«Ісус же у відповідь сказав їм: Майте віру в Бога. Істинно кажу вам,

що хто скаже цій горі: „Двигнись і кинься у море”,

та не сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме,

що станеться те, що каже, – то буде йому так»

Що таке людська віра, а що таке Божа віра?

Людська віра необхідна у повсякденному житті. Ми повинні вірити свідченням людей, наприклад, про Антарктиду, навіть якщо ми самі ніколи там не були. Ми віримо, що там є сніг, навіть якщо ми його не бачили. Це природна віра, яку можна довести матеріально.

А що таке Божа віра? Це віра, пов’язана з обіцянкою, яку дав нам Бог. Це віра в Божу всемогутність. Бог своєю всемогутністю створив усе, що існує, створив цей світ і піклується про нього. Він створив його з певною метою. Ми віримо в Бога Творця. Ми також віримо в Бога Спасителя – віримо, що Син Божий став людиною і помер за наші гріхи. А також віримо Божому слову. Крім того, щоб мати Божу віру, яка творить чуда, потребуємо отримати ласку, коли Бог покаже нам, що хоче прославитися в цій ситуації і вимагає від нас стояти у вірі, а не сумніватися. Випробування віри прийде на кожного, тому ми повинні долати сумніви у своєму серці. Божа віра – це дар, який мусимо випросити.

«Діло Боже − вірувати в Того, кого Він послав»

Одного разу люди запитали Ісуса, що мають робити, щоб чинити діла Божі. Ісус відповів: «Діло Боже − вірувати в Того, кого Він послав» (Ів. 6,29). Отець хоче від людей віри і довір’я, бо «без віри догодити Богові неможливо» (Євр. 11,6).

Слово життя, яке ми тепер повторюємо під час молитовних зупинок, також виражає те, що коли ми віримо в Того, Кого послав Отець, тобто в Господа Ісуса, і віримо в конкретній ситуації, в конкретній проблемі, то Бог відповідає на нашу віру ділом, вчинком.

Наступні цитати поглиблюють цю правду, пов’язану з вірою.

«Упокоріться, отже, під могутньою Божою рукою,

щоб Він підняв вас угору своєчасно. Усяку журбу вашу

покладіть на Нього, бо Він піклується про вас»

Апостол Петро закликає нас упокоритися перед Богом. Що принесе це упокорення? Насамперед, опосередкує нам світло пізнання, яке дає Бог. В іншому випадку це пізнання блокується егоцентризмом нашої порушеної гріхом природи, яку Святе Письмо називає «старою людиною», а ми цього навіть не усвідомлюємо. Покора – це правда. Покора – це звільнення з-під влади  нашої суверенності, гордині та небажання признавати собі власні слабкості і помилки. Ця егоїстична суверенність не дозволяє Богові діяти через нас, хоча це принесло б найбільшу користь – не лише духовну і не лише для інших, а передусім для нас. Святе Письмо каже: «Бог гордим противиться, а покірним дає благодать». Упокоритися перед Богом, від Якого ми отримали своє існування і все добре, що в нас є та що ми зробили, – це аж ніяк не приниження. Це лише визнання реальності, тобто правди про нас самих. Таку позицію покори в правді здобудемо особливо у внутрішній молитві під Христовим хрестом. Без правдивої молитви змарнуємо своє життя в ілюзіях. В момент смерті вже не матимемо часу на покаяння і надолуження того, що занедбали.

«Ви називаєте Мене „Учитель і Господь”,

і добре кажете, бо Я є»

Сам Ісус тобі каже: «Ти називаєш Мене своїм Учителем і Господом», і додає: «і Я дійсно ним є».

У цьому короткому біблійному курсі можемо розглянути деякі цитати зі Святого Письма і замислитися, чи справді Ісус є моїм Господом. Якщо це не так, а моїм Господом є божок, що називається его, тоді мушу просити: «Ісусе, будь дійсно моїм Господом!». Взиваймо до Ісуса з глибини серця. І лише так зможемо визнати разом з розкаяним Томою: «Господь мій і Бог мій!». Ісусе, будь дійсно моїм Господом і Богом!

Ісус Христос є Спаситель і Господь. З усіх титулів Ісуса Христа звертання «Господь» стало найбільш вживаним, найпоширенішим і найважливішим. З певністю можемо сказати, що слово «Господь» стало синонімом імені «Ісус».

«І Він сам настановив одних апостолами, інших – пророками,

ще інших – євангелистами, пастирями і вчителями

для вдосконалення святих на діло служби,

на будування Христового тіла»

Тут сказано про дари і одночасно про покликання, метою яких є не прослава окремої особи, але щоб ті, які покликані, були досконало підготованими на діло служіння. На яке діло служіння? На збудування Містичного Христового Тіла.

У минулому серед людей існувала помилкова думка, що коли хтось стає священником чи єпископом, то відповідає за всі служіння, ніби одночасно був апостолом, вчителем, пророком, пастирем і євангелистом. Однак, якщо хтось має ретельно виконувати одне служіння та набувати досвіду, то не може повністю присвятити себе іншому служінню.

«І не вподібнюйтеся до цього світу,

але перемінюйтесь обновленням вашого розуму,

щоб ви переконувалися, що то є воля Божа,

що добре, що вгодне, що досконале»

Для ХХ і ХХІ століття характерні дивовижні винаходи, які легко і швидко задовольняють різні потреби людини. Готові страви, швидкий зв’язок через інтернет, миттєве надання інформацій, що зберігаються в мега-комп’ютерах – це ознаки сьогодення, до яких призвичаєне сучасне покоління, що прагне отримувати все відразу. Однак християнин не повинен забувати про те, що не існує чогось подібного до «миттєвої» чи «негайної» зрілості. Стати християнином означає розпочати ціложиттєву подорож кращого пізнання Отця і більшої любові до Нього.

Боже слово каже: «І не вподібнюйтеся до цього світу, але перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале» (Рим. 12,2). Не дозволяй світу накидати тобі своє мислення. Хай Бог перемінить твій розум зсередини, щоб ти насправді переконався, що Божий план з тобою є добрий, здійснюється відповідно до Його вимог і приводить до справжньої зрілості.

«Так нехай світить перед людьми ваше світло,

щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки,

прославляли вашого Отця, що на небі»

Впродовж минулих двох тижнів ми роздумували над Божим словом з Діянь 1,8: «Ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете Моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі». Отже, ми повинні свідчити людям, як ми розглянули це у короткій науці на тему свідоцтва. Маємо свідчити, тобто бути мартирес навіть ціною переслідувань, висміювань або навіть ціною втрати власного життя – так, як апостоли. Маємо бути свідками живого Ісуса, який був розп’ятий і воскрес! Протягом сорока днів після свого воскресіння Він з’являвся не лише апостолам, але й кільком сотням людей, доводячи своє Божество.

«Ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде,

і будете Моїми свідками в Єрусалимі,

у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі»

Це не ми, але Святий Дух завжди веде людей до навернення до Господа Ісуса Христа. Ми – обрані посланці Господа Ісуса Христа – маємо цей привілей, що можемо голосити вістку про Нього і своїм життям можемо свідчити про Його милість. Однак ми ніколи не повинні наївно думати, що це ми навернули людську душу і привели її до Ісуса Христа. Адже ніхто не може визнати, що «Ісус є Господь», лише під дією Святого Духа (1 Кор. 12,3).

ЗАКЛИК

1. З Євангелії від Марка 5,18-19 ми дізнаємося, що казав Ісус хворому чоловіку, якого Він зцілив:

а) Куди Він його послав?

б) Що йому наказав?

в) Чому дав йому саме ці вказівки?

На свято Пресвятої Євхаристії ми пригадуємо реальність, що Ісус є серед нас. Усвідоммо собі таїнство воплочення Божого Слова. Всемогутній Бог, який створив мільйони зірок і галактик, який створив всю землю і вклав закони в кожну клітину, Бог, який є над часом, який був, є і буде, споконвічний Бог принизився і став людиною. У нас є початок, Він створив нас на Свій образ. Нам дано вічне життя, але це вічне життя є або в небі у славі, або в пекельному вогні, якщо з’єднаємося з духами гордості – демонами, які виступили проти Бога. Наше життя – це проба, боротьба зла проти добра, а до цієї боротьби Ісус дає нам Сам Себе на поживу.

Він бере на Себе наше тіло і уподібнюється до нас у всьому, крім гріха, бо Він полюбив нас і хоче нас відкупити, щоб ми навіки були з Ним. «Бо так полюбив Бог світ, що дав Сина Свого Єдинородного…» (Ів. 3,16)

Ісус сказав: «Я – хліб життя. Батьки ваші їли манну в пустині і померли. Це ж хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер. Я – хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його Я дам, – це тіло моє за життя світу» (Ів. 6, 48-51).

«Дивіться, яку велику любов дарував нам Отець,

щоб ми дітьми Божими звалися, і ними ми є. 

Світ нас не знає, тому що Його не пізнав»

    Церква – це Тіло Христове. Кожен християнин є членом цього Тіла. Господь Ісус Христос є Глава, який керує діяльністю цілого тіла. Усі члени виконують різні функції, однак кожен потрібен для здоров’я і функціонування цілого тіла. Святий Дух дає тілу життя. Саме Його присутність дає цілому тілу єдність.

Що створює біблійну Єдність

1. Прочитай 1 Ів. 3, 1. Якщо ти є Божою дитиною, а Він є Отцем кожного з нас, то що в цих віршах говориться про відносини з іншими віруючими?

2. Слово «спільнота» походить від слова «койнонія», що означає «спільне ділення». Отець дав нам дуже багато всього, чим ми можемо ділитися з іншими. Прочитай наступні вірші і напиши, чим ти можеш ділитися з іншими і як:

«Приступім, отже, з довір’ям до престолу благодаті,

щоб отримати милість і знайти благодать

на своєчасну поміч»

Для зміцнення взаємних відносин з будь-якою особою – тобто і з нашим Отцем – є дуже важливим спілкування. Коли молишся, Святий Дух допомагає тобі розпізнати про що і як ти повинен молитися.

Ми можемо освоїти техніку молитви і повністю зрозуміти її теорію. Можемо мати необмежену довіру в правдивість і дійсність усіх обіцянок, які має молитва. Можемо щиро захищати молитву. Але якщо не дозволимо Святому Духові провадити нас в наших молитвах, то ми забули про ту найважливішу річ.

Молитва – засіб порозуміння з БОГОМ

1. Як Божа дитина ти маєш спільність з Христом і отримав особливий привілей. Який? Чому ти його отримав?  Євр.4, 16

«Все Писання натхненне Богом і корисне, щоб навчати,

докоряти, направляти, виховувати у справедливості»

Меч є добрий для нападу і захисту. Тому Бог для духовної боротьби озброїв нас досконалою зброєю – мечем Духа – словом Божим (Еф. 6,17). Святий Дух використовує Божі слова, щоб довершити Боже діло на землі. Люди, які прагнуть духовного життя, сьогодні, насамперед, потребують:

• пізнання Святого Письма, поза яким немає правди, необхідної для спасіння;
• просвічення Святим Духом, без якого неможливо зрозуміти Святе Письмо.

Боже Слово – засіб спілкування  з людиною

Біблія є найціннішою книгою, яка коли-небудь була написана. Її під натхненням Святого Духа написало близько 40 авторів різних національностей і професій протягом 1500 років на трьох мовах: єврейській, арамейській та грецькій. При цьому Біблія має тільки одну велику тему і одну центральну постать – Ісуса Христа. І, зрештою, було б неможливо, щоб Біблія не мала одного автора: Святого Духа.

«Господа Христа святіть у ваших серцях,

завжди готові дати відповідь кожному,

хто запитує вас про вашу надію,

однак зі скромністю та острахом»

Апостол Петро заохочує нас святити Бога в наших серцях. Як ми повинні Його святити? Передусім у внутрішній молитві, де ми говоримо з Ним, слухаємо Його і просимо, щоб в даній ситуації могли пізнавати і виконувати Його святу волю.

Далі апостол каже, що ми повинні бути готові дати кожному відповідь. Але ніхто не буде нас запитувати, коли ми не будемо проводити апостоляту. Ми повинні бути готові свідчити. У молитві потрібно випросити світла, кому свідчити, як свідчити і коли свідчити. Тоді мусимо подолати певну сором’язливість і самому зробити перший крок. Стратегічним є слово «найперше» (по-грецьки proton). Коли маємо вийняти скалку з ока брата, найперше ми повинні судити самі себе, також коли брат має щось проти нас, то ми найперше повинні зробити крок примирення, навіть якщо й не усвідомлюємо жодної провини. Коли це зробимо, аж тоді нам відкриються очі. Це спеціальний духовний закон.

«Коли ходимо у світлі, як Він сам у світлі,

то маємо спільність один з одним,

і кров Ісуса Христа, Його Сина,

нас очищує від усякого гріха»

Задумайся над Словом життя і дай відповідь на ці запитання:

• Що означає «ходити у світлі»?
• Що означає «мати спільність один з одним»?

КОЛИ ХОДИМО У СВІТЛІ…

1. Що мусиш робити, щоб ходити у світлі? Ів. 8,12

2. Що сказано про того, хто не ходить у світлі? 1 Ів. 1,6