Моя сторожа – з 2.00 до 3.00 вночі. Останніми днями я пізно лягала, була дуже змучена, і в той день вже 23.00, а я ще мала роботу. Подумала собі: „Я напевно не буду молитися, бо я на молитві дрімаю, змучена. Кому від такої молитви буде легше? Немає ніякої вартості таке моє моління. Хіба Богові подобається, що я молюся з останніх сил? Не буду сьогодні вставати…”

МАТИ БОЖА, РЯТУЙ МЕНЕ!

Відколи померла моя бабця, дідусь жив в селі сам. Любив свою господарку, роботу на городі… Та молитва була у нього завжди на першому місці: нею починав і закінчував день. Якось під вечір зайшов до хати повечеряти і в нього на нозі тріснула судина. Кров текла фонтаном. Він намагався її зупинити, але безуспішно. Швидко втрачав силу і тут йому прийшла думка, вийти на вулицю.

НА БУДОВІ

На будові треба було возити цемент тачками, а я на сніданок – 2 рогалики, впродовж дня – мінералка. Співробітники йшли на обід, а я – 3 рогалики з мінералкою. Мав прохання до Діви Марії: “До Твоїх рук даю цю турботу“. Вийшло на добре. Після обіду робітники помінялися; той, хто мені накладав, не давав ¾ тачки, а „чубату“. Але все було відвезено і ні разу не перевернулося ( ангели добре помагали ),

В БОЗІ Я ЗНАЙШЛА СИЛУ ПОДОЛАТИ ПОДРУЖНЮ КРИЗУ

Моя сестра навернулася рік після одруження. Чоловік і всі його рідні – атеїсти, і тому їй було дуже тяжко жити далеко від дому, в оточенні невіруючих, без контакту з живою спільнотою. Лише деколи бачилася з нею. Відчувала потребу молитися, знала про її необхідність, але була нездатнана включити її до свого дня. Вона цілком пристосувалася життєвому ритму свого чоловіка.

ЦЕ БУВ ГОСПОДЬ ІСУС

Аж тепер собі усвідомила, що це був Господь Ісус… Одного літнього вечора, коли мої родичі вже спали, а я читала, подзвонив мій товариш і просив помочі. Перед домом в машині чекав його знайомий, а для мене – незнайомий молодий чоловік. Пояснював мені, що той потребує духовної підтримки, бо йому тяжко ( ампутували руку),а я би (на його думку ) це змогла.

БОГ ПОТРЕБУЄ НАШОЇ МОЛИТВИ

Моя молитовна сторожа – з 22 до 23 год. Одного разу мені зовсім не хотілось молитися. Я вже почала думати чи Бог хоче мою молитву чи ні, може вона Йому не потрібна… і лягла спати. Сплю, тут задзвонив телефон, дзвінок такий сильний, як міжміський. Піднімаю трубку… нічого.

ДАВАЙТЕ КРАЩЕ ПОМОЛИМОСЯ.

До мене часто приходили мами і бабусі, щоб я злила віск їхнім дітям, внукам. Декілька днів тому я мала змогу голосно визнати, що Ісус є мій Бог і Спаситель. І ще я дізналася, що зливати віск – це гріх проти першої Божої заповіді. Якраз після цього приїхали до мене двоє молодих батьків: ”Злийте віск, бо наша дитина неспокійна, плаче і не може заснути”.

БАБЦЯ ЩАСЛИВО ПОМЕРЛА

Мені 11 років і я вже сказала Ісусові своє “так”, прийняла Його за свого особистого Спасителя. 10 вересня в нас померла бабця. То була неділя, а день перед тим ми прийшли до неї з мамою і, клячучи молилися. Мені прийшла така думка: треба, щоб бабця прийняла Ісуса. Вона спочатку говорила, щоб я її не повчала, але я наполягала, щоб вона відповіла: чи визнає, що Господь Ісус є Бог і що помер за неї;

МОЯ ДОНЬКА

Ми в родині довший час мали ряд проблем: моя 10-річна донька не хотіла сама спати, тому що дуже боялася. Вона мала страшні сни, деколи будилася з плачем, а дружина потім довго не могла її заспокоїти. Переважно приходила до нас спати, а коли засинала в своїй кімнаті, то тільки при світлі. Цього літа ми з дружиною були на реколекціях і усвідомили собі, що то ми винні, що наша донька боїться.

І ВОНО МАЛО І Я МАЛА

Я маю город під лісом. Пішли з чоловіком копати картоплю, дивимося, а її вже хтось копав і по дорозі порозкидував. Спочатку мені було трохи прикро, бо ми так тяжко наробилися коло того городу. Але що тепер поможе нарікати, чи гніватися, і навіть не знаєш на кого, тому я і кажу своєму чоловікові:” Бог дав, Бог взяв, хай Господь буде прославлений”.

ДОСВІД З ПОСТУ

Ми з чоловіком постимо вже 6 років двічі на тиждень, деколи і більше. Наприклад, коли ми довідалися про серйозні подружні проблеми наших знайомих. Ми постили і молилися за них цілий тиждень. Господь в дивовижний спосіб вислухав нас. Так було вже багато разів.

МОЯ МАЛА ВНУЧКА

Моя мала внучка (4 р.) завжди спала зі мною. А цієї ночі я пробудилася і не чула як вона дихає. Засвітила світло, з дитиною щось діється: вона рідко дихала, була майже непритомна, тіло все посиніло. З району відразу повезли в Тернопіль, бо тяжкий випадок. Я не відходила від Тетянки. Лікарі розводили руками; якийсь токсикоз, надія мала, роблять, що можуть.

НЕ МУСИМО НІЧОГО БОЯТИСЯ

Я і мій чоловік – віруючі. Коли одружувалися, ми разом вирішили і пообіцяли Богові, що охочі прийняти від Нього кожну дитину, яку Він захоче нам дати, і хоч знали, що це буде нелегко. Коли  ми чекали третю дитину, лікарі відправляли мене на аборт, бо дитина напевно буде калікою. Про аборт не могло бути і мови.

„А ДЕ Є ІСУС?“

Я часто мала проблеми з шлунком, тому декілька разів мусіла йти на фіброгастроскопію і кожен раз дуже боялася. Страх сковав мене ще більше, коли пані, яка стояла переді мною, зазначила:“ Чекаємо в черзі на муки!“ Це ще сильніше випровокувало мою віру:“ А де є Ісус?! Він ж є мій сильний Бог!“