Чи священик Т.Галік є єретиком? /частина 4/
Продовження аналізу богословсько-літературної діяльності Т.Галіка:
4. Метод віртуальної реальності
Галік пише: «Воскресіння є подією есхатологічного характеру – на це натякає вислів “третій день”, який не є лише відомістю про час – проламуючись до часу, ця подія потребує часу, щоб проникнути до серця і думок учнів та принести туди світло, уможливлюючи також збагнути сенс Христового терпіння і хреста» («Ніч сповідника», 2006, ст.244).
Чому Галіку так перешкоджає саме цей вислів зі Святого Письма – «третій день»? Бо він не терпить жодної конкретності, жодної реальності. Він літає в самих фантазіях, есхатологіях та віртуальних реальностях, але не зносить конкретної реальності. Третій день є третім днем – що ще хоче в цьому віднайти? Число три – це три, а день – це день. Кожна мала дитина знає, що третій по порядку йде після першого і другого, і що день – це день, а не тиждень, місяць чи рік. І власне тому, що не може з цим собі порадити, мусить вигадати якусь приголомшуючу теорію – так іншими словами скаже, що апостолам аж на третій день дійшло, що три дні тому Господь Ісус помер, і це було те воскресіння в їхніх головах, в яке ми повинні вірити, як нас у цьому переконує Галік. І це була та драма на одну дію, в якій нібито обидві версії події відіграються одночасно. І цю дурноту апостоли начебто звіщали по всьому світі. Ставимо запитання: як Галік прийшов до висновку, що «третій день не є лише відомістю про час»? Терміном «есхатологічний» він навмисне перекручує не тільки саму суть християнства, але і конкретний день Христового Воскресіння. Цей день він заперечує і надає йому «есхатологічний», що в даному випадку означає неконкретний часовий вимір. Звичайно, наприклад у книзі Одкровення в 11 главі символічно говориться про 3,5 дні і про 1260 днів, але ці дані кожен сприймає в даному контексті і розуміє, що вони мають символічне значення. Подібно і в пророка Даниїла (Дан. 12) та на інших місцях. Але ми не сміємо замінювати рівні, як це навмисно робить Галік. Третій день стосовно Воскресіння є третім днем – тобто Христос помер у п’ятницю, а третім днем є неділя, яка є днем Воскресіння. Саме тому весь християнський світ святкує історичну подію Воскресіння саме в неділю. Але духу, що його репрезентує Галік, перешкоджає будь-яка конкретність і будь-яка реальність, тому він все затуманює і ставить під сумнів. Він хоче зробити Євангеліє невірогідним і вчинити з нього незобов’язуючу історію або міф, про який кожен може думати, що хоче; реальні події в часі і просторі він хоче зробити уявними і перемістити їх до віртуальної реальності. Там Галік вже є як риба у воді. Однак до віртуальної реальності він пересуває не тільки історичні події з минулого, але і наше реальне життя, а потім з того виникає це т.зв. парадоксальне християнство і життя з сконструйованих ним парадоксальних абсурдів. Таке нереальне і неправдиве життя, якому бракує здорової самокритики і здорового глузду, прямує до трагічного кінця тут і після смерті. Цей новий погляд у Галіка є нібито результатом надзвичайного «просвічення», і наперекір всім нормальним досвідам він стверджує, що по суті все є одно, що нібито і він сам є «цілковито тим і іншим». Тоді аналогічно можемо продовжити: якщо людина є цілковито тим і іншим – тоді, наприклад, є повністю людиною і повністю ослом. Це пізнання в деяких випадках було б дійсно корисним просвіченням.
Людиною на високому рівні вважається той, хто вірить Галіковим байкам, але заперечує Євангеліє. Це «інтелектуал» на новому духовному рівні. Але жити з такою вірою – це не нове життя, але божевільня і пекло на землі, а потім і після смерті. Однак згідно Галіка, все є одно – пекло чи вічне спасіння.
Але, Богу дякувати, реальність справжнього християнства є іншою. За нею стоять мільйони мучеників і мільйони святих, які є справжнім прикладом любові до ближнього, яку не знайдемо в жодній іншій релігії (ні в буддистів, ні в індуїстів, ні в мусульман). Ми, чехи, маємо дорогоцінну спадщину, скарб віри, про який співає кирило-методіївська пісня: «Боже, Який зволив тисячу років тому розсвітити нашим батькам світло благої віри… До Тебе лине голос благання з цього краю: спадщину батьків збережи нам, Господи!… Вони принесли нам Святе Письмо, щоб ми завжди цінували мудрість небес, взяту з цієї золотої криниці, намагаючись служити Богу… Завдяки Кирилу і Методію ми знаємо Христа – спасіння народу».
Висновок: Коли сьогодні, після 26-ти років публічної діяльності Т.Галіка ми аналізуємо його твори, духа, форми прояву і згубні плоди, то доходимо до однозначного висновку: Т.Галік є не лише єретиком, але архиєретиком.
+ Методій, ЧСВВр + Тимотей, ЧСВВр
єпископи-секретарі Візантійського Вселенського Патріархату
https://vkpatriarhat.org/?page_id=22185
26.01.2016
Завантажити: Чи священик Т.Галік є єретиком? /частина 4/ (26.01.2016)
