Молитва святого Єфрема
ДЕКІЛЬКА ДУМОК ПАТРІАРХА ІЛЛІ НА ВЕЛИКИЙ ПІСТ
Святий Єфрем у молитві на час Великого Посту пише: «Господи і Владико життя мого, духа лінивства, недбайливості, властолюбства і пустомовства (порожнього мислення і мріяння) віджени від мене!» Отож першою проблемою є духовне і фізичне лінивство, що згодом веде до отупіння мислення, а сила, яка мала б перетворитися в любов, перетворюється в самолюбство, гнів, себежаль, мріяння, нечисті думки і почуття. Старе прислів’я говорить: «Неробство (лінивство) є матір’ю всіх пороків». У цій молитві, крім звільнення з лінивства, просимо і про звільнення від трьох духів: недбайливості, властолюбства (самолюбства) і пустомовства. Але пустомовство є тільки доказом того, що наші думки є порожніми, світськими, егоцентричними, егоїстичними. Тому коренем є зміна мислення. Але це не одноразова дія. Послухом віри я повинен постійно змінювати своє мислення, яке є світським, пустим, егоїстичним, з якого виходить лінивство і недбальство.
Далі ми повинні просити в молитві св. Єфрема чотири чесноти, а також духа, який є за ними: 1) духа чистоти, 2) духа покори, 3) духа терпеливості і 4) духа любові! Протилежністю до чистоти є нечистота, протилежністю до покори є гордість, протилежністю до терпеливості є нетерпеливість, а протилежністю до любові є самолюбство, егоїзм, егоцентризм! Треба позбутися рабства духа темряви, який ховається за пороками, і відкритися протилежному духу – Святому Духу, який є подателем всіх дарів, і який також дає чистоту, покору, терпеливість і любов. Ці чотири чесноти взаємно пов’язані і їх основа – це вийти з себе, не бажати чогось свого, але цілковито віддатися Христу.
Основний крок, як вийти з себе, зі своєї гордості – це усвідомити в правді у відповідний час свої гріхи, своє минуле. Святий Єфрем молиться: «Так, Господи Царю, дай мені бачити гріхи мої, і не осуджувати брата мого (сестру)». Як це практикувати? Коли хтось скривдить нас, обмовить, принизить, в нас автоматично пробудиться гнів, ненависть, себежаль. Тому в такій спокусі треба негайно взивати: «Ісусе, Ти бачиш мій гнів і цю несправедливість». Але потім треба згадати – бачити – свої гріхи і почати упокорятися, входити до правди, а дух гордості з гнівом і себежалем втече! Ознакою невіри було б жаліти себе і дозволити, щоб цей дух обману мучив мене кілька годин! Ми повинні навчитися дякувати Богові, що допустив, щоб ближній упокорив мене. А коли себежаль вже опанує нас, то треба зректися себе і почати роздумувати, які приниження, самоту і болі витерпів Ісус перед розп’яттям, а потім і на хресті – і себежаль відійде!
Завантажити: Молитва святого Єфрема
