Галерея
Чому Ісус хоче, щоб ми все втратили?
+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату
Бог до нас говорить…
Бог до нас говорить, але вся проблема в тому, що ми Його не чуємо. Проблема в нашому приймачі. Ми повинні налаштувати наше серце, щоб чути Його голос. Він хоче діяти і через вас, через вашу віру. Хоча ми слабкі – тим більше маємо довіряти Господу, бо «коли я слабий, тоді я сильний». Ісусе, довіряю Тобі!
Треба не залишатися в собі, але йти за Ісусом, триматися Його і вчитися від Нього. Він дасть справжню мудрість, Він дасть силу. Він живий і присутній. Він любить тебе більше, ніж твої батьки чи діти. Він любить тебе більше, ніж ти сам себе. Він пролив за тебе на хресті Свою кров. Він постійно з тобою. Є тільки одна проблема – щоб ти був з Ним.
Справжня любов до себе
Часто останній жебрак, коли щиро відкриється Богу, швидше буде спасенний, ніж «праведні» фарисеї. Але в кожному з нас є фарисейство і брехня. Тому й Ісус в Євангелії про це говорить. Коли фарисей і митар прийшли помолитися до храму, фарисей молився: «Господи, дякую, що я не такий, як той митар, два рази на тиждень пощу, даю десятину …». Те все, що робив фарисей, не було поганим, але яким було його серце? Не упокорив його перед Богом.
Апостол Петро в день П’ятидесятниці сказав юдеям: «Ви вбили Бога, розіп’яли Ісуса!» Це їм пронизало серце і вони запитали: «Що ми повинні робити?» – «Покайтеся і як дар отримаєте Святого Духа».
Так, Святий Дух приходить знову і знову, коли ми каємося. Щомиті і щодня ми робимо помилки, грішимо думками, а коли на когось подивимось, одразу ж критикуємо, осуджуємо… Ми повинні зупинитися: «Господи, прости мені, я в два рази гірший. Якщо ця людина грішить і дає згіршення, прости їй».
Хто може Бога називати своїм Отцем?
+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату
Слово Жизни Ин. 16,9-11 (от 29.03. до 12.04.2015)
«І коли прийде Він, то переконає світ у грісі, що не вірують у Мене,
у справедливости – що йду до Отця Мого, і ви Мене вже не побачите;
і у засуді – що князь цього світу засуджений»
Роздуми над Словом Життя Ів. 16,9-11
«І коли прийде Він, то переконає світ у грісі, що не вірують у Мене, у справедливости – що йду до Отця Мого, і ви Мене вже не побачите; і у засуді – що князь цього світу засуджений»
Є люди, які кажуть: «Я не маю ніякого гріха, нікого не вбив, нікого не обікрав, я чесний громадянин, я не потребую Бога». Але це брехня. Крім того, така людина має великий гріх, що відкидає Христа. Невіра в Христа, Божого Сина і Спасителя, є гріхом! Спасительна віра – це віра в Христа, Сина Божого, Який помер за наші гріхи, але також і віра в Нього – що Він є з нами.
«… у справедливости – що йду до Отця Мого». Було несправедливо, що Він, невинний, був засуджений. Справедливим є те, що Він вже є в Божій славі.
«Князь цього світу засуджений». Він засуджений, але там, де ми дамо йому простір через гріх, він має право діяти. Якщо ми перебуваємо в актуальній єдності з Христом, там це засудження є реальним!
