. З цим пов’язане велике таїнство, яке є частиною Євангелія.
Ісус обіцяє, що все, про що ми попросимо, не сумніваючись у своєму серці, станеться нам. А ми передусім маємо просити про спасіння безсмертних душ: своєї і своїх найближчих. Але спасіння пов’язане з духовною боротьбою проти сил темряви, які діють на наш розум, волю і наше неочищене серце. Нам потрібна Божа благодать, Божа допомога, а Марія повна благодаті – кехарітомене! Бог дає Її нам за Матір. У цій боротьбі за душі ми маємо піднімати духовні гори демонічних сил, які сьогодні окупують окремі народи, цілі міста, села і навіть окремих людей. Ісус дав нам наказ і обіцянку, щоб в Його Ім’я ми виганяли демонів, оздоровлювали хворих і воскрешали мертвих. Але ця обітниця здебільшого не діє, бо ми сумніваємось у своєму серці, наша віра слабка, начеб те слово було без духа, без сили. Але якщо ми стараємось, як каже св. Гріньйон, робити все з Марією та в Марії, і в той момент дамо Їй в собі повну владу, дозволивши Їй діяти через нас, то Її віра є безсумнівною. Вона блаженна, бо повірила у сказане Їй від Господа. Що стосується зіткнення з демонами, то Вона повна благодаті, повна Святого Духа, і через Неї діє сила Всевишнього, тобто Святий Дух. Інакше кажучи, Марія в нас наказує демонам: «Вийдіть!», і Божа сила – Святий Дух – здійснює це. Тому нам потрібно глибоко входити в це таїнство. Вона – нова Єва, Вона – Непорочна. Ми маємо Її внутрішньо прийняти так, як Іван під хрестом, щоб Вона була в нас живим кивотом і щоб через Святого Духа Ісус міг діяти в нас. Іншими словами, щоб через Її віру та чистоту Ісус був в нас зачатий та зростав у силі Святого Духа в нашому нутрі. Тоді ми зможемо сказати разом з апостолом: «Живу вже не я, а живе в мені Христос». Це переродження пов’язане з внутрішньою молитвою і з готовністю помирати власній волі. Це, власне, є несенням хреста. Таким чином, при перехрещенні нашої волі з Божою волею, ми повинні разом з Христом помирати для нашої волі, що болить наше его, але тоді Христос в нас росте і міцніє. Він має жити в нас через Марію і через Божого Духа. Це велике таїнство, що також пов’язане зі словами: «І Тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець». Це духовне переродження пов’язане з мечем болю, який витерпіла Мати Ісуса, як це також виражає апостол словами: «Діти мої, у великих болях народжую вас, поки ви не перемінитеся у Христа». Далі апостол вказує, що Вона є новим Єрусалимом, який, як каже, «є матір’ю усіх нас» (пор. Гал. 3-4).
Завантажити: Роздуми над Словом життя Лк. 2,35
