Божа сила проявляється в нашому безсиллі. Якщо ми просовуємо наше «его», то Христос – Божа всемогутність не може діяти. Ми все беремо в свої руки. Керуємося тим, як ми це бачимо і відчуваємо. Навіть коли щось зробимо – то подібні на паровоз, який пихкає, на всі боки вилітають вогненні іскри, але їде, однак корисна дія становить всього 5 %. Ось так ми їдемо. Що Бог має з нами робити? Він приймає нас такими, якими ми є. Але щоб Бог міг нас використати, Він мусить спершу очистити нас, і так станемо плідними Божими інструментами. Ми повинні бути залежні від Бога, тому добровільно хочемо стати Божими рабами. Це справжня свобода. Кожної хвилини можемо свобідно вирішувати, але цієї свободи хочемо знову зрікатися задля Ісуса через живу віру. Так, це приносить певний біль, навіть і в дрібницях, бо переважно суперечить нашим відчуттям і логіці. Але ми повинні сказати: «Зречись себе! Вийди з Єгипту! Вийди з дому рабства!».

+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

Ці слова Ісус промовив на Оливній горі на 40-й день після свого воскресіння, коли на очах апостолів і учнів торжественно входив у свою славу. Ісус наголосив, що апостолам потрібно прийняти в повноті Святого Духа. Вони вже прийняли Його в день Христового воскресіння, але не в повноті.

Ісус також сказав апостолам, що вони мають залишитися в Єрусалимі до того часу, коли на них зійде Святий Дух в повноті (див. Лк. 24,49) – «… доки не зодягнетеся силою з висоти».

Ви, дорогі віруючі, майже всі прийняли Святого Духа в повноті. Нехай Святий Дух просвічує наш розум і зміцнює нашу волю, щоб ми були справжніми свідками нашого Господа Ісуса Христа!

«Іван хрестив водою, ви ж будете хрещені по кількох цих днях Духом Святим.

Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете Моїми свідками

в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі”»

Є різні форми хрестів. Сьогодні є такі, завтра будуть інші. Через хрест наше життя стає плідним, бо інакше ми б зігнили в лінощах і марноті. За хрест ми часто не дякуємо, уникаємо його, але коли почнемо дякувати, то Господь поступово сповнятиме нас радістю з того, що ми вже наперед можемо робити самозречення замість нашого постійного нарікання чи страху. Ми матимемо радість, що можемо виконувати Божу волю – ця радість нас наповнить вщерть.

+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

Треба бачити Христа в собі і у своєму ближньому. Це неможливо без зречення себе, передусім своєї думки про себе, різних філософій, які ми прийняли, чи різних своїх поглядів, які мусять йти набік, бо здатність бачити Ісуса в собі – це питання віри. Але увага: тут не йдеться про якусь автосугестію. Це реальність. Можемо кілька разів на день стрілисто згадати: Де тут є Ісус? Ми часто роздумуємо про якісь побожні, добрі речі. А потрібно час від часу зупинитися і задуматися: Де тут є Ісус? Тільки тоді людина пробереться до реальності і раптом пізнає, що Ісуса замінила на те добре та Боже і забула про особистий контакт, про входження до Божої присутності. Ісус відповідає на питання, де Він є: «Я з тобою. І пам’ятай – не тільки зараз, але й цілу ніч, коли ти спав. Ти навіть не знаєш, як нападали демони, а Я тебе оберігав. Я з тобою не лише весь день, але Я з тобою по всі дні твого життя. Однак Я запитую тебе: Де є ти? Я з тобою, але ти заглиблений у свої ілюзії, забавки, у свої марноти і мрії, а для Мене в твоєму мисленні немає місця».

Справді, ми не знаємо ні дня, ні години, і немає нічого певнішого, ніж смерть. Тому потрібно використовувати час. Як? Живою вірою, щоденним вправлянням в упокоренні, тобто в постійному зреченні свого добра, своїх добрих планів і намірів. Ми не повинні триматись своїх уявлень, але давати все до світла і упокорятися за те, що спонтанно зробимо, тобто за свавілля. Але також треба це робити і у відношенні до інших – коли вони щось зроблять неправильно, то замість осуджування треба в дусі упокоритися: «Господи, я ще вдвічі гірший. Я стільки разів робив ту саму, навіть гіршу помилку. До того ж це була така банальна помилка, якої б ця людина ніколи не зробила.» А конкретні труднощі потрібно приймати як хрест.

Самі буддисти згідні з характеристикою буддизму, яка говорить, що буддизм – це релігія без Бога і без душі, тобто атеїзм.

Буддисти вважають вкрай принизливо приймати існування Вищої Істоти, яка чуває над своїм творінням і керує людським життям. Буддистам дозволено поклонятися різним богам, але вважається, що вони («боги») також підлягають розпаду і стоять на нижчому рівні, ніж людина, і на значно нижчому, ніж Будда у своїй «досконалості» і ніж ті, які до його досконалості наближаються. Як це не парадоксально, один лама закликав всіх «“просвічених”, справжніх учнів Будди, щоб привели на шлях порятунку християнських варварів Європи, які до сих пір застрягли в глибині прірви релігійного невігластва».

Буддизм рішуче бореться проти правди про Бога, як Творця світу і не визнає доктрини про те, що Бог дав світові спасіння. На відміну від християнства, буддизм проповідує абсолютне неприйняття світу. Його ідеал – повне знищення світу, і особливо знищення особового буття – самознищення.

+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

«І приступив до Нього прокажений, вклонивсь Йому і мовить:

“Господи, коли хочеш, можеш мене очистити.”

Ісус простягнув руку й доторкнувся до нього, кажучи: “Хочу, очисться!”

І він негайно же очистився від прокази»

Ця подія відбулася, коли Ісус закінчив свою Нагірну проповідь, подаючи нам прості життєві правила, які ведуть до вічного життя. Щоб привести нас до суті, Ісус доповнює тут те, чого чітко не виразив Мойсей, передаючи нам Божий закон. В заповіді «Не вбий» Ісус вказує на корінь – що ми навіть не маємо мати ненависті в серці. В заповіді: «Не чужолож» Ісус перестерігає, що вже через погляд проявляється пожадливість чужолозтва. В питанні прощення Він наголошує: «Бог не простить вам, якщо ви не простите своєму ближньому», і т.д. На кінець Нагірної проповіді подається надзвичайно важлива засада, яку Ісус пояснює через притчу про двох будівничих. Один з них збудував дім швидко, але без фундаменту. Інший побудував фундамент на скелі. Коли настала буря, виявилося, що тільки дім, побудований на скелі Христового вчення, вистоїть. Але щоб будувати на скелі, не досить лише теологічної освіти, навіть якщо б вона була найправовірнішою. Академічний християнин не обстоїть – християнин повинен бути практикуючий, який не тільки слухає, але й реалізує Боже слово (але Боже слово, а не сучасні єресі).

16.09.2016

Представникам урядів Вишеградської четвірки

Словаччини, Чехії, Угорщини та Польщі

На своїх початках ЄС виникав як Європейське економічне співтовариство (ЄЕС), засноване на принципі економічного співробітництва. Але незабаром перетворився на співтовариство політично-ідеологічного характеру, яке без єдиного пострілу позбавило 27 держав незалежності, автономії і свободи. Ці держави вже вільно не вирішують питання своєї внутрішньої і зовнішньої політики, але під загрозою санкцій мусять триматися ідеологічної лінії, яку диктує Європейська комісія. Лісабонська угода була і є обманом та злочином проти громадян 27 держав. Парламенти окремих держав в ході переговорів стосовно Лісабонської угоди мали перед собою документ, який було нереально прочитати: він містив кілька сот сторінок і посилався на наступні тисячу сторінок. По суті, депутати не знали, що схвалюють і що випливає з цієї угоди для їхніх громадян. Однак сьогодні, через декілька років функціонування ЄС в рамках Лісабонської угоди, бачимо плоди.

ЄС перетворився на тоталітарного монстра, який присвоює собі право диктувати політичний, економічний, ідеологічний і навіть релігійний напрям окремих держав ЄС. Керівництво ЄС допускається переслідування та дискримінації окремих держав на основі їх законодавчої, культурної, державно-правової і релігійної традиції.

Останнім часом проходить масова ісламізація Європи, яку просувають США разом з Ватиканом. Потік біженців фінансово підтримують в основному США та Німеччина. Те, що ми бачимо в сьогоднішніх новинах – це щось, що має 1400-річну історію, тобто нічого нового. Це третє вторгнення мусульман в Європу. Перше відбулося в 711 році, друге – в 1453 році, а третє – сьогодні. Ісламський світ провів проти класичної цивілізації 548 битв. Протягом останніх 9 років свого життя Мухаммед в середньому кожні 6 тижнів проводив хоча б один джихад або битву. В ході цих битв один мільйон європейців було взято в рабство. Після падіння Константинополя іслам перемістився в Східну Європу.

Мухаммед проповідував релігію ісламу протягом 13 років і за цей час іслам прийняло всього 150 арабів. Потім він переїхав з Мекки в Медіну і став політиком та джихадистом. Коли Мухаммед помер, то кожен араб в Аравії вже був мусульманином. Проповідування релігії ісламу було неефективним, але повний успіх приніс йому політичний процес джихаду. Скрізь, де пройшов джихад, автентична культура була повністю зруйнована. Туреччина, Північна Африка, Єгипет, Ірак і Сирія – всі ці землі раніше були християнськими, в Афганістані був поширений буддизм, а в Пакистані – індуїзм…