Слово Патріарха Іллі про подвійну несправедливість

Апостол Павло в посланні до Римлян 3,23 пише: «Всі згрішили і позбавлені Божої слави». А пророк Давид взиває: «В беззаконнях я зачатий, і в гріхах породила мене мати моя» (Пс. 50,7). Кожна людина ще в момент зачаття бере на себе сумну спадщину Адама і Єви ‒ первородний гріх, прокляття, втрату Божої слави. З цим спадкоємством кожен приходить на світ, чи хоче цього, чи ні.

Бог створив ангелів, вони були поставлені перед випробуванням і повинні були вирішити, чи обирають Божу славу. Одні вистояли у пробі, а інші стали демонами. Нас, людей, Бог не створив, як тварин, які не мають розуму і прославляють Бога тільки тим, що існують. І людина поставлена перед випробуванням, чи, точніше кажучи, певним чином вкинена у нього, бо існує реальність: «Всі згрішили». А це стосується вже малої дитини, яка, хоча й ще не чинить жодного свідомого гріха, та все-таки вже перебуває в цій системі гріха і хоч-не-хоч мусить грішити, бо в ній є егоїзм, а добро змішане зі злом. Потім, коли дитина почне більше використовувати розум, то вже роз’їдеться той механізм в нас ‒ вже грішить. Вона хоче робити добро, але робить зло. Це така несправедлива система: це не один до одного! Це зло само виходить з нас. Бачимо це в повсякденній поведінці: людина і хоче добра, хоче справедливості, але… Іноді навіть той, хто вбиває, переконаний: «Я дію справедливо. Я мщуся тим людям, бо вони злі. Я чиню справедливість». Так оправдатися перед самим собою і перед іншими може навіть убивця або масон. І ті, які здійснюють злочини, переконані, що роблять добро. А Бог це допускає, бо людина любить це зло в собі і не хоче каятися. Це таїнство зла, яке діє в нас, незважаючи на те, що ми сотворені на Божий образ.

Слово Патріарха Іллі про вислухану молитву /I частина/

Ісус каже: «І все, що попросите в Моє Ім’я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився» (Ів. 14,13). Отже, ми можемо виступати в Ім’я Ісуса. Можемо дати можливість Ісусові діяти в конкретному часі і просторі, здійснити чудо. Ісус каже: «…те вчиню». Але умова ‒ просити, і просити в Його Ім’я. Ісус також говорить тут слово «все», і навіть кілька разів повторює: «Все, що попросите…». Звичайно, це означає все, що є у згоді з Божою волею, а не те, що їй протирічить. Якщо я буду просити про щось погане, то Бог мені цього не дасть, навіть якщо того щиро прагнутиму, бо я обманений. Бог цього не дасть, але дасть щось інше, що справді корисне для мене, бо Він мене любить.

На те, щоб молитва була вислухана, впливає багато делікатних факторів. Але головна проблема ‒ наша віра: чи ми взагалі віримо. Бо в цей момент я повинен вірити, що справді здійснюється: «І все, що попросите в Моє Ім’я, те вчиню…». Я повинен вірити в Божу всемогутність і в цей момент усвідомлювати: «Так, тут є природні закони, які Бог дав, і вони діють таким чином… А тепер я прошу про виняток з цих законів, щоб Бог в них втрутився… А це чудо». Існують також психологічні закони та закономірності. І в них Бог хоче втручатися через молитву – особливо в них.

Слово Патріарха Іллі на свято Макавейських мучеників

Дуже гарним прикладом вірності Богу і Його заповідям є сім Макавейських мучеників і їхня мати. У другій книзі Макавеїв, у 7 главі, написано: «Сталось також, що семеро братів з матір’ю були разом схоплені. Цар повелів катувати їх бичами та воловими жилами, щоб заставити їх їсти заборонену свинину, …щоб переступили батьківські закони». Як реагували полонені? Один з братів сказав від імені всіх: «Про що хочеш нас питати? Що хочеш від нас знати? Ми готові радше вмерти, ніж переступити батьківські закони. А батьківські закони були Божими законами». Цар розгнівався на таку мову і наказав розпалити ґрати і котли. Коли вони були розпалені, наказав тому, що говорив, вирізати язик, здерти шкіру з голови, як це роблять скіфи, і покалічили його. Інші брати та матір мусіли на це все дивитися. Потім наказав, щоб його, цілого скаліченого, але ще живого, принесли на вогнище і пекли на ґратах. Коли з ґрат ішов густий дим, решта братів з матір’ю підбадьорювали один одного, що також гідно помруть. Сказали собі: «Господь Бог дивиться згори й направду укріпить нас, як це Мойсей був ясно об’явив у пісні: „Бог укріпить своїх слуг!ˮ».

Слово Патріарха Іллі на свято пророка Іллі

Пророк Ілля діяв у часи царювання ідолопоклонницького царя Ахава. Святе Письмо свідчить про Ахава: «Він чинив зло в очах Господніх гірш від усіх, що були перед ним. Не досить було йому того, що ходив у гріхах Єровоама, сина Навата! Він узяв за себе Єзавель, дочку Етбаала, царя сидонського, і заходився служити Ваалові й поклонятись йому. Він поставив Ваалові жертовник у Вааловому храмі, що збудував у Самарії. Зробив Ахав і Ашеру; додав багато й інших учинків, таких, що довів Господа, Бога Ізраїля, до гніву більш від усіх ізраїльських царів, що були перед ним» (І Цар. 16,30-33).

Ім’я Ілля означає «Господь є Бог». І можна сказати, що це якраз було програмою і змістом життя цього пророка. Його ревність за вірність Господу вела його до багатьох великих духовних сутичок з ідолопоклонством. Найвідомішою є боротьба на Кармелі, де він сам в ім’я Господнє боровся проти 450 пророків Ваала і 400 пророків Ашери. І вони, і пророк Ілля повинні були підготувати жертву, але не запалювати під нею вогонь. І пророк Ілля додав: «Бог, який відповість вогнем, той є Богом» (І Цар. 18,24). Він прагнув, щоб народ не кульгав на два боки, щоб не поклонявся іншим богам і щоб вшановував як Бога тільки Господа.

Пастирське послання (Вознесіння, 6.06.2019)

Вознесіння, 6.06.2019

Слава Ісусу Христу!

Господь Ісус після свого воскресіння 40 днів з’являвся апостолам і навчав їх. На 40 день Він вознісся з Оливної гори на небо. У день свого вознесіння на небо Ісус сказав: «Не покидайте Єрусалиму, але чекайте обітниці Отця, що її ви від Мене чули; бо Йоан христив водою, ви ж по кількох цих днях будете хрещені Святим Духом». А далі їм сказав: «Ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі».  Дев’ять днів апостоли залишалися на молитвах в Єрусалимі. Десятого дня, в неділю зранку, близько 9 години, зненацька роздався з неба шум, неначе подув буйного вітру,  і сповнив увесь дім, де вони перебували. І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осіли на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти. Прочани, які перебували в Єрусалимі, зібралися біля горниці. Вони були приголомшені і дивувалися: «Як же воно, що кожний з нас чує нашу рідну мову? Всі вони говорять нашими мовами про величні діла Божі!»

Великоднє пастирське послання – 2019

Христос воскрес!

Ми знову переживаємо свято славного Христового Воскресіння. Христос воістину воскрес, хоча й сьогоднішні західні богослови у своїй сліпій гордості заперечують цю найосновнішу правду віри. Плодом цих релігійних спекулянтів з духом невіри є Божа кара масового відпаду християн у Європі. До того ж, Європа потерпає від  гендерної ідеології, яка пов’язана з викраданням дітей із лицемірним обґрунтуванням, що начебто йдеться про захист дітей від т.зв. домашнього насильства. Крім того, Європа ісламізується, тобто йдеться про вимирання християнства. Так звані євро-цінності насправді є євро-збоченнями та євро-автогеноцидом.

Воскреснувши з мертвих, Ісус довів, що є Всемогутнім Богом, Господом неба і Землі, хоча й з любові до нас принизився аж до хресної смерті. В Його хресті і в Його смерті є перемога над гріхом і дияволом. Його Воскресіння ‒ це славний тріумф над смертю, і ми вже сьогодні через хрещення і віру беремо участь у Його новому житті, хоча й аж до своєї смерті повинні боротися з гріхом, дияволом і брехливою системою світу.

Пастирське послання на Великий піст

10.03.2019

В понеділок ми вступили в період Посту. В Сиропусну неділю в Євангелії було три тематики: про прощення, про піст і про скарб.

Тема прощення завжди актуальна. Майже щодня бувають ситуації, в яких хтось свідомо чи несвідомо скривдить нас, а перед нами стоїть Ісусова вимога прощати – так, як наголошується в молитві «Отче наш»: «Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Ісус наголошує на прощенні і вказує, що від нього залежить і те, щоб Бог простив нам. Він чітко каже: «Якщо ви простите людям, то і вам простить Небесний Отець». А з іншого боку: «Якщо ви не простите, то і вам Небесний Отець не простить ваших провин». Щоб дійсно прощати, ми повинні спочатку бачити свої провини щодо наших ближніх. Адже часто ми хочемо зробити добро, а в результаті з цього вийде або словесна образа, або зранення, яке ми не хотіли завдати. Ми часто в думках осуджуємо наших ближніх і за це навіть не каємося, тобто не визнаємо, що це гріх, ні перед собою, ні перед Богом, і не відділяємося від нього. Часто ми приймаємо неправдиву інформацію, яку некритично передаємо далі, і цим кривдимо невинних.

Заклик до молитви

Дорогі наші правовірні українські віруючі!

Звертаємося до вас з-за кордону. Ми спостерігаємо за подіями в Україні, і нам на серці лежить ваше добро ‒ не тільки вічне, але й дочасне. 31 березня в Україні мають відбутися президентські вибори. Це причина до того, щоб особливо в період від 19 лютого, тобто 40 днів, ви взивали до Бога не тільки самі за себе і за своїх дітей, але також за всю Україну.



Слово на неділю митаря і фарисея

В Євангелії ми чули притчу про фарисея і митаря (Лк. 18,10-14). Її сенс виражений у 9 вірші: «Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони праведні й ні за що мали інших, він сказав цю притчу». Виникає питання: Хто вважає себе праведним? Кожен з нас вважає себе праведним, і це думає щиро, але проблема в тому, що «ні за що має інших». Корінь цього в тому, що коли людина (чи мала, чи доросла) може зробити щось добре, то автоматично приходить задоволення з того, що є доброю. Звичайно, ми можемо зробити якесь добро і навіть багато добрих вчинків (навіть якщо б ми воскрешали мертвих!), але треба усвідомити собі слово праведність. Наша праведність є фальшивою. Запитаймо себе: хто з нас є таким праведним, як апостол Павло? Або хто є настільки праведним, як святий Володимир чи Ольга? Можливо, хтось підніс би руку і сказав: «я». Але якщо б я запитав: «Хто з вас є таким праведним, як Ісус Христос?». Думаю, що ніхто не підняв би руки, щоб сказати «я». Але якраз всі мали б підняти руку, бо якщо ми не будемо такими праведними, як Ісус Христос, то не ввійдемо до Божого Царства. І тут треба усвідомити, що цю Ісусову праведність ми приймаємо вірою.

Слово Патріарха Іллі на неділю Закхея

У Євангелії на сьогоднішній день написано, що Ісус увійшов в Єрихон і проходив через нього. Тоді Боже слово каже: «А був там чоловік, Закхей на ім’я; він був головою над митарями й був багатий» (Лк. 19,2). Цей чоловік фактично був головним скарбником у всьому Єрихоні. Про Ісуса він вже чув багато розповідей, тому  «бажав бачити Ісуса, хто Він такий, але не міг із-за народу, бо був малого зросту». Що ж він зробив, щоб побачити його? Побіг він наперед і виліз на смоківницю,…бо Ісус мав проходити тудою». Закхей шукав і скористався можливістю, щоб зустрітися з Ісусом. Тепер запитаймо себе: що маємо робити ми, щоб зустрітися з Ісусом? З живим Христом людина може зустрітися на духовних науках або через свідчення людей, які живуть з Ісусом (але потім потрібно підтримувати з ними зв’язок). Тобто ми повинні йти туди, де можемо зустрітися з Ісусом. Закхей є для нас в цьому прикладом.

Слово Патріарха Іллі на свято Богоявлення

«Тоді прибув Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, щоб христитися від нього; але Йоан спротивлявся Йому, кажучи: „Мені самому треба христитися в Тебе, а Ти приходиш до мене?” Ісус у відповідь сказав до нього: „Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду”. І тоді він залишив Його. А охристившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось йому небо, і він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на Нього. І голос пролунав з неба: „Це Син мій любий, що його я вподобав”» (Мт. 3,13-17).

Ісус прийшов на Йордан, щоб охреститися там у Йоана хрещенням покаяння. Він, Син Божий, який не мав жодного гріха, стояв у натовпі серед грішників. Він упокорився, щоб дати нам приклад.

Євангеліє свідчить, що коли Ісус хрестився, відкрилися небеса, і почувся голос: «Це Син Мій Улюблений!» Суттю цього свята є об’явлення, що Ісус є істинний Бог і обіцяний Спаситель. Прийняття цього об’явлення з нашого боку зумовлене правдивим покаянням.

Різдвяне пастирське послання Україні ‒ 2019

Дорогі брати і сестри!

Цей рік вже минув і вже не повернеться ні одна хвилина. Ми знову стоїмо перед таїнством Христового народження, щоб духовно з’єднатися з Ним. Перед нашим духовним зором розгортається історія, пов’язана з містечком Вифлеємом. Діва Марія і святий Йосиф прийшли сюди з далекої Галилеї з причини перепису, який наказав провести кесар Август. Наближається час народження Дитини, а для них ніде нема місця. Цією Дитиною є обіцяний Месія, довгоочікуваний цілим  людством і провіщений пророками. Вони не знайшли місця в жодному домі, в жодному заїзді, хіба у Вифлеємській стаєнці, де нам народився Спаситель, Христос Господь!

Вражаюча поезія Різдва торкається сердець людей доброї волі вже протягом двох тисячоліть. В цю  священну ніч пастухи поблизу стерегли свої стада. Раптово їм з’явився ангел Господній. Його осяйний вигляд і його слова цілком їх пройняли: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: „Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, Він же Христос Господь. І ось вам знак: ви знайдете Дитя сповите, що лежатиме в яслах». І раптом з ангелом з’явилась велика кількість небесних сил, які славили Бога: «Слава во вишніх Богу і на землі мир людям благовоління!».

Метаноя ‒ ортопраксія /Адвент-2018/

8.12.2018

В даний час духовного хаосу, необхідно мати чітку орієнтацію, які засоби ведуть до духовного життя ‒ ортопраксії.

1) Святкування неділі

У ніч з суботи на неділю Христос воскрес із мертвих. Також в неділю близько 9 години на апостолів зійшов Святий Дух зродилася Церква. Перші християни стояли на чотирьох духовних підвалинах (див. Ді. 2,42):

 

  1. молитви;
  2. апостольське вчення (пояснення Божого Слова в тому ж Дусі, в якому його навчали апостоли)
  3. братня спільнота (койнонія),
  4. ламання хліба (Євхаристія).

Молитви для святкування неділі (кожен молиться вдома)

Епіклеза /4 частина: Епіклеза ‒ храм та іконостас/

26.11.2018

Біблійною моделлю християнського храму є візія, дана Богом (Мойсею). Вона була реалізована в Єрусалимському храмі. Основну структуру складають Святая Святих, де Бог присутній особливим чином; святиня, де священики приносили жертви Богу, і місце для людей.

Східний храм з іконостасом, вівтарем і кивотом зберігає до сьогодні цю біблійну структуру храму. І у Західній Церкві так було до II Ватиканського Собору, перш ніж відбулась абсурдна реформа. Священик, який представляє людей і приносить за них на престолі жертву Богу, після реформи повернувся спиною до центру храму, де є кивот, в якому постійно присутній Бог. Крім того, у багатьох місцях кивот був усунений з центру храму. Також були усунені балясини, які відокремлювали місце для священиків і тих, які прислуговували при Літургії.


Email Marketing by Benchmark


Оберіть мову

ukukukukukplpghudeuk


Email Marketing by Benchmark


Слово життя

«Коли ж хтось Духа Христового не має, той Йому не належить»

Рим. 8,9б (від 8.11 до 22.11.2026)

Пошук

Календар

Листопад 2026
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
  1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30  

Молитовна брошурка

ПРОРОЧА МОЛИТВА Єзек. 37

Пророкуй, Сину чоловічий

формат doc ,        формат pdf

ХРИСТОВЕ ВОСКРЕСІННЯ

АУДІО   І – X частини

Дивіться всі аудіо також на

Gloria.tv    та    YouTube  

Молитва