І ВОНО МАЛО І Я МАЛА

Я маю город під лісом. Пішли з чоловіком копати картоплю, дивимося, а її вже хтось копав і по дорозі порозкидував. Спочатку мені було трохи прикро, бо ми так тяжко наробилися коло того городу. Але що тепер поможе нарікати, чи гніватися, і навіть не знаєш на кого, тому я і кажу своєму чоловікові:” Бог дав, Бог взяв, хай Господь буде прославлений”. А за деякий час з родини нам привезли стільки мішків, скільки ми проблизно думали, з тої грядки зібрати. Бог добрий, – і воно мало, і я мала.

(Марія,75 р.)