Слово Патріарха Іллі про вислухану молитву /I частина/
Ісус каже: «І все, що попросите в Моє Ім’я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився» (Ів. 14,13). Отже, ми можемо виступати в Ім’я Ісуса. Можемо дати можливість Ісусові діяти в конкретному часі і просторі, здійснити чудо. Ісус каже: «…те вчиню». Але умова ‒ просити, і просити в Його Ім’я. Ісус також говорить тут слово «все», і навіть кілька разів повторює: «Все, що попросите…». Звичайно, це означає все, що є у згоді з Божою волею, а не те, що їй протирічить. Якщо я буду просити про щось погане, то Бог мені цього не дасть, навіть якщо того щиро прагнутиму, бо я обманений. Бог цього не дасть, але дасть щось інше, що справді корисне для мене, бо Він мене любить.
На те, щоб молитва була вислухана, впливає багато делікатних факторів. Але головна проблема ‒ наша віра: чи ми взагалі віримо. Бо в цей момент я повинен вірити, що справді здійснюється: «І все, що попросите в Моє Ім’я, те вчиню…». Я повинен вірити в Божу всемогутність і в цей момент усвідомлювати: «Так, тут є природні закони, які Бог дав, і вони діють таким чином… А тепер я прошу про виняток з цих законів, щоб Бог в них втрутився… А це чудо». Існують також психологічні закони та закономірності. І в них Бог хоче втручатися через молитву – особливо в них.
Наприклад, молимось за духовне пробудження у своєму народі або в інших народах, знову і знову. Людина перебуває у вірі і в цей момент не сумнівається. Усвідомлює, що дорогоцінний час, який вже не повернеться, використала так, як належить ‒ для вічності, для добра душ. Це приносить їй дійсно глибокий мир. Але цього не досить… Коли людина вірно йде за Ісусом, Бог у певний момент дає Божу віру. І людина раптом лише усміхнеться та скаже: «Так, Господи, Ти сказав: „Все, що попросите…”. Я не прошу про свою кар’єру, ані про довгі роки життя. Я прошу про одне: про спасіння душ, про духовне пробудження, про духовне воскресіння народу». Не будьмо дріб’язковими! Адже Ісус каже: «Все, що попросите…». «Господи, дай мені душі, а все інше можеш забрати», ‒ взивали святі в глибокій молитві, в глибокій єдності з Богом. У молитві людина пізнає, що таке Божа любов. Потім пізнає це і в терпіннях, і у випробуваннях, які Бог допускає, а також тоді, коли Бог говорить до нас через певні життєві обставини, які часто настільки сплановані, що людина знає: Тут відбуваються чуда, це щось надзвичайне, а при тому настільки приховане, що інша людина цього зовсім не помічає. Так, Бог говорить, Бог вислуховує!
Ісус неодноразово наголошує: «І все, що попросите в Моє Ім’я, те вчиню». Отож, ми повинні просити, але як каже Ісус, в Його Ім’я. А щоб ми могли просити в це Ім’я, мусимо повірити в це Ім’я, а також у силу цього Імені, в силу Божу, у силу Божої всемогутності. Тобто я вірю, що Бог тепер може втрутитися в цю конкретну ситуацію. Або втрутиться відразу, або пізніше, або може втрутитися інакше, ніж я собі уявляю… Але жодна молитва ‒ молитва віри ‒ не є даремною!
Завантажити: Слово Патріарха Іллі про вислухану молитву /I частина/
