Продовження аналізу богословсько-літературної діяльності Т.Галіка:

3. Маніпуляційний метод навмисного невисловлювання

Т.Галік продовжує свою маніпуляцію основними правдами християнства – Христовою смертю і воскресінням: «Друге читання (можна читати) як драму з одною дією, в якій обидві версії події відіграються одночасно. Однак лише друге читання, “паралельне”, – це читання очима віри. Але віра тут означає дві речі: розуміння, що тут йдеться про парадокс (що цей другий вимір події “воскресіння” є реінтерпретацією цього першого рівня, але не його подальшим щасливим завершенням)» («Ніч сповідника», 2006).

З цього безглуздя і маніпуляції поняттями, які є антилогічними, Галік робить велику містику. Якщо хтось в неї не вірить, то на думку Галіка, є цілком примітивним, бо «… лише друге читання, “паралельне”, – це читання очима віри». Це означає, що той, хто не сконструює з Євангелія тотальні безглуздя, які зовсім не відповідають дійсності (напр., що смерть і воскресіння нібито є одне і те ж),  а потім ці безглуздя не читає очима віри, – той є невіруючим.

Католики хочуть знати, чи католицький священик Т. Галік є правовірним, чи є єретиком. Він не може бути тим та іншим, хоча це сам про себе стверджує.

Другий метод, який використовує Галік:

2. Метод висміювання

Т.Галік висміює правди віри, Христове Воскресіння навіть називає міфом і казкою з добрим кінцем. Цитата: «Історію Воскресіння можна читати двома цілком різними способами. Або як драму з двох дій, при чому в першій дії справедливий і невинний чоловік засуджений та страчений, а в наступній, другій дії, він воскрес і є прийнятий Богом. Це перше читання означає, що “воскресіння” є хепі-ендом, а отже вся історія є типовим міфом або оптимістичною казкою зі щасливим кінцем» («Ніч сповідника», 2006).

Ким є і за кого вважають священика Томаша Галіка? Він виступає як захисник і спаситель погордженого ним християнства, яке нібито підносить на «вищий» рівень. Галік – член масонської Ради мудрих в ЄС. Його мрія – сісти на Празькому граді в кріслі президента чи хоча б празького архиєпископа. Кардинал Влк завжди схвалював його єретичну діяльність і для цього довірив йому пасторацію університетської молоді, яку Галік систематично інфікував духом буддизму. В «Католицькому тижневику» публікуються його статті і рекомендуються його книги. Тому прості віруючі приймають їх як голос правовірної Католицької Церкви.

Однак багато католиків поправу запитують: Чи Томаш Галік є правовірним священиком, чи єретиком? Які методи він використовує?

1) Метод професійного обманювання

Галік стягує читачів чи слухачів з міцного фундаменту спасительної віри. Він змушує захисників правовірності, щоб вони першими сформулювали його приховані єресі. Тоді на основі їх власних формулювань висміє їх і принизить як примітивних – таких, які зовсім не доросли до такого рівня, щоб могти збагнути його пізнання.

Методи маніпуляції

1) Метод створення фіктивної правди – правдоподібність створює враження справжньої реальності. В одній пісні співається: «Фальшивий успіх, фальшива любов, фальшивий світ… – це не злочини, за які треба розстрілювати – лише за брехню, яка імітує правду». Напівправда є найнебезпечнішою пасткою. У більшості випадків брехню саму по собі можна легко відрізнити, але коли брехня маскується і створює враження правди, то їй легко вірять і легко приймають. Але потім вона викликає велику катастрофу.

Приклад: США в рамках т.зв. програм розвитку надають т.зв. дотації. Це мільйони доларів. Але потім вимагають, щоб за ці гроші були створені, наприклад, гендерні центри при всіх обласних і районних управліннях. Згодом вони служать для проштовхування гендер-шизофренії, яка руйнує сім’ю, підростаюче покоління і дітей. Таким чином, дотації стають психологічною зброєю для самознищення народу: держава повинна взяти гроші і подбати про самознищення. І таких самогубних пропозицій з боку США десятки і сотні, а це як у великому, так і в малому.

Відомо, що патріарх Кирило просовує міжрелігійний діалог з мусульманами, і всі його найближчі співпрацівники приймають це як першочергове завдання. Просунення глобалізаційного міжрелігійного діалогу за зразком Ватикану – це мета VIII Всеправославного Собору. Цей діалог через II Ватиканський Собор відкрив двері ісламізації Західної Європи, пов’язаної з тероризмом. Без Собору ісламізація була б неможливою. Сьогодні в інтересах США просунути цей глобалізаційний діалог і в Російській Православній Церкві для її внутрішнього розкладу – так, як і в Католицькій Церкві.

Минулого року виповнилась 100-та річниця геноциду у Вірменії. Очікувалося, що патріарх Кирило ясно, перед всією Православною Церквою, вкаже на цей голокост і зробить конкретний жест вшанування пам’яті вірменських мучеників. Нічого подібного в ювілейному році не відбулося. Навіть коли в 2015 році відрізували голови християнам в Єгипті і цей відеозапис був оприлюднений, то Ватикан і Кирило одноголосно мовчали, не виступили на захист християнських мучеників і не засудили ісламських терористів.

Молоді люди повинні знати, що сьогодні ведеться новий вид війни, яка не обмежена територіями, як попередні війни. Мета сучасної війни – знищити молоде покоління, незалежно від національної приналежності, тобто глобально, починаючи вже з дітей (і навіть з ненароджених). Найпотужнішою зброєю в цій війні є деморалізація, за якою стоїть дух брехні, що веде до смерті.

Аморальність є моральна та духовна – сексуальні збочення і окультизм.

Вони позбавляють людину совісті й розуму. Потім вона легко приймає дух брехні. Найсильнішим знаряддям неопоганства, яке поклоняється демонам, є рок-музика, що походить з сатанинського вуду. Поклоніння демонам пов’язане саме з цією музикою, а також з наркотиками, сексуальними збоченнями, цинізмом і духом смерті. Без рок-музики наркотики не могли б так поширитися.

12.01.2016

Оцим Візантійський Вселенський Патріархат в апостольському і пророчому авторитеті проголошує цей 2016 рік роком взаємного прощення для слов’янських народів – Польщі, України та Росії.

Причина: Якщо ми називаємося християнами, то ми повинні наслідувати приклад Господа нашого Ісуса Христа. Коли Йому у руки забивали цвяхи, Він молився: «Отче, прости їм, бо не знають, що роблять»! Цим Він показав, що знає, що ті, які спричиняють Йому смерть були обманені духом брехні. У молитву «Отче наш» Він вклав прохання: «(Отче), прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». До цього прохання Він додає коментар: «Якщо ви не будете прощати, то й Отець Небесний не простить вам» (Мт. 6,14-15). Ісус не говорить про те, хто винен, а хто ні. Він встановлює тільки одну вимогу – простити! На іншому місці каже: «Прощайте і вам буде прощено». «Якою мірою міряєте, такою буде відміряно і вам» (Мр. 4,24). Якщо ми маємо міру власної справедливості, то ніхто з нас, людей, не вистоїть на Божому суді. Але якщо ми приймемо міру милосердя, а це означає що прощаємо, то і нас Бог не буде судити по справедливості, але з милосердям. Це єдиний шлях до порятунку особи і суспільства.

Другий Ватиканський Собор у 1965 році проголосив єресь, що християнський Бог і мусульманський Аллах є одним і тим самим богом.

Цитата ІІ Ватиканського Собору (Nostra aetate): «Церква з повагою ставиться і до мусульман, які поклоняються єдиному Богу…».

Відповідь: Церква не з пошаною, але завжди з жахом дивилась на  криваву інвазію ісламу. Однак на Соборі настала радикальна зміна. Замість необхідної обережності, проголосили самогубну пошану, і навіть єресь, що Бог християн – Отець Господа нашого Ісуса Христа, – нібито є кровожерливим Аллахом! А це брехня і богохульство! Але не можна через голосування визначати, що є правдою, а що ні! Не можна голосуванням визначити чи людина мертва, чи жива! Від голосування реальність не змінюється! Злочинною єрессю, яка просовує фальшиву тотожність, Собор заперечив основну правду віри і обманув всіх католиків!

Атеїст Фрейд дає інструкції до т.зв. психоаналізу і спонукає до того, щоб людина досліджувала своє минуле. Але цього не достатньо. Це не дає виходу, оскільки не вказується на прощення гріхів і на духовний вимір після смерті.

Приклад з власного життя: У 1966 році, коли я вступив до семінарії, в колишній Чехословаччині пропагувався атеїзм. Стати священиком я вирішив, коли мені було 16 років. Причиною було те, що я пізнав правду і відчував обов’язок цю правду про життя і смерть проповідувати якомога більшій кількості людей. Простіше кажучи, я усвідомлював реальність, що життя – це лише коротке випробування, потім прийде смерть і вічність. Я мав велику потребу молитися, а також говорити з друзями про Бога, про марність життя і про вічність. Після першого курсу я повернувся на канікули додому, в рідне село. Після обіду я ходив молитися до порожньої церкви, де перебував в Божій присутності. Я усвідомлював найосновніші правди, що стосуються мого життя, мого минулого і майбутнього. Про одне двогодинне розважання я ніколи не забуду. Я повторював його кілька днів поспіль. Воно повністю пройняло моє серце, позбавило мене усякого страху зі страждань, хвороби, втрати своїх близьких, смерті і Божого суду, який слідує за нею. Внутрішня розмова моєї душі з Богом була приблизно така: «Боже, Ти дав мені життя саме в цей історичний час, не раніше чи пізніше. Це час мого життєвого випробування, яке я повинен пройти сам. Ніхто не може за мене пройти цим випробуванням. Від нього буде залежати вся моя вічність – не тільки 80 років життя, не 100, 1000 або навіть мільйон, але вічність без кінця.

«Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: «Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь» (Лк. 2,10-11)

Справжньою і найбільшою радістю Різдва не є якісь подарунки, але народження Спасителя. У Ньому ми отримали від Бога найбільший дар. Він, Всемогутній Бог, Творець всесвіту, усіх зірок, сонця, місяця, всієї землі і кожного атома, кожної клітини, з любові до нас став беззахисною Дитиною. Він народився у Вифлеємі, в убогому вертепі, бо для Нього не було місця – для Всевишнього Творця і Бога не було місця. Він прийшов також і заради тебе, щоб ти мав вічне життя. Це справжня радість Різдва – Бог став людиною, щоб ти став Божою дитиною. «Котрі ж прийняли Його – тим дав право дітьми Божими стати» (Ів. 1,12). Він приходить в серця тих, які Йому відкриються.

Як прийняти Ісуса? Як Він може в нас народитися? Передумовою народження Спасителя на світ було «ТАК» Марії. Отож йдеться про віддання себе Богу – через це слово може стати тілом і через це може діяти Святий Дух. Другим прикладом після Ісуса, який є істинним Богом, Божим Сином, для нас, слабких людей, є Марія. Тому Бог дав нам Її за Матір, щоб Вона вела нас до Ісуса і показувала нам, як Його наслідувати. Сам Ісус каже: «Той є мій брат, сестра і мати, хто не тільки чує слово Боже, але також виконує його». Це стосується і нас. Умова виконання Божого слова – бути убогим духом, відректися себе, щоб стати убогим Вифлеємським вертепом, де Христос може народитися. Щоб Він дійсно міг прийти, ми повинні віддати Йому свою неміч, гріх, що тримає нас в рабстві. Він прийшов, щоб відкупити нас з гріхів. Це найбільша радість і суть Різдва. Отож, скажімо Богу своє «ТАК», як Пресвята Богородиця, бо Ісус хоче не тільки народитися в нас, але й жити. Віддаймо Йому до рук своє минуле і майбутнє.

Різдво-2016

Дорогі віруючі і весь український народе!

Ми живемо в історичний час, коли вирішується майбутнє не тільки України, але й усієї Європи і світу. Ісус є наріжним каменем; хто прийме Його, буде спасенний, хто відкине – буде засуджений. Різдвяним святам передували події, які впливають і на Україну: теракт в Парижі, авіатеракт над Єгиптом, в результаті якого загинули 224 російських і декілька українських громадян, а серед них 27 дітей. Останніми місяцями Європу заливає хвиля іммігрантів з різних ісламських країн.

Згадаймо, що минулими роками саме на Різдвяні свята християни в Каїрі та Іраці загинули під час богослужінь від терактів і так відійшли у Божу славу. Вони вже не повернулися з храмів у свої домівки. Якщо подивимося на Західну Європу, то згідно статистик, у Франції ювенальною юстицією було викрадено понад 2 мільйони дітей. В Норвегії щороку 59 дітей, викрадених таким способом, здійснюють самогубство. Держави західної християнської Європи узаконюють одностатеві шлюби, яким потім віддають цих викрадених дітей. Росія є єдиною державою, яка заборонила гомосексуалізм і його пропаганду. В Україні у 2017 році гомосексуальні партнерства мають бути вже легалізовані. В цей Різдвяний час з тривогою говориться про мобілізацію. 70 років тому, одразу ж після Різдва, ваші діди разом зі своїми дітьми тодішнім режимом були депортовані на Сибір.

В даний час архітектори НСП (Нового Світового Порядку) просовують ісламізацію Європи. Їх метою є знищення християнства, європейської культури та ідентичності окремих народів в рамках запровадження мультикультуралізму.

Проти ісламізації виступив разом з урядом прем’єр-міністр Угорщини В. Орбан, навіть ціною санкцій. Єпископи Угорщини також виступили проти ісламізації і проти ліквідаційного розпорядження папи Франциска. Папа розпорядився, щоб на кожну парафію, в кожен монастир (включаючи жіночі монастирі) і на кожне паломницьке місце була прийнята хоча б одна мусульманська сім’я. Однак мусульманська сім’я часто складається з чоловіка, який має кілька дружин і багато дітей. Мусульмани просовують ісламізацію мечем і дітонародженням.

В Чехії ситуація була іншою, ніж в Угорщині. Кардинал Дука повністю підтримав заклик папи Франциска і лицемірно говорив про доброго самарянина з метою проведення ісламізації. На відміну від цього, президент Земан, який вважається невіруючим, сказав ясне слово: «Жодного мусульманського мігранта, бо тоді зірветься лавина».